Постанова № 37338416, 19.02.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/794/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Вороніній Г.М.,

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5141,70 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрована Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 28.07.2003.

В управлінні Пенсійного фонду України в Перевальському районі відповідач зареєстрований як платник страхових внесків.

Відповідно до п.5 ст.14 та п.3 ст.13 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками є: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних особі, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

СПД - фізична особа ОСОБА_1 у відповідності до ст.14 Закону № 1058, п.1 ст.1 Закону № 400/97 є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В порушення п.1 ст.19; п.2 та п.6 ст.20 Закону № 1058, п.п. «б» п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» ОСОБА_1 не в повному обсязі сплачувала страхові внески, нараховані за період з 01.12.2006 по 31.12.2009.

Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону № 1058 за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, за несвоєчасне подання персоніфікованих відомостей про застраховану особу та за неподання розрахунку сум страхових внесків, управлінням до ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції в сумі 2042,53 грн. що підтверджується рішеннями № 103 від 16.05.2007, № 106 від 24.05.2007, № 117 від 26.03.2008, № 221 від 12.09.2008, № 222 від 12.09.2008, № 223 від 12.09.2008, № 69 від 14.11.2012, № 70 від 14.11.2012, № 396 від 29.07.2013.

Станом на 01.02.2014 за відповідачем утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5141,70 грн., у зв'язку з чим позивачем відповідачу направлена вимога № Ф-14 від 14.11.2013.

Відповідач вимогу отримав, у встановленому законодавством порядку не оскаржив.

Представник позивача у судове засіданні не з'явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.84).

Відповідач у судове засідання не з'явився, правом надати заперечення проти адміністративного позову не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

З огляду на положення ст.ст.122, 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності сторін.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 28.07.2003 (а.с.5).

В управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі відповідач зареєстрований як платник страхових внесків (а.с.6).

З розрахунку заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вбачається, що за відповідачем обліковується борг за період 01.12.2006 по 31.12.2009 у сумі 5141,70 грн. (а.с.8-11).

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Оскільки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховані позивачем за період з 01.12.2006 по 31.12.2009, суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід застосовувати порядок, що діяв до 01.01.2011.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як вбачається з картки особового рахунку, за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01 січня 2011 року, у загальному розмірі 5141,70 грн. (а.с.67-80).

Відповідно до п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Проаналізувавши положення ч.9 ст.106 Закону України № 1058 та абз.5 п.7 Прикінцевих та Перевідних положень Закону № 2464-VІ, суд приходить до висновку, що заборгованість зі сплати страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли до 01.01.2011, мають бути застосовані (стягнуті) і після 01.11.2011, оскільки зазначені заборгованість та штрафні санкції виникли в період дії ч.9 ст.106 Закону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція щодо застосування абз.5 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 2464-VІ вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19 лютого 2013 року у справі № 21-432а12.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із несвоєчасною сплатою внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачем до ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції, що підтверджується рішеннями № 221 від 12.09.2008, № 222 від 12.09.2008, № 223 від 12.09.2008, № 396 від 29.07.2013 (а.с.20, 23, 25, 30).

Відтак, в цій части позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення (частина 13 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

З матеріалів справи вбачається, що за неподання відомостей, управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області прийняті рішення № 103 від 16.05.2007, № 106 від 24.05.2007, № 117 від 26.03.2008, № 69 від 14.11.2012, № 70 від 14.11.2012 (а.с.15, 16, 18, 26, 28).

Разом з тим, судом встановлено, що УПФУ в Перевальському районі протиправно винесло рішення від 14.11.2012 № 69 та № 70 про застосування до відповідача фінансові санкції за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2009 та 2010 роки на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України № 1058, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України № 2464 і вже не діяла на дату прийняття позивачем рішень про застосування фінансових санкцій.

Правову позицію щодо застосування абз.5 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» висловлено Верховним судом України у постанові від 20 листопада 2012 року у справі за позовом Особи 9 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На думку суду, протиправність рішень позивача від 14.11.2012 № 69 та № 70 про застосування до відповідача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2009 та 2010 роки у загальному розмірі 340,00 грн. обумовлює необхідність відмови УПФУ в Перевальському районі у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, застосованих такими рішеннями.

Відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до вимог ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачем рекомендованою кореспонденцією відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу від 14.11.2013 № Ф-14 на суму 5141,70 грн. (а.с.12).

Поштове відправлення повернулося на адресу позивача із зазначенням причини такого повернення - «за закінченням терміну зберігання» (а.с.14).

Оскільки поштове відправлення з вимогою повернулося на адресу позивача без вручення з незалежних від УПФУ причин, суд приходить до висновку, що вимогу про сплату боргу вручено відповідачу належним чином.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату боргу відповідач суму пені не сплатив, вимогу про сплату боргу з управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.14, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області (місцезнаходження: 94300, Луганська область, м. Перевальськ, вул. Леніна, 39а, р/р 25605301750 ЛОУ «Ощадбанк» м. Луганськ, МФО 364081, код ЄДРПОУ 21792593) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4801,70 грн. (чотири тисячі вісімсот одна гривня сімдесят копійок).

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 24 лютого 2014 року.

Суддя К.О. Пляшкова