Рішення № 37331546, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/6688/13 10.02.14

За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення 20 581,87 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Балабанова О.В. (за довіреністю від 20.09.2013);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 10 лютого 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

05.04.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № юр-384 від 02.04.2013 Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (надалі - позивач) до Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення 20 581,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/6688/13, розгляд справи призначено на 15.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 розгляд справи відкладено на 27.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 розгляд справи було відкладено на 05.06.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 справу було передано судді Підченку Ю.О для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013, на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Підченком Ю.О. та призначено розгляд справи на 10.07.2013.

У зв'язку із виходом з відпустки судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 суддя Цюкало Ю.В. прийняв справу до провадження, розгляд справи призначено на 10.07.2013.

В судовому засіданні 10.07.2013 оголошено перерву до 05.08.2013.

В судовому засіданні 05.08.2013 оголошено перерву до 12.08.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 призначено у справі №910/6688/13 будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (КНДІСЕ). Провадження у справі № 910/6688/13 зупинено до проведення будівельної експертизи та отримання висновку експерта.

15.01.2014 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №8892/13-43 від 11.01.2014 разом з матеріалами справи №910/6688/13. З вказаного листа вбачається, що оскільки попередня оплата у повному обсязі за проведення експертизи не виконана, то ухвала Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 залишена без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 поновлено провадження у справі №910/6688/13, призначено розгляд справи на 10.02.2014.

В судове засідання, призначене на 10.02.2014 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (далі за текстом - позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (далі за текстом - відповідач) було укладено Договір оренди №84 нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України.

Позивач зазначає, що відповідно до п.10.2. вказаного Договору, умови цього Договору в частині зобов'язань щодо сплати орендної плати та нанесених збитків діють до виконання зобов'язання.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що в порушення умов Договору відповідач звільнив приміщення згідно Акту повернення-приймання приміщення 01.05.2011, а оплату за оренду приміщення та відшкодування податку на землю не здійснив.

Крім того, позивач вказує на те, що 01.01.2008 між сторонами було укладено Договір №79 на відшкодування витрат по сплаті податку за землю, за неналежне виконання якого відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 372,98 грн.

На підставі вищезазначеного, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 19 812,64 грн. за оренду за період з січня по квітень 2011 року, штраф 2% у сумі 396,25 грн., борг по сплаті податку за землю у сумі 372,98 грн.

Відповідач не погоджується з позицією, викладеною у позовній заяві вих.№юр-384 від 02.04.2013, та керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду з відзивом на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що 24.11.2011 між сторонами було укладено Договір про проведення поточного ремонту приміщення корп. 14.

Відповідач вказує, що ним були виконані роботи за вказаним Договором, на підставі чого було направлено на адресу позивача Акт виконаних робіт та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що зобов'язання перед позивачем припинено зарахуванням боргу позивача в розмірі 22 029,00 грн. та заборгованість СПД-ФО ОСОБА_2 відсутня.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що стосовно заяви про стягнення штрафу порушено строки позовної давності, які підлягають застосуванню судом згідно ст.ст. 258, 267 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008 між сторонами у справі було укладено Договір №79 на відшкодування витрат по сплаті податку за землю. Відповідно до п.1.2. вказаного Договору, СПД ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання відшкодувати Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України в повному обсязі витрати по сплаті податку на землю в сумі три тисячі п'ятдесят сім гривень + 20% ПДВ розрахованого за формою Головної податкової інспекції відповідно до виробничих площ 128 кв. м (в корпусі №14).

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що одним з основних обов'язків орендаря є своєчасне і у повному обсязі внесення орендної плати.

01.01.2009 на підставі рішення Бюро Президії НАН України було укладено між сторонами у справі №910/6688/13 Договір оренди №84 нерухомого майна (далі за текстом - Договір оренди), що належить до державної власності та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України.

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору оренди, орендодавець (Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України) передає, а орендар (ФОП ОСОБА_2) приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно: окремий блок кімнат №№ 19, 21, 22-а, 22-б, 24-б, площею 128,0 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі ІНМ НАН України.

Згідно з п.2.1. Договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі нерухомого майна на строк не менше ніж на три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акту приймання-передачі майна.

Як слідує з матеріалів справи, між сторонами було укладено Акт приймання-передачі в орендне користування нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України до Договору оренди №84 від 01.01.2009. На підставі вказаного Акта орендодавець передав, а орендар прийняв з 01.01.2009 майно площею 128,0 кв. м в корп. №14, кімн. №19, 21, 22-а, 22-б, 24-б, поверх 1.

Пунктом 3.1. Договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 №786 зі змінами та за результатами конкурсу на право оренди державного майна, що проведений 26.12.2008. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; витрати на утримання будинку та прилеглої території; інші витрати.

Відповідно до п.3.3. Договору оренди, орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності до п.3.11 Договору оренди, у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, Балансоутримувачу.

Згідно з п.5.1.4. Договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим Договором.

Пунктом 10.3 Договору сторони передбачили, що зміни до умов цього Договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін.

Відповідно до п. 10.6 Договору попередження про розірвання Договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за місяць. До дня розірвання Договору орендар зобов'язаний повністю сплатити орендодавцю всі платежі за цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до Договору оренди №84 від 01.01.2009 щодо оплати оренди державного майна, строку дії Договору. Так, зокрема, відповідно до Додаткової угоди №3 продовжено строк дії Договору оренди №84 від 01.01.2009 до 30.11.2011.

Відповідно до службової записки від 25.03.2011, позивач повідомив про те, що у зв'язку із зверненням орендаря вважати Договір оренди №84 від 01.01.2009 достроково розірваним з 01.05.2005.

За Актом повернення-приймання приміщень орендар повернув, а орендодавець прийняв 01.05.2011 приміщення, загальною площею 128,0 кв.м.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки за Договором оренди: рахунок №188 від 31.01.2011 за оренду приміщення за січень 2011 на суму 834,83 грн.; рахунок №189 від 31.01.2011 за оренду приміщення за січень 2011 на суму 4 250,80 грн.; рахунок №453 від 28.02.2011 за оренду приміщення за лютий 2011 на суму 778,19 грн.; рахунок №454 від 28.02.2011 за оренду приміщення за лютий 2011 на суму 4 060,70 грн.; рахунок №455 від 28.02.2011 за оренду приміщення за лютий 2011 на суму 773,51 грн.; рахунок №700 від 31.03.2011 за оренду приміщення за березень 2011 на суму 821,46 грн.; рахунок №701 від 31.03.2011 за оренду приміщення за березень 2011 на суму 4 232,80 грн.; рахунок №702 від 31.03.2011 за оренду приміщення за березень 2011 на суму 858,49 грн.; рахунок №938 від 29.04.2011 за оренду приміщення за квітень 2011 на суму 832,14 грн.; рахунок №939 від 29.04.2011 за оренду приміщення за квітень 2011 на суму 4 287,83 грн.; рахунок №940 від 29.04.2011 за оренду приміщення за квітень 2011 на суму 869,65 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було частково сплачено борг за рахунком №188 на суму 87,76 грн. та борг за рахунком №454 на суму 2 700,00 грн.

За Договором №79 від 01.01.2008 позивачем було виставлено рахунок відповідачу про відшкодування податку на землю за квітень 2011 на суму 372,98 грн.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було повернуто орендоване приміщення, при цьому заборгованість за вказаними рахунками сплачена не була.

Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем заборгованості за Договором до суду не представлено.

З огляду на те, що нормами чинного законодавства України передбачено що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також враховуючи, що умовами Договору оренди передбачено прямий обов'язок орендаря сплачувати орендні платежі (п.5.1.4. Договору оренди), а також передбачено відшкодування орендарем податку на землю (п.3.1. Договору оренди), з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за оренду у сумі 19 812,64 грн. та боргу по відшкодуванню податку на землю у сумі 372,98 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу 2% суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п.9.1. Договору оренди, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з п.п.3.6, 3.7 цього Договору.

Пунктом 3.7 Договору оренди передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Судом перевірено наданий розрахунок позивача штрафу та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема нормам вказаних статей, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 396,25 грн. підлягають задоволенню.

Щодо обставин, викладених у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.

У відзиві СПД-ФО ОСОБА_2 посилається на зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем, внаслідок укладення Договору про проведення поточного ремонту приміщення корп. 14 та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2011 між сторонами було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти. Відповідно до вказаного Договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язався виконати поточний ремонт в кімнатах корпусу №14 першого поверху, за цінами та у термін, які зазначені у зведеному та локальному кошторисі, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.4.1. Договору про закупівлю послуг за державні кошти оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_2, вказаний у Договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Пунктом 6.1.1. Договору про закупівлю послуг за державні кошти передбачено, що виконавець (Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отримані послуги.

В підтвердження виконання умов вказаного Договору, відповідачем надано копії рахунків про закупівлю матеріалів з чеками про оплату, Акти приймання-передачі робіт, копію зведеного локального кошторису, копію локального кошторису №1, копію дефектного акту, копію протоколу договірної ціни, наявні в матеріалах справи.

Однак, вказані документи не є належними доказами того, що саме в листопаді, грудні 2011 року ним був виконаний поточний ремонт в кімнатах корпусу №14 першого поверху. Також з наданих документів не вбачається, який саме перелік робіт було виконано відповідачем.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2.2. вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Всупереч вимог норм чинного законодавства, відповідачем не надано первинних документів, що підтверджують саме проведення ремонту за вказаним Договором.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами у справі.

Щодо тверджень відповідача про порушення строків позовної давності стосовно стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

З матеріалів справи слідує, що позивачем нараховано штраф у розмірі 2% на суму боргу за Договором оренди, що утворилась за період з січня по квітень 2011 року.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням звернення до суду позивачем 05.04.2013, що підтверджується відтиском печатки Господарського суду міста Києва, суд прийшов до висновку, що позивачем не порушено строки позовної давності відносно нарахування штрафу.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки судом не встановлено обставин сплати відповідачем заборгованості або зарахування зустрічних однорідних вимог, то обставини, викладені у відзиві є необґрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, керуючись нормами чинного законодавства, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність заборгованості перед позивачем, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача беручи до уваги задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ч.2 ст.80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Печерській філії «Приватбанк» у м. Києві, МФО 300528) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ЄДРПОУ 05417377, р/р 31257274211585 в Головному управлінні державної казначейської служби України м. Києва, МФО 820019) грошові кошти: основний борг за оренду майна у розмірі 19 812,64 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять гривень 64 копійки); штраф 2% у сумі 396,25 грн. (триста дев'яносто шість гривень 25 копійок); відшкодування податку за землю у сумі 372,98 грн. (триста сімдесят дві гривні 98 копійок) та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.02.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало