Рішення № 37337743, 19.02.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/4936/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/502/14 Головуючий у 1-й інстанції Середа А.В.

Доповідач Обідіна О. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Панченка О.О.

При секретарі : Зеленській О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 листопада 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 листопада 2013 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходить до висновку про її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2008 року між ТОВ «Комерційний Банк «Дельта» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №001-16982-240308, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. та на день укладення договору встановив ліміт кредитної лінії в сумі 3000 грн.

Одночасно, банк відкрив картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті та випустив та надав платіжну картку, обслуговування якої здійснювалося згідно до умов, передбачених Тарифним пакетом Vіsа Класичний та Правил здійснення операцій за картковими рахунками.

Відповідно до п.2.1.Кредитного договору моментом надання Банком держателю картки кредиту є здійснення останнім операції за допомогою кредитки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунках власних коштів.

Кредитування рахунку в межах відкритої лінії здійснюється впродовж 364 днів.

За користування кредитною лінією держатель зобов'язаний сплачувати проценти за ставками, визначеними положеннями Тарифу.

В зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором, банк в червні 2013 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути заборгованість в розмірі 4575 грн., яка складається з 1425 грн. тіла кредиту та 3150 грн. заборгованості за комісіями.

Відмовляючи в задоволенні позову за безпідставністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, на підставі наданих нею квитанцій, протягом квітня 2008 року - березня 2009 року повністю, погашені надані кредитною лінією кошти в розмірі 3000 грн., що свідчить про відсутність заборгованості, а відтак і підстав для стягнення 4575 грн.

З вказаним висновком не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.

Так, стаття 213 ЦПК України визначає законність та обґрунтованість судового рішення, а статті 214, 215 ЦПК України передбачають питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення. Зокрема передбачено обов'язок суду встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджені, які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин, навести мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги, навести правовий аналіз зібраних по справі доказів.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, фактично воно містить лише посилання на квитанції, надані відповідачем, на підставі яких суд прийшов до висновку про сплату нею 3000 грн. в рахунок повернення заборгованості за кредитним договором.

При цьому, судом першої інстанції не дано жодної оцінки обставинам, якими позивач обґрунтовував заявлені вимоги. Зокрема поза увагою суду залишились самі умови договору, якими передбачено порядок користування кредитом та проведення розрахунків по його поверненню, встановлені згідно Тарифу на обслуговування платіжних карток відсотки за користування кредитом та штрафні санкції за порушення строків його повернення.

Крім того, суд першої інстанції в порушення ст. 212 ЦПК України взагалі не дав правової оцінки наданим позивачем доказу у вигляді розрахунку заборгованості кредиту, з якого вбачається, що держатель допустив прострочення внесення оплати в листопаді 2008 року та в лютому 2009 року.

Вказані обставини свідчать про неповне з'ясування обставин, що призвело до невірного вирішення спору, коли висновки суду ґрунтуються лише на перерахуванні номерів квитанцій та дат їх видачі, що є підставою для скасування рішення та постановлення нового про задоволення позову з наступних підстав.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з розрахунку ціни позову наданого банком, ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 3000 грн. шляхом зняття готівки 28 березня 2008 року.

Пунктом 3.6. договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки встановлено, що держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, який складається із частки обов'язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів за кредит, плати за обслуговування, овердрафту, процентів за овердрафт, плати за прострочення заборгованості.

Пунктом 3.8 договору встановлено черговість зарахування платежів в разі наявності непогашеної кредитної заборгованості, яка зараховується спочатку на погашення заборгованості по овердрафту, по погашенню сплати за прострочену заборгованість (пені), за оплаті прострочених процентів та інше.

Враховуючи надані відповідачем квитанції, вбачається здійснення нею впродовж квітня 2008 року - березня 2009 року десяти платежів по 300 грн. кожний на суму нею оплати у відділеннях ПАТ «Полтавабанк».

Між тим, держателем карткового рахунку не було здійснено своєчасної оплати в листопаді 2008 року та в лютому 2009 року, що призвело до утворення заборгованості, яка згідно до наданих банком розрахунків склала 4575 грн., де 1425 грн. тіло кредиту та 3150 грн. заборгованість за комісіями. Вказаний розрахунок як письмовий доказ відповідач в ході розгляду справи не спростувала.

Беручи до уваги п. 3.8 договору щодо першочерговості зарахування коштів на погашення простроченої заборгованості, виникнення останньої пов'язано з порушенням своєчасної оплати за лютий 2008 року та березень 2009 року, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 листопада 2013 року скасувати, ухваливши нове.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №001-16982-240308 від 24 березня 2008 року задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 4575 грн., яка складається з: 1425 грн. тіла кредиту та 3150 грн. заборгованості за комісіями.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

З оригіналом згідно.