Рішення № 37331617, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13061/13 10.02.14

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Громадської організації "Київський дитячий фонд"

про стягнення 19 671,83 грн.

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Судді: Босий В.П.

Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Мазурок Я.В. (за довіреністю від 30.12.2013);

Успенський С.О. (за довіреністю від 31.12.2013);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 10 лютого 2014 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

09.07.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №155/23-07/28 від 05.07.2013 Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - позивач) до Громадської організації "Київський дитячий фонд" (надалі - відповідач) про стягнення 19 671,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2013.

В судове засідання, призначене на 29.07.2013 з'явився представник позивача, надав документи для долучення їх до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 29.07.2013 представник відповідача не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013, на підставі ст. 77 господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.09.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.09.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2013, на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Якименко М.М. та призначено розгляд справи на 07.10.2013.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 07.10.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 11.11.2013.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

У судовому засіданні 11.11.2013 оголошено перерву до 09.12.2013.

У судовому засіданні оголошено перерву до 25.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 суд ухвалив розгляд справи здійснити колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 для здійснення колегіального розгляду справи №910/13061/13 визначено наступний склад суддів: Цюкало Ю.В. (головуючий), Босий В.П, Котков О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 колегією суддів у складі Цюкало Ю.В. (головуючий), Котков О.В., Босий В.П. прийнято справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 10.02.2014.

В судове засідання, призначене на 10.02.2014, з'явились представники позивача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2006 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Громадською організацією «Київський дитячий фонд» було укладено Договір №1369 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів (з подальшою пролонгацією) нежилого приміщення в будинку №16-А по вул. Липська в м. Києві.

Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що КП «Київжитлоспецексплуатація» є балансоутримувачем будинку №16-А по вул. Липська, в м. Києві, а Дирекція по експлуатації нежилих будинків займається технічним обслуговуванням систем теплопостачання у згаданому будинку, було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №520803 від 06.06.2006 між АК «Київенерго» та позивачем про те, що позивач сплачує за постачання теплової енергії повністю за будинок, а сам ці кошти збирає з орендарів та власників, з якими, в свою чергу, він має договір про надання послуг по теплопостачанню.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що станом на 04.07.2013 відповідач заборгував позивачу за період травень 2012 року - червень 2013 року 18 409,61 грн. вартості теплової енергії.

На підставі вищезазначеного, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 18 409,61 грн., пеню у сумі 1 110,84 грн., інфляційну складову боргу у сумі 32,92 грн., 3% річних у сумі 118,46 грн.

23.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог. Позивач зазначає, що відповідачем було сплачено 26.07.2013 частину суми основного боргу у розмірі 15 000,00 грн. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 3 942,17 грн., інфляційну складову боргу у сумі 15,04 грн., 3% річних у сумі 173,42 грн., пеню у сумі 1 045,17 грн.

08.11.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла Заява позивача про уточнення (збільшення)позовних вимог. Позивач зазначає, що після звернення з позовною заявою змінилась сума заборгованості та період стягнення по договору станом та на день розгляду справи становить 5007,29 грн. за період квітень 2013 - вересень 2013. На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 5 007,29 грн., 3% річних у сумі 55,44 грн., пеню у сумі 119,51 грн.

04.02.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог. Позивач посилається на те, що після звернення з позовною заявою, у відповідача збільшилась сума заборгованості та період стягнення по Договору, та станом на час розгляду справи становить 12 594,18 грн. за період квітень 2013 року - грудень 2013 року. На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 12 594,18 грн., інфляційні втрати у сумі 30,76 грн., 3% річних у сумі 92,67 грн., пеню у сумі 444,97 грн.

Відповідач не погоджується з вказаною позицією, та керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду із письмовими запереченнями. Відповідач зазначає, що починаючи з 25.03.2008 по 31.12.2012, на підставі Акта про фактичне використання нежилих приміщень від 25.03.2008, КП «Київжитлоспецексплуатація» нараховує плату за послуги з теплопостачання з площі 178,8 кв. м, що на 27,5 кв. м більше, ніж займає Київський дитячий фонд. Відповідач вважає справедливою встановленою платою з площі 151,3 кв. м, а не з 178,8 кв. м. Крім того, відповідач стверджує, що з 01.01.2013 плата за тепло з Київського дитячого фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» нараховує з площі 151,3 кв. м.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що КП «Київжитлоспецексплуатація» є балансоутримувачем будинку №16-А по вул. Липська, в м. Києві, а Дирекція по експлуатації нежилих будинків займається технічним обслуговуванням систем теплопостачання у згаданому будинку. З огляду на вищезазначене, 06.06.2006 між АК «Київенерго» та позивачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №520803 про те, що позивач сплачує за постачання теплової енергії повністю за будинок, а сам ці кошти збирає з орендарів та власників, з якими, в свою чергу, він має договір про надання послуг по теплопостачанню.

Як відомо, 01.08.2006 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) та Громадською організацією «Київський дитячий фонд» (споживач) було укладено Договір №1369 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів (з подальшою пролонгацією) нежилого приміщення в будинку №16-А по вул. Липська в м. Києві.

Пунктом 1.1. вказаного Договору встановлено, що предметом Договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинових інженерних систем централізованого опалення ( ЦО), постачання холодної води та водовідведення (ХВП) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Липська, 16-А.

Згідно з п.2.1. Договору при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктами 2.2.1. та 2.2.2. вказаного Договору передбачено обов'язки підприємства, серед них: розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення). Надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію, проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Відповідно до п. 2.3.6. Договору, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) №2600500010883 в ВАТ КБ «Хрещатик» вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування систем ЦО, ХВП.

У відповідності до п.2.3.10 Договору при наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією сплачувати всю суму боргу до закінчення опалювального сезону.

За вказаним Договором підприємство має право вимагати від споживача виконання умов цього Договору.

За п.4.2.1. Договору споживач несе відповідальність за невиконання умов цього Договору.

Суд приймає до уваги договір №1369 від 01.08.2006, як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо теплопостачання та обслуговування внутрішньобудинкових інженерних систем.

З наданих позивачем для долучення до матеріалів справи документів вбачається, що 02.04.2012 між БО «Київський дитячий фонд» (орендар) та КП «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) було укладено Договір №166 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішень Київської міської ради про передачу майна в оренду, а саме: рішення Київської міської ради від 19.02.2009 №67/1122 додаток 2 пункт 3 від 09.07.2009 №784/1840 та від 29.04.2010 №589/4027 додаток 7 пункт 21 «Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва» передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Липська, буд. №16 літ. А для розміщення громадської організації, якій передбачена фінансова підтримка з міського бюджету.

На виконання умов вказаного Договору між сторонами було укладено Акт приймання-передачі нерухомого майна від 02.04.2012, згідно з яким сторони склали Акт про те, що орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором оренди від 02.04.2012 №166 приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація», загальною площею 151,3 кв. м.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Акта приймання-передачі від 02.04.2012, відповідно до якого Київський дитячий фонд здав об'єкт оренди за адресою: вул. Липська, 16, літера А, загальною площею 27,5 кв. м в т.ч. в підвалі - 1,7 кв. м, на І поверсі - 13,5 кв. м, на антресолі І поверху - 5,8 кв. м, на ІІ поверсі - 5,36 кв. м, на антресолі на ІІ поверсі - 1,14 кв. м.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами Договору №1369 від 01.08.2006 позивачем за період з квітня 2013 року по грудень 2013 року надано послуги з теплопостачання, обслуговування, утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення на суму 12 594,18 грн., що підтверджується розрахунками нарахувань за теплову енергію з обліковими картками ПАТ «Київенерго», актами виконаних робіт, калькуляціями, наявними в матеріалах справи.

Отже, за висновками суду, доказів які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії, якості наданих послуг та їх вартості відповідачем не наведено, внаслідок чого суд приймає зазначений вище розрахунок позивача як достовірний.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, за поясненнями позивача, всупереч умовам укладеного правочину і положенням ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, споживач взяті на себе за договором №1369 від 01.08.2006 зобов'язання у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги на загальну суму 12 594,18 грн.

Станом на час розгляду справи у суді, доказів погашення відповідачем існуючої заборгованості до суду не представлено.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу за отримані послуги у сумі 12 594,18 грн. з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 444,97 грн., 3% річних в сумі 92,67 грн., інфляційних втрат у сумі 30,76 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до п.2.3.7 Договору №1369 від 01.08.2006 за несвоєчасну сплату передбачених цим Договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Позивачем було нараховано пеню в розмірі 444,97 грн. за періоди: за липень 2013 року у сумі 43,41 грн., за серпень 2013 року у сумі 49,27 грн., за вересень 2013 року у сумі 53,36 грн., за жовтень 2013 року у сумі 65,16 грн., за листопад 2013 року у сумі 95,10 грн., за грудень 2013 року у сумі 138,67 грн.

Після проведення судом перевірки розрахунку суми пені, господарський суд дійшов висновку, що, наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 92,67 грн., а саме за періоди: за травень 2013 року у сумі 5,96 грн., за червень 2013 року у сумі 7,07 грн., за липень 2013 року у сумі 8,66 грн., за серпень 2013 року 10,02 грн., за вересень 2013 року у сумі 11,00 грн., за жовтень 2013 року у сумі 12,72 грн., за листопад 2013 року у сумі 14,55 грн., за грудень 2013 року у сумі 22,68 грн.

За висновками суду позивачем проведено вірний розрахунок суми трьох відсотків річних, тому господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача стосовно стягнення з ГО «Київський дитячий фонд» 3% річних у розмірі 92,67 грн.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 30,76 грн. у сумі 30,76 грн. Вказаний розрахунок перевірено судом, вказаний розрахунок є арифметично вірним та таким, що відповідає нормам Закону, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 30,76 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за договором №1369 від 01.08.2006 вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в 12 594,18 грн., інфляційних втрат у сумі 30,76 грн., 3% річних у сумі 92,67 грн., пені у сумі 444,97 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо обставин, викладених у відзиві суд зазначає наступне.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Виходячи із наведеного, Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог, а обставини, які викладені у відзиві, спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема щодо тверджень стосовно нарахування плати за теплопостачання з більшої площі, аніж вказано у договорі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на відповідача з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації "Київський дитячий фонд" (01021, м. Київ, вул. ЛБипська, 16-А, код ЄДРПОУ 05810212, р/р №35438001001222 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500, р/р 2600100010704 ВАТ КБ «Хрещатик» м. Києва, МФО 300670) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: стягнення основного боргу - 12 594,18 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні), інфляційні втрати у сумі 30,76 грн. (тридцять гривень 76 копійок), 3% річних у сумі 92,67 грн. (дев'яносто дві гривні 67 копійок), пеню у сумі 444,97 грн. (чотириста сорок чотири гривні 97 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.02.2014.

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Судді: В.П. Босий

О.В. Котков