Постанова № 37335893, 13.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/5204/13-а

13.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Єрохіна Д.Д.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" - Турчин Дмитро Сергійович, довіреність № б/н від 01.01.14

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кащеєва Г.Ю. ) від 18.06.13 у справі № 801/5204/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (вул. Кубанська, буд.20, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 червня 2013 року у справі № 801/5204/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання незаконними дій було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0003512201 від 08.05.2013 року. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 червня 2013 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована нікчемністю правочинів між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Севелітстрой» також відповідач вважає, що позивач отримав від вказаних підприємств товари (роботи, послуги), вартість яких підлягає включенню до складу доходу позивача як вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) у зв'язку із закінченням терміну позовної давності у відповідності із положеннями підпункту 135.5.4 пункту 135.5 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Разом з апеляційною скаргою заявник апеляційної скарги заявив клопотання про заміну відповідача по справі у зв'язку із проведеною реорганізацією в органах Державної податкової служби України.

У судовому засіданні 06 лютого 2014 року суд задовольнив клопотання заявника апеляційної скарги та здійснив заміну відповідача по справі, а саме: Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 13 лютого 2014 року представник позивача на вимогу суду надав додаткові докази по справі, які суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 8362250 грн. за основним платежем та 2090562,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2013 року № 0003512201.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту від 17.04.2013 року № 2289/22.1/31945556 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління», ЄДРПОУ 31945556, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.», яким було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що виразилося у заниження податку на прибуток за 4-й квартал 2012 року у сумі 8362250 грн.

Так у акті перевірки та апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач мав фінансово-господарські правовідносини із ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Севелітстрой». У ході перевірки установлено, що на кінець періоду, що перевірявся, станом на 31.12.2012 року позивач згідно обігово-сальдової відомості має у складі кредиторську заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» заборгованість у сумі 5798225 грн., у тому числі по: БВП «Строитель-Плюс» на суму 5744234,00 грн., ПП «Севелітстрой» на суму 53991,00 грн., та по рахунку 685.2 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредиторська заборгованість на загальну суму 34022013,00 грн., у тому числі: по БВП «Строитель-Плюс» на суму 34022013,00 грн.

Вказану кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги) податковою інспекцією розцінено як безповоротно отримані товари (роботи, послуги) та оподатковано на підставі підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Судова колегія звертає увагу на те, що висновки податкової інспекції по фінансово-господарським операціям позивача із ТОВ БВП «Строитель-плюс» та ПП «Севелітстрой» суперечливі, оскільки податкова інспекція з одного боку посилається на фактичне ненадання вказаними підприємствами позивачу товарів (робіт, послуг), вважає, що взаємовідносини не призвели до реального настання наслідків за угодами, наголошує про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними підприємствами, та в той же час донараховує позивачу дохід за наявною кредиторською заборгованістю перед підприємствами, по який, на думку податкової інспекції, закінчений строк позовної давності, визначаючи наявну у позивача заборгованість перед підприємствами у якості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), яку необхідно включити до складу доходу позивача.

Тобто один висновок податкової інспекції, а саме: щодо нереальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та нікчемність правочинів - виключає правомірність другого висновку ДПІ, а саме: про необхідність збільшення доходу позивача на суму заборгованості по таким нереальним господарським операціям.

Відповідно до пунктів 135.1., 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту135.5. статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як зазначалося вище, податкова інспекція визначила наявну у позивача кредиторську заборгованість перед ТОВ «БВП «Строитель-плюс» та ПП «Севелітстрой» у якості вартості товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, оскільки на думку податкової інспекції по заборгованості сплинув термін позовної давності.

Поняття безоплатно наданих товарів, робіт, послуг визначено у підпункті 14.1.13. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З наданих суду апеляційної інстанції документів вбачається, що правовідносини між позивачем та ПП «Севелітстрой», за якою виникла у позивача заборгованість у сумі 53991,00 грн., виникли у зв'язку із поставкою товару - бордюру дорожнього БР 100.30.15 на підставі видаткової накладної № 1027 від 16.08.2010 року на суму 53991,00 грн., в т.ч. ПДВ 8998,50 грн.; рахунку фактури № 1240 від 16.08.2010 року та податкової накладної № 1027 від 16.08.2010 року.

Тобто в розумінні положень підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України наявну у позивача заборгованість з поставки товару не можна вважати такою, що свідчить про отримання товару безоплатно.

Правовідносини між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» виникли на підставі Договору оренди № 713 від 01.07.2010 року, предметом якого є під'їзні шляхи (залізнична вітка), вантажна площадка для матеріалів та площадка для зберігання матеріалів; Договору № 56/2010/1597 від 21.12.2010 року на виконання будівельних робіт з будівництва автодороги від автодороги Сімферополь - Євпаторія-Мірне-Дубки на ділянці км 0+008-км 0+700 (додаткові роботи); Договору № 5/2010/1336 від 04.02.2010 року на виконання робіт по «Будівництво автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мірне-Дубки км 0+700…км 2+200, км 0+0…км-0+700»; Договору № 52/2010/1341 від 31.08.2010 року «На виконання робіт по реконструкції автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 632+000-км 635+000»; Договору поставки матеріалів від 01.01.2011 року; Договору на надання послуг № 633 від 02.02.2010 року (з надання техніки машинами та механізмами) на об'єкті Замовника); Договору № 49/2010/1116 від 13.08.2010 року «Капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі м. Сімферополь, Направлення на Харків (бульвар Франко, вул.. Кечкіметська, Куйбишева, Лермонтова, Тролейбусна, Залізнична)»; Договору № 48/2010/1115 від 13.08.2010 року «Капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі м. Сімферополь. Направлення на Харків (бульвар Франко, вул.. Кечкіметська, Куйбишева, Лермонтова, Тролейбусна, Залізнична)»; Договору поставки матеріалів від 02.02.2010 року; Договору на надання послуг 1-С/010/405/1 від 01.02.2010 року; Договору № 53/2011 «На виконання робіт по «Будівництво автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мірне-Дубки на ділянці км 0+000-км 0+700 (додаткові роботи)».

Таким чином в розумінні положень підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України наявну у позивача заборгованість з поставки товарів (робіт, послуг) не можна вважати такою, що свідчить про отримання товарів (робіт, послуг) безоплатно.

Сам по собі факт обліку позивачем заборгованості перед ТОВ «БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Севелітстрой» свідчить про те, що товари (роботи, послуги) надані позивачу не безоплатно.

Що стосується висновку податкової інспекції про сплив терміну позовної давності по заборгованості позивача перед ТОВ «БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Севелітстрой» як на підставу до висновку про те, що вказана заборгованість є безнадійною, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.11. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Як вказувалося вище, заборгованість у позивача перед ПП «Севелітстрой» у сумі 53991,00 грн. виникла у зв'язку із поставкою товару - бордюру дорожнього БР 100.30.15 на підставі видаткової накладної № 1027 від 16.08.2010 року на суму 53991,00 грн., в т.ч. ПДВ 8998,50 грн.; рахунку фактури № 1240 від 16.08.2010 року та податкової накладної № 1027 від 16.08.2010 року. Тобто станом на 31.12.2012 року (4-й квартал 2012 року) строк позовної давності ще не сплинув, а тому вказану заборгованість не можна вважати безнадійною.

Не сплинув строк позовної давності й по заборгованості позивача перед ТОВ БВП «Строитель-Плюс» за вищевказаними договорами.

Так з наданих суду апеляційної інстанції довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів прийому виконаних робіт вбачається, що будівельні роботи були виконані ТОВ БВП «Строитель-Плюс» протягом 2011 року.

У акті перевірки податкова інспекція не зазначила жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких вона дійшла висновку про наявність у позивача безнадійної заборгованості перед ПП «Севелітстрой» та ТОВ «БВП «Строитель-Плюс».

Посилання податкової інспекції на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року по справі № 123/3318/13-к оцінюються судом критично з огляду на таке.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року по справі № 123/3318/13-к (т. 1 а.с. 78-79) визнано ОСОБА_3 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України. У даному вироку суду вказано, що ОСОБА_3 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, зокрема: БВП «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг» та ПП «Кримспецтехнолоджи», та використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: генеральному директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4, головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» ОСОБА_5, директору ТОВ «Південна будівельна компанія» ОСОБА_6, директору ТОВ «Кримкомплекс» ОСОБА_7, директору ТОВ «Будком» ОСОБА_8

Тобто даним вироком суду не встановлено будь-яких злочинних дій під час здійснення фінансово-господарських операцій позивача із вказаними суб'єктами.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ПП «Севелітстрой» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» у якості юридичних осіб ліквідовані, а тому висновок податкової інспекції про наявність у позивача безнадійної заборгованості перед вказаними підприємствами - є передчасним.

При таких обставинах справи судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України. Суд першої інстанції присудив стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного стягнення із рахунка відповідача.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Кримзалишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 у справі № 801/5204/13-а змінити.

Викласти пункт 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління» (95022, АР Крим, с. Сімферополь, вул.. Кубанська, 20, ЄДРПОУ 31945556 МФО 384674) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яності чотири гривні)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 червня 2013 року у справі № 801/5204/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська