Постанова № 37334144, 19.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 49/291

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - не з'явились,

від Державної виконавчої служби України - Рубель І.В.,

від Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Державної виконавчої служби України

на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року

за скаргою (стягувача) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Луганська область, м. Сєверодонецьк,

боржник Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ,

на дії Державної виконавчої служби України, м. Київ,

у справі №49/291 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Луганська область, м. Сєверодонецьк,

до Державного казначейства України, м. Київ,

Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ,

про стягнення 26775,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2009 року у справі №49/291 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації (відповідач, боржник) на користь ФОП ОСОБА_2 (позивач, заявник) 26775,17 грн., з яких 24104,33 грн. інфляційних витрат, 2670,84 грн. 3% річних, 268,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

10.11.2009 року був виданий наказ №49/291 про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2009 року у справі №49/291.

12.11.2013 року ФОП ОСОБА_2 подав до господарського суду міста Києва скаргу №199 від 09.11.2013 року на дії Державної виконавчої служби України. В обґрунтування поданої скарги заявник посилався на наступне.

На виконання рішення господарським судом міста Києва від 23.09.2009 року по справі №49/291 був виданий наказ, який згодом був направлений до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, на сьогоднішній день - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області (91016, м. Луганськ, пл. імені Героїв Великої Вітчизняної війни, 9).

27.09.2013 року для проведення перевірки виконавчого провадження №17519197 до Державної виконавчої служби України була направлена заява №177 про перевірку виконавчого провадження №17519197.

05.11.2013 року на адресу Державної виконавчої служби України був направлений адвокатський запит №196 від 05.11.2013 року про надання постанови про проведення перевірки виконавчого провадження №17519197 та витребування його матеріалів та постанови про результати перевірки виконавчого провадження №17519197.

07.11.2013 року від Державної виконавчої служби України надійшов лист від 04.11.2013 року №13-0-34-4840/3.1 і №13-0-34-4839/3.1, з якого, на переконання заявника, вбачається, що заява про перевірку виконавчого провадження №17519197 розглянута не в порядку, встановленому Законом. Тому заявник вважає такі дії Державної виконавчої служби України незаконними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №49/291 скаргу №199 від 09.11.2013 року задоволено. Визнано незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо розгляду заяви про перевірку виконавчого провадження №17519197 №177 від 27.12.2013 року. Зобов'язано Державну виконавчу службу України провести перевірку виконавчого провадження №17519197, про що винести постанову про проведення перевірки виконавчого провадження №17519197.

При винесенні вказаної ухвали місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що перевірка виконавчого провадження за заявою сторони виконавчого провадження є обов'язком Державної виконавчої служби України з урахуванням ст.ст. 84-86 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державна виконавча служба України подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №49/291, відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги ДВС посилається на те, що дії Державної виконавчої служби України повинні оскаржуватись до адміністративного суду, а судом першої інстанції при винесенні ухвали від 23.12.2013 року у справі №49/291 порушено правила підвідомчості. Також, на думку ДВС, Державна виконавча служба України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь держаної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою, просить суд залишити її без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року у справі №49/291 апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №49/291 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 19.02.2014 року.

В судовому засіданні 19.02.2014 року представник ДВС підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві. Представники відповідача та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області в судове засідання 19.02.2014 року не з'явились, відповідач та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області.

Частиною 5 ст. 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено колегією суддів, рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2009 року у справі №49/291 не виконано, що є порушення прав позивача (стягувача).

Разом з цим, відповідно до ст. 84 Закону України «Про виконавче провадження» здійснювати перевірку законності виконавчого провадження мають право: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби; заступники начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальники управлінь державної виконавчої служби, їх заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції.

Статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, мають право витребувати виконавче провадження з відповідного органу державної виконавчої служби для його перевірки. Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься постанова.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження» посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 82 цього Закону скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби. Про результати перевірки законності виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, яка є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.

Як стверджував стягувач, всупереч Закону України «Про виконавче провадження» не винесено постанови про проведення перевірки виконавчого провадження №17519197 та витребування його матеріалів та постанови про результати перевірки виконавчого провадження №17519197.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Частиною 3 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, вказаними нормами встановлено, що до Державної виконавчої служби України можливе оскарження лише скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в областях, а не державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області.

За таких обставин, скарга ФОП ОСОБА_2 №199 від 09.11.2013 року на дії Державної виконавчої служби України задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №49/291 підлягає скасуванню як незаконна.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 ст. 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Зі змісту наведених норм вбачається, що оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби до господарського суду саме щодо виконання рішення такого суду.

Судом встановлено, що наказ №49/291 від 10.11.2009 року про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2009 року у справі №49/291 знаходиться на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, а не у Державній виконавчій службі України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

Відтак, враховуючи наведені положення чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції при винесенні ухвали від 23.12.2013 року у справі №49/291 порушено правила підвідомчості, оскільки дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби України в даному випадку слід оскаржувати до адміністративного суду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, скасовує ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №49/291 та відмовляє в задоволенні скарги на дії Державної виконавчої служби України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №49/291 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №49/291 скасувати.

3. В задоволенні скарги №199 від 09.11.2013 року фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у справі №49/291 відмовити.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 37471975) 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу №49/291 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз