Постанова № 37334110, 24.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа№ 3/096-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Шевела Ж.І., довіреність № б/н від 17.01.2014;

від відповідача - Горецький О.В., довіреність № 20-12/13 від 20.11.2013;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Енергобуд-М" на ухвалу господарського суду Київської області від 20.12.2013 у справі № 3/096-12 (суддя Лопатін А.В.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стиролінвест", що діє в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Хімічна фінансово-інвестиційна група" про зміну способу виконання рішення за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стиролінвест", що діє в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Хімічна фінансово-інвестиційна група" до приватного підприємства "Енергобуд-М", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Бізнес Груп" про стягнення 1 242 411 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.04.2013 у справі №3/096-12 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стиролінвест", що діє в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Хімічна фінансово-інвестиційна група" задоволено; звернено стягнення на заставлене майно приватного підприємства "Енергобуд-М" в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 242 411 грн. 00 коп.

На виконання зазначеного рішення суду позивачу видано наказ від 16.05.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стиролінвест", що діє в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Хімічна фінансово-інвестиційна група" звернулося до суду з заявою про зміну способу виконання рішення від 16.04.2013 у справі №3/096-12 шляхом передачі у власність позивача заставленого майна відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2013 у справі №3/096-12 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стиролінвест", що діє в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Хімічна фінансово-інвестиційна група" задоволено; змінено спосіб виконання рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 у справі №3/096-12 про звернення стягнення на заставлене майно шляхом передачі цього майна у власність позивача.

При прийнятті даної ухвали, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невиконання державним виконавцем рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно протягом 4, 5 місяців свідчить про неможливість виконання цього рішення у встановлений спосіб і в подальшому.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 20.12.2013 у справі №3/096-12 скасувати та відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стиролінвест".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність існування конкретних обставин, що роблять неможливим виконання рішення суду у встановлений ним спосіб.

Представник апелянта в судовому засіданні 24.02.2014 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача у справі в судовому засіданні 24.02.2014 надав пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечив.

Третя особа правом на участь свого представника в судовому засіданні також не скористалася, хоча про дату час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялись за адресою, яка є його офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою в даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Також, слід зазначити, що у будь-якому разі відкладення розгляду справи не можливе через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, на виконання рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 у справі №3/096-12 позивачу видано наказ від 16.05.2013р.

Постановою державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 26.07.2013 відкрито виконавче провадження № 39139914 з примусового виконання наказу по справі №3/096-12 від 16.05.2013р.

Крім цього, також 26.07.2013 державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Актами державного виконавця від 04.09.2013 та від 14.11.2013 накладено арешт на майно боржника, на яке згідно з рішенням суду присуджено звернути стягнення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стиролінвест", вважаючи, що існують обставини, які унеможливлюють виконання судового рішення у строки, передбачені ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" саме у спосіб визначений рішенням суду, звернулося з заявою про зміну способу виконання рішення від 16.04.2013 у справі №3/096-12 шляхом передачі у власність позивача заставленого майна відповідача.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача та дійшов висновку про те, що невиконання державним виконавцем рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно протягом 4, 5 місяців свідчить про неможливість виконання цього рішення у встановлений спосіб і в подальшому.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (п. 7.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Пунктом 7.2 вищенаведеної постанови передбачено, зокрема, що підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Так, внаслідок здійснення відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції виконавчих дій було проведено опис та арешт майна боржника, на яке рішенням суду присуджено звернути стягнення.

При цьому, слід зазначити, що державним виконавцем виявлено та арештовано все майно боржника, на яке згідно з рішенням суду слід звернути стягнення.

Враховуючи наявність необхідного у боржника майна за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача та на яке рішенням суду присуджено звернути стягнення, обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даному випадку відсутні.

Позивачем не наведено жодних доводів стосовно наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений господарським судом спосіб, за умови існування у боржника майна необхідного для задоволення вимог позивача.

Крім цього, позивач звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання рішення у межах шестимісячного строку, встановленого ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" для здійснення виконавчого провадження.

Отже, строк встановлений для примусового виконання рішення у встановлений господарським судом спосіб на момент звернення позивача до суду з заявою про зміну способу виконання рішення ще не сплив.

Слід зазначити, що невиконання рішення суду органами ДВС у чотирьохмісячний строк не свідчить про те, що зазначене рішення не буде виконано і в подальшому.

З огляду на вищевикладене, зміна способу виконання рішення при наявності майна у відповідача та строку для здійснення виконавчого провадження, в даному випадку є необґрунтованою.

Враховуючи те, що судом першої інстанції було не повно встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, а також невірно застосовані норми процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваної ухвали та відповідно відмови у задоволенні заяви позивача про зміну способу виконання рішення.

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 609 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Енергобуд-М" на ухвалу господарського Київської області від 20.12.2013 у справі № 3/096-12 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 20.12.2013 у справі № 3/096-12 скасувати.

3. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стиролінвест", що діє в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Хімічна фінансово-інвестиційна група" про зміну способу виконання рішення відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стиролінвест", що діє в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Хімічна фінансово-інвестиційна група" (Донецька область, м. Зугрес, вул. Леніна, 18А, код за ЄДРПОУ 37517071) на користь приватного підприємства "Енергобуд-М" (Київська область, Білоцерківський район, село Тарасівка, вул. Комсомольська, б. 9, код за ЄДРПОУ 34224913) 609 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 3/096-12 повернути до господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко