Рішення № 37336723, 13.02.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 р. Справа № 917/2624/13

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Слобода", 09802, Київська область, м. Тетіїв, вул. К.Маркса, 105

до Приватного підприємства "ТД Машинобудівний завод", 39603, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 3А

про стягнення 68355,00 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 13.02.2014 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 68355,00 грн. боргу згідно договору № 93 від 25.01.2013 року.

Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 37). У попередньому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимог в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання також не направив, надіслана на його адресу копія ухвали від 21.01.2014 року (а.с. 34) повернулась до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". Разом із тим, відповідно до наданого позивачем до суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 25-27) станом на 15.01.2014 року місцезнаходженням відповідача є: 39603, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 3А, що співпадає із вказаною в позові адресою. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Приватним підприємством "ТД Машинобудівний завод" (відповідач, ініціатор) і Приватним сільськогосподарським підприємством "Слобода" (позивач, учасник) був укладений договір № 93 від 25.01.2013 року (а.с. 7), відповідно до якого ініціатор зобов'язався поставити учаснику за накладними товарно-матеріальні цінності, а саме - борону БГР-4,2 "Солоха" (далі - товар), а учасник - оплатити рахунок ініціатора (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Положеннями п. 3.5. договору № 93 від 25.01.2013 року (далі - договір) строк дії даного договору встановлено з 25.01.2013 року до моменту виконання сторонами його умов.

Згідно 2.1. договору учасник угоди зобов'язаний оплатити виставлений рахунок у 3-денний строк з моменту укладення договору на загальну суму 135000,00 грн. Оплата здійснюється в розмірі 50% в якості передоплати та 50% по факту поставки на склад учасника.

У відповідності до п. п. 2.2., 2.3. договору ініціатор зобов'язаний передати у власність учасника товарно-матеріальні цінності згідно виставлених рахунків на загальну суму 135000,00 грн. на протязі 20 календарних днів з моменту оплати рахунку-фактури ініціатора.

На виконання умов договору позивачем згідно рахунку-фактури № 13102/1 від 25.01.2013 року на суму 135000,00 грн. (а.с. 8) було перераховано відповідачеві грошові кошти в сумі 67000,00 грн., про що свідчить копія платіжного доручення № 46 від 25.01.2013 року (а.с. 14).

Разом із тим, в порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач обумовлений цим договором товар в узгоджений сторонами строк позивачеві не поставив.

Листом б/н від 28.03.2013 року (а.с. 13) відповідач повідомив позивача про існування черги на отримання спірного товару від свого контрагента, а також запропонував зачекати з отриманням товару до 25.04.2013 року або повернути позивачеві сплачені ним грошові кошти.

27.05.2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за № 75 (а.с. 9) про повернення сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів у сумі 67500,00 грн., у відповідь на яку відповідач здійснив перерахування позивачеві грошових коштів на загальну суму 6000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку (а.с. 11-12).

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача залишок заборгованості у вигляді попередньої оплати за товар в сумі 61500,00 грн., а також пеню в сумі 6855,00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ж іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, в силу положень п. 2.3. спірного договору позивач був зобов'язаний передати відповідачеві товар на протязі 20 календарних днів з моменту оплати рахунку-фактури.

У відповідності до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин щодо поставки товарів, факт внесення позивачем попередньої оплати за товар в розмірі 67500,00 грн., факт порушення відповідачем зобов'язань по поставці товару, факт звернення до відповідача з претензією про повернення суми попередньої оплати та факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у вигляді попередньої оплати в розмірі 61500,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 61500,00 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

У відповідності до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 2.5. договору в разі несвоєчасного відвантаження ініціатор сплачує учаснику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ після спливу строків поставки.

Як вбачається з наведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені на залишок заборгованості в сумі 61500,00 грн. за 313 днів після прострочення поставки товару, тобто з 15.02.2013 року по 24.12.2013 року (з урахуванням приписів п. 2.3. договору).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин судом за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено власний перерахунок пені на залишок боргу за період з 15.02.2013 року по 15.08.2013 року, яка склала 4481,92 грн.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТД Машинобудівний завод" (39603, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 3А, код у відповідності до ЄДРПОУ 37282391) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Слобода" (09802, Київська область, м. Тетіїв, вул. К.Маркса, 105, код у відповідності до ЄДРПОУ 03755242) - 61500,00 грн. попередньої оплати, 4481,92 грн. пені та 1660,77 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 18.02.2014 року.

Суддя Гетя Н.Г.