Постанова № 37331788, 19.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 910/12251/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Деркач Н.О. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013

у справі № 910/12251/13 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"

до Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського НАН України

про визнання договору недійсним та зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/12251/13, повний текст якого складено 06.12.2013, в позові Дочірнього підприємства "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" до Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського НАН України про визнання недійсним договору на розробку та передачу науково - технічної продукції № 10-1/2012 від 15.02.2012 та застосування правових наслідків недійсності правочину - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення оспорюваного правочину та протоколу про узгодження договірної ціни позивач усвідомлював характер своїх дій, правову природу договору та сутність його умов, а тому визначені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України правові підстави визнання недійсним оспорюваног правочину - відсутні, а отже, відсутні й підстави для застосування наслідків недійсності такого правочину.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що укладений між сторонами договір на розробку та передачу науково - технічної продукції № 10-1/2012 від 15.02.2012 суперечить приписам статті 180 Господарського кодексу України, адже у ньому сторонами не узгоджено суттєву умову договору - ціну, порядку внесення змін до договору та його розірвання, що на думку апелянта, є підставами для визнання його недійсним в силу ст..ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, та застосування статті 216 Цивільного кодексу України щодо реституційних наслідків недійсності правочину. Також, апелянт вказував на те, що протокол про узгодження договірної ціни від 15.02.2012 не відноситься до оспорюваного договору. Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" по справі № 910/12251/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/12251/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

23.01.2014 до Київського апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 по справі № 910/12251/13, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити .

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" по справі № 910/12251/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2014 для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/12251/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2014 Дочірньому підприємству "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство «Більшовик» відновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 по справі № 910/12251/13, скаргу Дочірнього підприємства "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 по справі № 910/12251/13 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 10.02.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 розгляд справи відкладено до 19.02.2014.

В судове засідання 19.02.2014 позивач (апелянт) представників не направив, причин неявки суд не повідомив. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.02.2014 проти доводів апеляційної скарги - заперечував, просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залилити без змін, оскільки його прийнято судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема у письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошував на тому, що укладений між сторонами правочин жодним чином не суперечив в момент його укладення вимогам закону, сторонами було досягнуто згоди з усіх його суттєвих умов, договір було підписано представниками сторін та посвідчено печатками сторін.

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що позивач (апелянт) був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання , неявка представника позивача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 15.02.2012 між відповідачем - Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського НАН України, як виконавцем, та позивачем - Дочірнім підприємством "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик", як замовником, було укладено договір на розробку та передачу науково- технічної продукції (далі - Договір, оспорюваний договір), який підписано представниками обох сторні та посвідчено печатками вказаних підприємств.

Згідно з умовами укладеного сторонами Договору сторони узгодили, що замовник доручає (приймає), а виконавець бере на себе (передає) роботи, а саме: "Розробка конструкторської документації на проціджувач стічної рідині ПСЖМ-100. Авторський нагляд за виготовленням" (пункт 1.1 Договору); термін виконання роботи за Договором - 5 (п'ять) місяців з моменту надходження не менше 25 % авансу на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 1.3 Договору); за виконану науково-технічну продукцію замовник сплачує виконавцю відповідно до Протоколу 133 333,33 грн., ПДВ - 26 666,67 грн., а всього - 160 000 грн. (пункт 2.1 Договору); при завершенні робіт виконавець подає замовнику акт приймання-передачі продукції (пункт 3.1 Договору); замовник протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання акта приймання-передачі робіт і звітних документів зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт приймання-передачі робіт або мотивовану відмову від приймання робіт (пункт 3.2 Договору); строк дії Договору з 15.02.2012 по 31.12.2012 (пункт 6.1 Договору).

Сторонами було підписано та скріплено печатками товариств Протокол узгодження договірної ціни на науково- дослідницьку продукцію, яким було погоджено розмір договірної ціни на створення (передачу) науково-технічної продукції «Розробка конструкторської документації на проціджувач стічної рідині ПСЖМ-100. Авторський нагляд за виготовленням», а саме 133 333,33 грн., ПДВ - 26 666,67 грн., а всього - 160 000 грн.

Також, сторонами було узгоджено до оспорюваноо правочину наступні документи: Технічне завдання на розробку конструкторської документації на проціджувач стічної рідині ПСЖМ-100, Календарний план робіт.

На виконання умов Договору позивачем на рахунок відповідача було здійснено авансовий платіж у сумі 50 000 грн., що підтверджується виписками з рахунку від 26.03.2012 № 35220004000535 на суму 40 000 грн. та від 21.05.2012 № 35220004000535 на суму 10 000 грн.

Відповідно до Акту здавання - приймання науково- технічної продукції від 27.06.2012 за Договором, який підписано представниками обох сторін та посвідчено печатками обох підприємств без будь-яких зауважень та заперечень, виконавцем (відповідачем) було передано, а замовником (позивачем) прийнято науково- технічну продукцію «Етап 1. Розробка конструкторської документації на проціджувач стічної рідині ПСЖМ-100». Авторський нагляд проведено. Вартість робіт - 160 000, 00 грн. , проведено аванс в сумі - 50 000,00 грн.., по даному акту оплаті підлягає 110 000,00 грн.

У матеріалах справи міститься також копія скріпленого печатками та підписаного уповноваженими особами сторін акта приймання-передачі робіт від 27.06.2012 №1, в якому зазначено: виконавцем зроблена та передана замовнику в повному обсязі конструкторська документація на проціджувач стічної рідини ПСЖМ-100; загальна вартість виконаних робіт становить 160 000 грн., в тому числі ПДВ 26 666,67 грн.; надані послуги відповідають умовам Договору та сторони претензій одна до одної не мають.

Після передачі відповідачем позивачу виготовленої конструкторської документації на рахунок Інституту надійшла доплата за виконані роботи у сумі 20 000 грн. (що підтверджується випискою з рахунку від 05.07.2012 № 35220004000535).

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при укладенні оспорюваного Договору сторонами було узгоджено: його предмет, а саме "Розробка конструкторської документації на проціджувач стічної рідині ПСЖМ-100. Авторський нагляд за виготовленням"; ціну Договору - 160 000 грн., в тому числі з ПДВ (при цьому Протокол є додатковим документом, в якому лише дублюється пункт 2.1 Договору, яким і визначено ціну правочину); термін дії Договору - з 15.02.2012 та по 31.12.2012, - тобто в укладенні Договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, необхідних для даного виду договорів. Таким чином, позивач усвідомлював характер своїх дій, правову природу договору та сутність його умов, вчиняв дії на виконання оспорюваного правочину, а тому визначені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України правові підстави визнання недійсним оспорюваного правочину - відсутні, а отже, відсутні й підстави для застосування наслідків недійсності такого правочину

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що норми Цивільного кодексу України, зокрема статті 203 та 215 не містять підстав визнання недійсним правочину внаслідок відсутності або неузгодженості сторонами істотних умов договору під час його укладення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний Договір був укладений між позивачем та відповідачем на правомірних правових підставах, згідно вимог діючого на час його укладення законодавства щодо укладення договорів, він не суперечив умовам господарської діяльності сторін та держави, не порушує їх прав, зокрема і на звернення до суду, жодна з сторін не зазнала ніякої шкоди з вини контрагента, спірний договір був направлений на виникнення правових наслідків, що не суперечили цілям їх діяльності, що підтверджується належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи Дочірнього підприємства "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Дочірнє підприємство "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Транзит" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на рішення осподарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/12251/13- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/12251/13- залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12251/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко