Ухвала суду № 37333607, 29.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 р.Справа № 818/8083/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 818/8083/13-а

за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір"

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

27.09.2013 року ПВП «Вибір» звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів № 805130000/2013/000171/1 від 25.09.2013 р., картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00178 від 25.09.2013 р.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 13.11.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не спростовано правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу.

Сумська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, 16.07.2013 року між позивачем і підприємством - ІСОF Еurоре GmbН (Німеччина) укладено контракт № АВ1310561 на поставку пальмітинової кислоти МАSСID 1680.

24.09.013 року позивачем до Сумської митниці подано пакет документів для митного оформлення товару. Митна вартість товару була визначена позивачем за першим (основним) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу: контракт № АВ1310561 від 16.07.2013 р.; інвойс № АК1320477 від 06.08.2013 р.; сертифікат аналізу від 06.08.2013 р.; сертифікат походження від 06.08.2013 р.; накладна та відомість вагонів і контейнерів від 19.09.2013 р.

24.09.2013 року відповідачем зроблений електронний запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару, а саме: банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; договір із третіми особами; каталоги, прейскуранти, прас-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями.

ПВП «Вибір» додатково надав документи, які підтверджують оплату за поставлений товар та коносамент виданий в країні відправлення товару, а саме: коносамент від 06.08.2013 р.; платіжне доручення в іноземній валюті від 05.08.2013 р.; виписку банку АТ «Сбербанк Росії» від 05.08.2013 р.; проформа інвойс № РI1 310561 від 16.07.2013 р.

В подальшому відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2013/000171/1 від 25.09.2013 р., згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням другорядного (шостого «ґ» - резервного) методу, за ціною попередньої ВМД.

При цьому, підставою для визначення митної вартості є цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби: МД № 805130000/2013/008818 від 22.07.2013 р.

Також, відповідачем винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00178 від 25.09.2013 р., та зазначено про необхідність ПВП «Вибір» здійснити заповнення та подання нової митної декларації у відповідності з рішенням про коригування митної вартості товарів № 805130000/2013/000171/1 від 25.09.2013 р.

ПВП «Вибір» прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару відповідно до ціни визначеної відповідачем, з наступним оскарженням рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не спростовано правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно зі ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Сумської митниці щодо вартості імпортованого товару, виходячи з наступного.

Сумська митниця, обґрунтовуючи свою позицію, зазначала про розбіжності у платіжних документах, а саме, наданий банківський документ про попередню оплату від 05.08.2013 р. містить посилання на рахунок № РІ1 310561 від 16.07 (липень) 2013 р. та контракт № АВ 1310561 від 16.07 (липень) 2013 р., тоді як, до митного оформлення поданий зовнішньоекономічний контракт № АВ 1310561 від 16.06 (червень) 2013 р. та рахунок № АЯ 1320477 від 06.08.2013 р.

Однак, вказані відповідачем обставини не могли бути підставою для надсилання до Декларанта письмової вимоги митним органом, оскільки зазначені розбіжності не відносяться до відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, ПВП «Вибір» після самостійного виявлення вищевказаної технічної помилки, направив до Сумської митниці заяву № 331 від 04.11.2013 р. про виправлення даної помилки.

Слід також зазначити, що на момент подачі позивачем відповідної МД банківський платіжний документ, а також рахунок-проформа від 16.07.2013 р., відповідно до якого була здійснена оплата за імпортований товар до митного оформлення декларантом не надавалась.

Однак, встановлено, що на вимогу відповідача були надані відповідні документи, які підтверджують оплату за поставлений товар та коносамент виданий в країні відправлення товару, а саме: коносамент від 06.08.2013 р.; платіжне доручення в іноземній валюті від 05.08.2013 р.; виписку банку АТ «Сбербанк Росії» від 05.08.2013 р.; проформа інвойс № РІ1310561 від 16.07.2013 р.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, положеннями Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Із матеріалів справи вбачається, що ПВП «Вибір» подано до Сумської митниці всі обов'язкові документи, які підтверджували вартість товару та надавали змогу визначити вартість товару за першим (основним) методом.

Однак, відповідачем не прийнято це до уваги та винесено неправомірне рішення про коригування вартості товару, в обґрунтування якого не надано підтвердження застосування другорядного (резервного) методу визначення вартості товару.

Єдиною підставою для визначення митної вартості товару за другорядним (6-резервний) методом стало те, що спрацювала Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби України (ЄАІС Держмитслужби України), згідно з даними якої товар подібний тому, що задекларовано ПВП «Вибір», раніше був оформлений за іншою ВМД за більшою вартістю. Ця єдина причина (наявність митної декларації № 805130000/2013/008818 від 22.07.2013р.) вказана самим відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Однак, слід вказати, що за вказаною митною декларацією № 805130000/2013/008818 від 22.07.2013 р. було проведено митне оформлення товару «Пальмітинова кислота РАLМАС 80-16 виробництва Раn-Сеntuгу ОІеосhеmісаls (Малійзія)».

При цьому, рішення про коригування митної вартості товару прийняте відповідачем стосовно товару «Пальмітинова кислота 80% МАSСID 1680, виробництва РТ.МUSІМ МАS (Індонезія)», про що свідчать сертифікат аналізу від 06.08.2013 р. та сертифікат походження № 0023407/MDN/2013 від 06.08.2013 р.

Таким чином ПВП «Вибір» здійснював митне оформлення зовсім іншого товару, а саме: виробник товару та країна походження товару відрізняються від даних, на які послався відповідач як на підставу коригування митної вартості товару.

Також слід зазначити, що ст. 57 Митного кодексу України визначає, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності».

Стаття 57 Митного кодексу України прямо вказує на те, що таких консультацій повинно бути декілька і неможливість застосування кожного наступного методу визначення митної вартості товарів повинно бути обґрунтовано.

Судовим розглядом встановлено, що митним органом, у зв'язку з неможливістю визначення митної вартості за ціною договору, було застосовано резервний метод визначення митної вартості, при цьому, оскаржувані рішення не містять даних щодо обґрунтування застосування другорядного методу.

Колегія суддів не погоджується із посиланням Сумської митниці при винесенні оскаржуваного рішення № 805130000/2013/000171/1 від 25.09.2013 року на наявність інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України як на обґрунтування для прийняття відповідного рішення про коригування вартості товару, оскільки відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Крім того, наявність в ЄАІС Держмитслужби України інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Сумською митницею не підтверджено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву щодо вартості імпортованого товару, зокрема не підтверджено наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Отже, відповідачем не спростовано правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції щодо безпідставності та протиправності оскаржуваних рішень Сумської митниці, та необхідності скасування рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів № 805130000/2013/000171/1 від 25.09.2013 р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00178 від 25.09.2013 р.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 818/8083/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Григоров А.М.