Постанова № 37334152, 26.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа№ 910/22917/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Парапан Л.П., дов. від 24.12.2013 №3391/18,

від відповідача Білинова А.В., дов. від 06.11.2013 №01/123-509,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014

у справі №910/22917/13 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 32 887,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 32 887,44 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 32 887,44 грн страхового відшкодування та 1 720,50 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 25 248,78 грн, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги розподілити між сторонами пропорційно. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано деталізацію виконаних ремонтних робіт до рахунку від 08.04.2013 №324 та значно завищено вартість ремонтних робіт автомобіля. Крім того, відповідач оспорює звіт від 15.04.2013 №442/13 про оцінку транспортного засобу.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.02.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 31.01.2013) позивачу - 03.02.2014 та відповідачу - 04.02.2014, долучені до матеріалів справи.

05.02.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 26.02.2014 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2012 між позивачем (страховик) та Олексиним Антоном Васильовичем (страхувальник) укладено договір №167605/Га/12лв добровільного страхування наземного транспортну (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - Mitsubishi Pajero Sport та іншим майном (п.4 договору).

Як зазначено у довідці Управління Державтоінспекції Головного управління МВС України у Львівській області Олексин А.В. є учасником ДТП, що сталась 27.03.2013, та за наслідками якої автомобіль Mitsubishi Pajero Sport отримав механічні пошкодження.

Згідно відомості №9177114 про дорожньо-транспортну пригоду 27.03.2013 сталась ДТП - зіткнення вантажного автомобіля FotonBJ1043V8JE6-4 номерний знак ВС2762ВА (належить ТОВ Рошен, водій Петрина Я.І.), з автобусом БАЗ А079.14 номерний знак ВС2915АА (належить Сабадаш В.А., водій Галамай П.С.), легковим автомобілем Mitsubishi Pajero Sport 3.0АТ номерний знак ВС8803СМ (належить Олексину А.В.) та автомобілем BMV 318 номерний знак 51352ІВ (належить Яворівському Р.О., водій Годзіковський Б.Ю.), внаслідок перевищення водієм вантажного автомобіля FotonBJ1043V8JE6-4 Петрина Я.І. безпечної швидкості.

Відповідно до звіту від 15.04.2013 №442/13 про оцінку транспортного засобу вартість відновлювального ремонту (з технічної точки зору) автомобіля Mitsubishi Pajero Sport 3.0АТ номерний знак ВС8803СМ, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні, на момент проведення оцінки становить 35 220,61 грн.

Вартість відновлювального ремонту в сумі 35 220,61 грн підтверджена калькуляцією від 15.04.2013 №1.001.13.0.

Слід вказати, що виконання дослідження легкового автомобіля доручено експерту, з вищою юридичною та технічною освітою, з кваліфікацією аварійного комісара (свідоцтво №526 видане ЗАТ УЦПЗ „Експерт-Сервіс") та кваліфікаційного свідоцтва оцінювача від 18.12.2004 №2665, виданого Фондом Державного майна України. Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача за напрямком „Оцінка об'єктів у матеріальній формі" та за спеціалізацією у межах напряму „Оцінка дорожньо транспортних засобів".

На підставі заяви страхувальника на страхування наземного транспорту від 15.11.2012 позивач склав страховий акт від 17.04.2013 VESKO 14638, відповідно до якого підлягає виплаті 33 397,44 грн страхового відшкодування.

Позивач перерахував Олексину А.В. 33 397,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.04.2013 №26 031.

24.04.2013 постановою Личаківського районного суду м. Львова у справі №3/463/620/13 винним у скоєні ДТП визнано Петрина Я.І., водія вантажного автомобіля FotonBJ1043V8JE6-4, номерний знак ВС2762ВА.

Слід врахувати, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів (аналогічна правова позиція викладена в п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215).

Отже, дії водія Петрина Я.І., що керував автомобілем FotonBJ1043V8JE6-4, номерний знак ВС2762ВА, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку зі скоєнням ДТП, за якої було заподіяно шкоду автобусу БАЗ А079.14 номерний знак ВС2915АА та автомобілям Mitsubishi Pajero Sport 3.0АТ номерний знак ВС8803СМ, BMV 318 номерний знак 51352ІВ.

Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу (ТОВ Рошен-Гранд) автомобіля Foton д.н.з. ВС 2762 ВА застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9985516, позивач звернувся до ТДВ СК „Альфа-Гарант" з заявою №3958/26/ЦВ від 18.07.2013 про стягнення заборгованості, в якій просив відшкодувати в порядку регресу 33 397,44 грн.

В зв'язку з відсутністю відповіді на заяву та здійснення виплати ТДВ СК "Альфа-Гарант" страхового відшкодування позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 32 887,44 грн (фактично сплачена сума страховою компанією за ремонт автомобіля за мінусом 510,00 грн франшизи згідно полісу №АВ9985516 (витяг з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ).

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (з даною статтею Кодексу кореспондується ст.27 Закону України "Про страхування").

Частини 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначають, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині 1 ст. 1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено в абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для відшкодування шкоди в порядку регресу, звертаючи увагу на відсутність доказів перерахування суми страхового відшкодування відповідачем позивачу, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Згідно з вимогами пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 даної Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної якості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках.

Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п. 4.4.

Звіт №442/13 від 15.04.2013 про оцінку транспортного засобу відповідає вимогам законодавства, тому у колегії суддів немає підстав не брати його до уваги.

Крім того, п.5.2 Методики, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, при ствердженні про обов'язковість присутності його представника під час огляду та ремонту пошкодженого автомобіля, оцінюється судом апеляційної інстанції критично, оскільки наведений пункт Методики передбачає повідомлення та виклик заінтересованих осіб для технічного огляду автотранспорту у разі такої потреби, що робить даний пункт Методики диспозитивним.

Твердження відповідача щодо завищення вартості ремонтних робіт автомобіля не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу відповідно до звіту №442/13 про оцінку автомобіля Mitsubishi Pajero Sport реєстраційний номер ВС 8803 СМ від 15.04.2013 року становить 35 220,61 грн, а відповідно до рахунку ТОВ "Ніко-Захід" №324 від 08.04.2013 року - 34 897,44 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Згідно витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ франшиза за полісом №АВ/9985516 складає 510,00 грн.

Тобто, страхове відшкодування становить 32 897,44 грн (33 397,44 грн - 510,00 грн франшиза).

Оскільки позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 32 887,44 грн, то його вимоги підлягають задоволенню.

Відповідачем не наведено в апеляційній скарзі ґрунтовних та вагомих обставин, які б частково звільняли його від відшкодування страхової шкоди в порядку регресу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для часткового скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 у справі №910/22917/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/22917/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій