Рішення № 37334032, 19.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24933/13 19.02.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто - Страхування»

до 1) Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової

компанії «Оранта»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд»

про стягнення 59128,20 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Крашеніннікова М.І. (представник за довіреністю);

від відповідачів - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Просто - Страхування» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» (далі - Відповідач-2) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 59128,20 грн., з яких 50000 грн. Позивач просить стягнути зі страхової компанії як страхове відшкодування, а решту, 9128,20 грн. з особи, відповідальної за завдану шкоду.

На запит ухвали суду про порушення провадження у справі в порядку ст. 65 ГПК України від Моторного (транспортного) страхового бюро України 20.01.2014 надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АА/7584024.

Позивачем 19.02.2014 через відділ діловодства суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд всю заявлену до стягнення суму шкоди в розмірі 59128,20 грн. стягнути з особи, відповідальної за завдану шкоду, тобто з Відповідача-2, та, натомість, до Відповідача-1 позовних вимог вже не заявляє.

Судом вищевказана заява Позивача прийнята до розгляду, та отже у відповідності до ст.ст. 22, 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач-2, як власник джерела підвищеної небезпеки, яким керувала під час скоєння ДТП винна особа, всупереч вимогам закону не відшкодував Позивачу 59128,20 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Відповідач-1 у частині позовних вимог в редакції заяви від 19.02.2014 заперечень не висловив, повноважних представників у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, про що розписався в повідомленні про оголошення перерви у судовому засіданні 05.02.2014.

Відповідач-2 відзив на позов не подав, в тому числі з урахуванням позовних вимог в редакції заяви від 19.02.2014.

Представники Відповідача-2 в судові засідання не з'являлися, хоча судом було вчинено всі належні дії для повідомлення їх про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду по даній справі надсилалася на адресу його місцезнаходження, яка міститься в матеріалах справи та згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки представників у судові засідання покладаються на Відповідача-2.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2012 на 390 км. автошляху Стрий - Кіровоград - Знам'янка була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Краз», д.р.н. АВ6750АР, яким керував Ходик В.В. та автомобіля «Субару», д.р.н. АВ1822АТ, яким керував Токарчук В.В.

Причиною ДТП стало те, що водій Ходик В.В., керуючи автомобілем «Краз», д.р.н. АВ6750АР, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з іншим автомобілем та порушення Ходиком В.В. пункту 13.1 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Субару», д.р.н. АВ1822АТ (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Токарчук Н.В. на праві власності, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 26.06.2012 (далі - Договір добровільного страхування); вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ «Укрінбанк».

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок Висновок експертного дослідження № 186П-09 від 24.09.2012 та ремонтну калькуляцію до нього, виконану в системі AUDATEX, Позивачем було складено Страховий акт від 26.10.2012, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 59128,20 грн. на рахунок вигодонабувача за Договором добровільного страхування, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 33508 від 01.11.2012.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Краз», д.р.н. АВ6750АР, Ходик В.В., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Замостянського районного суду міста Вінниці від 01.10.2012 у справі № 206/5907/2012.

Як убачається з залученої до матеріалів справи розгорнутої довідки ДАІ № 9070009 від 18.09.2012, встановлена належність на речовому праві автомобіля «Краз», д.р.н. АВ6750АР, станом на дату ДТП, Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» (далі - Відповідач-2).

При цьому, в постанові Замостянського районного суду міста Вінниці від 01.10.2012 у справі № 206/5907/2012 також вказано, що винна у ДТП особа працює водієм на підприємстві Відповідача-2.

Відповідачем-2 не надано та матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих письмових доказів на спростування викладених в розгорнутій довідці ДАІ та у постанові Замостянського районного суду міста Вінниці обставин, щодо того, що автомобіль «Краз», д.р.н. АВ6750АР, станом на дату ДТП належав не Відповідачу-2.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, Відповідач-2 є особою на яку законом покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «Краз», д.р.н. АВ6750АР на час спірної ДТП.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміються юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Даної правової позиції дотримується Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що володільцем автомобіля «Краз», д.р.н. АВ6750АР на момент скоєння ДТП був Відповідач-2.

Відтак, Відповідач-2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний при пошкодженні Застрахованого автомобіля внаслідок ДТП.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодували її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, є складене на підставі Висновку експертного дослідження № 186П-09 від 24.09.2012 платіжне доручення № 33508 від 01.11.2012 про виплату страхового відшкодування в розмірі 59128,20 грн.

Наведені у Висновку експертного дослідження № 186П-09 від 24.09.2012 роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями, що зазначені у наданих ДАІ відомостях про обставини ДТП, і протилежного Відповідачем-2 суду доведено не було.

Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля становить 59128,20 грн., та іншого (меншого) розміру збитків Відповідачем-2 суду доведено не було.

Відповідачем-2 не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

При цьому суд враховує, що у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 у справі № 6-112цс13 щодо неоднакового застосування норм матеріального права, а отже, відповідно до ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для застосування.

Відтак Позивач обґрунтовано скористався свої правом вимагати страхового відшкодування від особи, винуватої в її заподіянні, тобто від Відповідача-2.

Враховуючи вищезазначені обставини та положення статей 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Відповідач-2 повинен відшкодувати Позивачу шкоду, виходячи із розміру реально завданих збитків, і в межах суми, що перейшла до Позивача у порядку регресу, тобто в сумі 59128,20 грн.

Відтак заявлені позовні вимоги до Відповідач-2 підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже на Відповідача-2 в повному обсязі.

Разом з цим, суд зауважує, що хоча на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Ходик В.В., як особи, яка експлуатує автомобіль «Краз», д.р.н. АВ6750АР на законних підставах, була застрахована Відповідачем-1 на підставі договору (полісу) № АА/7584024 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000 грн., франшиза - 510 грн.), проте відсутні підстави покладати на Відповідача-1 як страховика винної в ДТП особи, обов'язок з відшкодування заподіяної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 у справі № 6-112цс13 щодо неоднакового застосування норм матеріального права, а отже, відповідно до ст. 111-28 ГПК України, він є обов'язковим для застосування.

Відповідно до пунктів 36.1 та 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у ньому, в разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону.

У відповідності до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ДТП відбулося 11.09.2012, а з вимогою до Відповідача-1 від 18.09.2013 № 04-5806 про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП у розмірі здійсненої Позивачем страхової виплати, останній звернувся лише 23.09.2013 (дата отримання вимоги Відповідачем-1), що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Тобто, Позивач, як особа, яка має право на виплату страхового відшкодування, звернувся до Відповідача-1 більше ніж через 1 рік від часу скоєння ДТП, а не протягом 1 року, що стало підставою для відмови Відповідача-1 у виплаті страхового відшкодування, викладеній у відзиві на позов з посиланням на п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону.

При цьому, суд зазначає, що викладення саме у поданому суду відзиві, а не у окремому листі, відмови виплатити страхове відшкодування з посиланням на п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону є обґрунтованим, позаяк Позивач звернувся до суду з позовом і вимогами до Відповідача-1, а тому останній, відмовивши у виплаті страхового відшкодування фактично (не здійснивши виплати у встановлений законом строк), додатково письмову відмову з обґрунтування підстав відмови виклав у поданому суду відзиві в порядку ст. 59 ГПК України.

Матеріали справи також не містять доказів, що до Відповідача-1 з вимогою про виплату страхового відшкодування звертався не Позивач, а раніше Позивача будь-яка інша особа, яка відповідно до положень закону має право на страхове відшкодування за описаним в рішенні страховим випадком.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Відповідач-1 обґрунтовано скористався своїм правом відмовити Позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а Позивач не довів суду необґрунтованість такої відмови.

Проте з огляду на уточнення позовних вимог заявою від 19.02.2014, Позивач станом на час розгляду справи фактично не заявляє позовних до Відповідача-1, тобто між сторонами відсутній предмет спору, тому провадженні у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, (п. 1-1 ч. 1) 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі по відношенню до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186).

Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» (23234, Вінницька область, Вінницький район, село Лука-Мелешківська, вул. Центральна, 2-А; ідентифікаційний код 03579443) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» (23234, Вінницька область, Вінницький район, село Лука-Мелешківська, вул. Центральна, 2-А; ідентифікаційний код 03579443) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 59128 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять вісім) грн. 20 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.2014

Суддя Сташків Р.Б.