Рішення № 37330957, 27.12.2013, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 2/260/1842/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Шестопалової Я.В.

при секретарі: Колесник А.О.

за участю

представника позивача: Таранової Т. І.

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначивши, що відповідно до укладеного договору б/н від 08.12.2006 року ОСОБА_4 08.12.2006 року отримав кредит у розмірі 4000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на цей же термін. Відповідно до п.6.5, 6.6, 8.6 умов договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш, ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5 % від суми позову. Проте відповідач порушив свої зобов'язання щодо належного виконання вказаного договору. Станом на 31.07.2013 року заборгованість відповідача становить 27135,24 гривні, з яких: заборгованість за кредитом - 7973,80 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 13087,14 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом - 4305,96 гривень, штраф (фіксована частина) - 500 гривень, штраф (процентна складова) - 1268,34 гривень. Оскільки в добровільному порядку відповідач не виконує умов кредитного договору та не сплачує заборгованість, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27135,24 гривень, а також судовий збір у розмірі 271,35 гривню.

Ухвалою суду від 03.10.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором неналежного відповідача - ОСОБА_4, замінено на належного відповідача - ОСОБА_2.

Представник позивача за дорученням, Таранова Т. І., надала суду письмові пояснення, згідно яких вбачається, що 08.12.2006 року відповідач звернувся до Банку з письмовою заявою-анкетою про відкриття кредитного карткового рахунку з кредитним лімітом в розмірі 4000 грн., базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом 3 відсотки на місяць (36 відсотків на рік), з видачею кредитної карти типу VISA. Кредитний ліміт та відсоткова ставка зазначені у заяві позичальника. Своїм особистим підписом відповідач ствердив, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, з якими він ознайомився і згоден, становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. 26.01.2007 року Банком відкрито кредитний картковий рахунок на ім'я відповідача, а 08.02.2007 року йому видано кредитну картку НОМЕР_2. Відповідно п.3.1 дата укладення договору - це дата відкриття карткового рахунку. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту була підписана повнолітньою, дієздатною особою, якою підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою і Тарифами банку. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою і Тарифами банку, складає між ним та Банком договір про надання Банківських послуг. Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що договір діє 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом зазначеного терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору, то договір лонгується на такий же термін. Пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, яка залишається чинною. Згідно п.9.3 карткові рахунки відкриті на невизначений термін. За п.3.1 по закінченню строку дії відповідна картка продовжується на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява про закриття картрахунку. З моменту укладення договору відповідач не заявив про намір його припинити, тому строк дії договору та кредитної картки поновлюється кожного разу зі спливом терміну їх дії. Таким чином, дія договору продовжена до 26.01.2014 року. Дія кредитної картки - до 31.01.2016. Банк має право змінювати встановлений кредитний ліміт за власним рішенням без попередньої згоди клієнта (п.5.3 розділу 5 Права Банка Умов). Зміни кредитного ліміту відбувались: 08.02.2007 року, 28.11.2007 року, 28.10.2008 року та 04.12.2008 року. В останнє кредитний ліміт був збільшений до 8000 грн., що підтверджується випискою за рахунком. Пунктом 8.6 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, передбачено сплату клієнтом штрафу у випадку порушення ним строків платежів більш, ніж на 120 днів, в розмірі 500 грн. + 5 відсотків від суми позову. У встановлені терміни Позичальник отриманий кредит не повернув, процентів та комісії за користування ним не сплатив, у зв'язку з чим, згідно розрахунку, станом на 31.07.2013 року він винен Банку 7973,8 грн. тіла кредиту, 13087,14 грн. процентів за користування кредитом та 4305,96 грн. комісії. Крім того, за порушення договірних зобов'язань Банком нараховано 1768,34 грн. штрафу. Вищевказаний розрахунок грунтується виключно на положеннях договору про надання банківських послуг, є достатньо деталізованим та повністю узгоджується з наявною випискою по особовому картковому рахунку відповідача про рух коштів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги та їх обгрунтування підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 27 135,24 грн. та судові витрати. Пояснила суду, що відповідно до умов та правил надання банківських послуг, датою укладання договору необхідно вважати 26.01.2007 року. Дата 08.12.2006 року вказана у позовній заяві помилково. Договір вважається укладеним з моменту підписання заяви. Вперше з кредитної картки відповідачем було знято 463 грн. Востаннє він погашав заборгованість 22.12.2008 року у сумі 700,00 грн. 31.12.2008 року відповідач знімав з картки 1545,00 грн. Кредитна картка йому була видана до січня 2010 року. Чи отримував з картки гроші відповідач, їй не відомо. Гроші на карту він міг класти за допомогою каси в банку. Строк дії договору з відповідачем не встановлювався не процентна ставка не змінювалась. Пільговий період використання грошей за кредитною карткою становить 1 місяць.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не визнав у повному обсязі та пояснив, що кредитну картку в банку отримав у 2007 році, кредит брав приблизно на 7000,00 грн. Карткою користувався десь один рік, усе, що знімав, старався класти, однак квитанції в нього не збереглися. Вважає, що всю заборгованість сплатив і гроші у такій сумі, що заявлена у позові, в банку не брав. Однак, якби банк раніше звернувся з позовом, обов`язково сплатив би. З приводу розірвання договору до банку він не звертався.

