Рішення № 37337734, 19.02.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1617/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/606/14 Головуючий у 1-й інстанції Личковаха О.О.

Доповідач Обідіна О. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Панченка О.О.

При секретарі : Зеленській О.І.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя, визнання права на половину вартості спільно набутого майна та стягнення коштів за половину майна,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2013 року позов задоволено повністю.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не перебуваючи у шлюбі з ним з початку 2008 року по вересень 2012 року.

Визначено майно (частину будівлі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» у стані на вересень 2012 року), розташованого по АДРЕСА_1 та автомобіль марки Ауді В4, 1992 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визначено за ОСОБА_2 право на половину вартості частини будівлі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» станом на вересень 2012 року, розташованого по АДРЕСА_1, та на половину вартості автомобіля марки Ауді В4, 1992 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Стягнуто із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості ? частки у їх спільному сумісному майні кошти в сумі 52000 грн.

Визнано за ОСОБА_1 з моменту сплати компенсації за частку у спільному сумісному майні право власності на будівлю магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» станом на вересень 2012 року, розташованого по АДРЕСА_1 та на автомобіль марки Ауді В4, 1992 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору кошти в сумі 624 грн. 70 коп.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2013 року виправлено описки в зазначеному рішенні суду шляхом внесення змін в дванадцятий абзац описової частини рішення, сьомий, двадцять шостий абзаци мотивувальної частини рішення та п'ятий абзац резолютивної частини рішення виклавши їх в такій редакції:

«Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі сторони позивача в судовому засіданні підтвердили, що позивачка з відповідачем проживали однією сім'єю з початку 2008 року по вересень 2012 року. Свідок ОСОБА_1 зі сторони відповідача в судовому засіданні частково підтвердив вищевказаний факт».

«Факт проживання однією сім'єю позивача з відповідачем, не перебуваючи з ним у шлюбі з початку 2008 року по вересень 2012 року повністю доводиться показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та наданими позивачем в судовому засіданні фотокартками».

«Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню в рахунок компенсації вартості ? частки у їх спільному сумісному майні, кошти в сумі 51000 грн.».

«Стягнуто із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості ? частки у їх спільному сумісному майні, кошти в сумі 51000 грн.».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд однобічно оцінив докази по справі, безпідставно відхилив його докази, що призвело до невірного вирішення спору.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, сторони перебували з зареєстрованому шлюбі з серпня 2000 року по липень 2006 року.

Після розірвання шлюбу сторони в судовому порядку вирішували питання розподілу спільного подружнього майна - квартири АДРЕСА_2.

Рішенням Хорольського районного суду від 16 листопада 2007 року вказана квартира як об'єкт спільної сумісної власності подружжя була розділена та визнано за ОСОБА_2 право власності на 55/100 її частини, а за ОСОБА_1 право власності на 45/100 її частин, з виділенням у власність ОСОБА_2 двох кімнат, а у власність ОСОБА_1 однієї кімнати.

Після розірвання шлюбу та розподілу квартири в судовому порядку відповідач залишився проживати в останній, оскільки іншого місця проживання не мав.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Хорольської міської ради від 23 квітня 2003 року надано дозвіл на виготовлення правоустановчих документів на земельну ділянку Приватному підприємцю ОСОБА_1 площею 0,0030 га в АДРЕСА_1 для здійснення роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Рішенням Хорольської міської ради від 15 липня 2003 року надано дозвіл підприємцю ОСОБА_1 на розміщення об'єкту торгівлі за адресою АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами.

Право власності на вказане нежитлове приміщення зареєстровано в Лубенському МБТІ за №196 за ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності виданого виконкомом Хорольської міської ради та зареєстровано в книзі запису 25 квітня 2007 року.

Відповідно до біржової угоди 19 січня 2010 року ОСОБА_1 придбав та зареєстрував на своє ім'я в органах ДАІ автомобіль Ауді В4, 1992 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з початку 2008 року по вересень 2012 року. Свої висновки суд обґрунтовував показами свідків зі сторони позивача та застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. 74 СК України, визнав об'єктом права спільної сумісної власності майно, придбане в цей період відповідачем.

З вказаними висновками не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.

Згідно ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Визначення поняття «сім'я» міститься в ст. 3 СК України. Вказаною нормою передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до правил ст. 179 ЦПК України предметом доказування по даній справі є обставини, якими позивач обґрунтовувала заявлені вимоги, а саме факт її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 в період з початку 2008 року і по вересень 2012 року.

Погодившись з доведеністю цього факту, судом взято до уваги покази свідків зі сторони позивача, якими являються її подруги та куми - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Аналізуючи пояснення вказаних свідків, колегія суддів зазначає, що їх покази фактично стосуються тієї обставини, що вони бачили в поділеній між подружжям квартирі колишнього чоловіка позивача, підтверджуючи таким чином факт його проживання спільно з позивачем однією сім'єю.

Так, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що як подруги позивача приходили до неї в гості. Знали, що у подруги є чоловік ОСОБА_1, який проживав з нею в одній квартирі. Підтвердили, що подружжя разом також відвідували і їх спільні свята.

Аналогічні покази дала також свідок ОСОБА_5

Надаючи перевагу доказам позивача, суд одночасно критично віднісся до пояснень свідків зі сторони відповідача. Так, судом першої інстанції відхилено покази свідка ОСОБА_6, яка пояснювала, що у визначений позивачем період вона зустрічалась з відповідачем, в них були романтичні відносини, а з 2011 вони проживають взагалі спільно як чоловік та дружина і в даний час виховують спільну дитину.

Між тим, надані позивачем докази, які взяті до уваги судом першої інстанції, безумовно не доводять факту проживання сторін однією сім'єю в період з початку 2008 року по вересень 2012 року в розумінні вимог ст. 3 СК України, а стосуються обставин проживання відповідача в квартирі, яка розділена між колишнім подружжям рішенням суду. При цьому, жодним свідком зі сторони позивача не було надано пояснень щодо наявності між сторонами будь - яких спільних прав та обов'язків, певних спільних зобов'язань як подружжя. Рівно як не було надано доказів щодо існування такої ознаки сім'ї як наявності спільного побуту.

Враховуючи, що саме по собі спільне проживання в одній квартирі колишньої дружини та чоловіка за наведених обставин не можна розцінювати як факт проживання однією сім'єю, оскільки позивачем не доведено наявність інших обов'язкових складових поняття «сім'ї», суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про доведеність позовних вимог.

При цьому, поза увагою суду залишився той факт, що спірне майно - торгівельний павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке зареєстроване в органах МБТІ в 2012 році за ОСОБА_1, фактично є майном приватного підприємця ОСОБА_1 Так, 23 квітня 2003 року Хорольською міською радою було прийнято рішення про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 дозволу на виготовлення правоустановчих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 - а для роздрібної торгівлі, з правом її оренди та подальшого викупу.

15 липня 2003 року виконавчим комітетом Хорольської міської ради прийнято рішення про погодження запропонованого ОСОБА_1 графіку роботи торгівельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_2». Експертні та відповідні дозвільні документи щодо експлуатації цього павільйону також видавались на ім'я ОСОБА_1

Проте, на вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, не з'ясував чи є таке майно з огляду на роз'яснення п. 29 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільним майном сторін, а якщо так, то за рахунок яких спільних доходів сім'ї воно придбавалось та які докази підтверджують ці факти.

Наведене свідчить про неповне з'ясування місцевим судом всіх обставин, невідповідність висновків суду обставина справи, а відтак судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 1,3 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2013 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 312 грн. 35 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи за банківськими реквізитами: отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код доходів бюджету: 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.

С У Д Д І :

З оригіналом згідно.