Представник відповідача за дорученням, ОСОБА_3, надав до суду заперечення, з яких вбачається, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 він не визнав у повному обсязі виходячи з наступного. Так, 26.01.2007 року позивач на підставі заяви від 08.12.2006 року відкрив відповідачу картковий кредитний рахунок з лімітом кредитування у сумі 4000,00 грн. і 08.02.2007 року надав кредитну картку - універсальна. Базова процентна ставка за користування кредитними коштами визначена в заяві відповідача від 08.12.2006 року і становить 3% на місяць. Зміст позовної заяви не відповідає факитичним обставинам справи, зокрема наданим позивачем документам, а в окремих випадках і суперечить їх змісту. В позовній заяві позивач заявляє про те, що договір з відповідачем укладено з 08.12.2006 року і цієї дати відповідач отримав кредит у сумі 4000,00 грн зі сплатою відсотків у розмірі 36% річних. Вказані відомості повністю не відповідаюсть доданим позивачем до позовної заяви документам. Так, пунктом 3.1 наданих до позовної заяви умов та правил надання банківських послуг визначено, що датою укладення договору і датою відкриття рахунку є дата, яка вказується у розділі «Відмітки банку» заяви. В заяві відповідача від 08.12.2006 року у розділі «відмітки банку» датою відкриття рахунку є дата - 26.01.2007 року. Виходячі з викладеного вище, відповідач ніяким чином не міг отримати кредитні кошти 08.12.2006 року і навіть не 26.01.2007 року, тому що кредитну картку отримав тільки 08.02.2007 року. В заяві відповідача до банку відсотки за користування кредитними коштами встановлено у розмірі 3% місячних, а не 36% річних, як зазначено у позовній заяві. Крім того, позивач не надав до позовної заяви тарифи, пам'ятку клієнта, які у сукупності з заявою, умовами та правилами надання банківських послуг і становлять сам договір відповідно до п.7 вказаних умов та правил. На думку , представника відповідача, позивач не довів, що саме з наданими до позовної заяви умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами при укладенні кредитного договору був ознайомлений відповідач і що всі перелічені у пункті 7 умов та правил складові частини договору відповідач отримав. Дії банку щодо пролонгації строку дії кредитної картки вважає односторонніми та незаконними. Так, порядок продовження строку дії кредитної картки передбачено пунктом 3.1.3 умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк(шляхом надання клієнту картки з новим строком дії) при наявності грошових коштів на картрахунку для сплати послуг з виконання розрахункових операцій за картрахунком, однак позивачем не надано наступних доказів: що нову картку було виготовлено взагалі; що нову картку було надано відповідачеві, або, що йому взагалі пропонувалось її отримати в установі банку. Крім того, кредитна картка не могла бути продовженою тому, що на картковому рахунку були відсутні грошові кошти для сплати послуг з виконання розрахункових операцій за картрахунком, як того вимагають умови пункту 3.1.3 умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до заяви відповідача від 08.12.2006 року строк дії кредитної картки встановлено до січня 2010 року. Саме з цієї дати відповідач не має можливості скористатися своїми правами і обовязками за кредитним договором, а саме: розпоряджатися старою карткою, бо вона є неробочою в звязку з закінченням строку дії і відповідно до умов та правил надання банківських послуг (п.3.1.3); за старою карткою не може погашати борг з тих же самих причин, бо нову картку не отримав. Позивач не мав права продовжувати строк дії картки, а якщо таке сталося, то воно сталося з порушенням умов договору, встановлених у п.9.1 (інші умови) умов та правил надання банківських послуг. Вказаним пунктом встановлено, що для зупиненння або попередження будь яких незаконних або неузгоджених з банком дій з картою, утримувач доручає банку в будь який час та без укладення будь яких додцаткових угод призупинити або припинити дію картки або відмовити в її продовженні в наступних випадках в тому числі, якщо утримувач більше одного разу допустив прострочку погашення мінімального обов'язкового платежу. Для даного випадку неузгодженими з банком є дії стосовно погашення боргу. Вівдповідно до витягу, наданого банком останній платіж було здійснено аж 27.09.2009 року і станом на дату закінчення строку дії картки до 01.01.2010 року відповідач допустив прострочку більше одного разу і по тілу кредита вона становила 2 543,58 грн.; порядок погашення боргу з банком залишився неузгодженим. Якщо банк повторно продовжив дію картки з 01.01.2013 року, то неузгодженим є порядок погашення боргу у продовж вже трьох років. Якщо банк вважає, що він продовжив строк дії кредитної картки, але не сповістив про наявність нової картки клієнту і не надав її клієнту, то це є одностороння дія банку, яка не створоює громадянських прав і обов'язків. Таким чином, продовження строку дії кредитної картки, яке неодноразово мало місце, як вказав представник позивача, здійснено з порушенням внутрішніх документів банку, умов укладеного кредитного договору, зокрема, пунктів 3.1.3 та 9.1 умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору. Своїми незаконними діями позивач порушив вимоги статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання повинно виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору. Крім того, як зазначив представник відповідача, позивач помилкого вважає, що дія договору автоматиіно продовжується на кожний наступний рік. Порядок продовження дії кредитного карткового договору передбачено п.9.13 умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого договір діє у продовж 12 місяців з дати підписання. Якщо у продовж цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Тобто, лонгація договору можлива тільки на наступні 12 місяців. Також, у позовній заяві банк жодного разу не посилається на номер кредитного договору відповідача, що свідчить про те, що договору, укладеному між банком та ОСОБА_2 в обліку банку на дату звернення з позовом не існувало і не існує в цей час. Таким чином, вимоги банку про стягнення заборгованості за не існуючим кредитниим договором є незаконними.

З приводу розрахунку позовних вимог, представник відповідача зазначив, що розрахунок позовних вимог зроблено, починаючи з 08.02.2007 року, тоді як право вимоги у банку виникає з дати останньої сплати боргу, а саме - з 27.09.2009 року, а право стягнення боргу виникає з 15.08.2010 року. Таким чином, банком порушено вимоги статті 257 ЦК України про загальну позовну давність у три роки. Крім того, розрахунок боргу зроблено без врахування пільгового періоду кредитування, який є обов'язковим, бо передбачений умовами кредитного договору, зокрема, в умовах та правилах надання банківськиї послуг і в пам'ятці клієнту, а саме: пільговим періодом є встановлений банком період з моменту виникнення заборгованості по кредиту, у продовж якого нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за пільговою ставкою 0,01% річних. Відповідно до пам'ятки клієнта пільговий період становить 30 днів з моменту кожної транзакції. У взаємовідносинах між позивачем і відповідачем пільговий період існує після кожної проплати заборгованості. Обставини не застосування пільгового періоду умовами договору не передбачені. Таким чином, пільговий період у розрахунку заборгованості повинен бути врахований банком. Заборгованість по тілу кредита банк встановлює у 7 973,8 грн., що не відповідає фактичним відносинам між сторонами, робить невірними розрахунок процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій. Причиною встановлення суми боргу за кредитом у сумі 7 973,8 грн. є те, що банком неправильно встановвлено період і суми виникнення боргу. Вважає наступний період виникнення і суми боргу у відповідності з випискою банку, а сааме: останньою датою отримання кредитних коштів є - 14.01.2009 року, останньою датою сплати боргу - 27.09.2009 року. Всього за період з 08.02.2007 року по 14.01.2009 року відповідач отримав кредитні кошти у сумі - 29 163,26 грн. Всього за період з 08.02.2007 року по 27.09.2009 року сплачено боргу у сумі - 28 429,53 грн. За вказаний період часу банком нараховано: комісія - 934.96 грн., проценти - 874.89 грн., а загалом - 1809.85 грн. Від загальної суми сплаченого боргу, а саме 28 429,53 грн. треба було відрахувати 1809,85 грн. що дорівнює 26 619,68 грн. Таким чином, на думку представника відповідача, станом на 14.01.2009 року була сформована загальна заборгованість за тілом кредиту, яка становить 2543,58 грн. Саме з цієї суми, коли б дії банку були законними, в подальшому могли бути нараховані проценти та штрафні санкції, але тільки з 15.08.2010 року в межах строку позовної давності. Крім того, з 14.01.2009 року проценти на поточну заборгованість нараховуватись не можуть, а тільки на прострочену. Враховуючи це, просив суд у задоволенні позовних вимог банку відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 509, 1054 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у судовому засіданні встановлено, що 08.12.2006 року ОСОБА_2 звернувся до ЗАТ КБ «ПРВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», згідно до Статуту (а.с. 18) з письмовою заявою-анкетою про відкриття кредитного карткового рахунку з кредитним лімітом в розмірі 4000 грн., базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом 3 відсотки на місяць із розрахунку 360 днів на рік, з видачею кредитної карти типу VISA Універсальна (а.с. 9). Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної картки. Своїм особистим підписом відповідач ствердив, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, з якими він ознайомився і згоден, становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Тому посилання представника відповідача, що відсутність номеру договору є підставою вважати, що даний договір не існує та не укладався між банком та ОСОБА_2 не заслуговує на увагу суду, оскільки спростовується як матеріалами справи, так і поясненнями самого відповідача, наданими у судовому засіданні.

26.01.2007 року банком відкрито кредитний картковий рахунок на ім'я ОСОБА_2, а 08.02.2007 року йому видано кредитну картку НОМЕР_2 зі строком дії до січня 2010 року, про що не заперечував і відповідаач у судовому засіданні.

Відповідно п.3.1 Умов та правил надання банківських послуг, датою укладення договору є дата відкриття карткового рахунку, тобто, в даному випадку, 26.01.2007 року

Відповідно до п.6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш, ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5 % від суми позову (п.8.6.)

Однак, всупереч умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства України, позичальник умови кредитного договору виконує неналежним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором. Станом на 31.07.2013 року заборгованість відповідача становить 27135,24 гривні, з яких: заборгованість за кредитом - 7973,80 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 13087,14 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом - 4305,96 гривень, штраф (фіксована частина) - 500 гривень, штраф (процентна складова) - 1268,34 гривень, відповідно до розрахунку, наданого позивачем (а.с. 5-8).

На думку суду, вищевказаний розрахунок грунтується на положеннях договору про надання банківських послуг, повністю узгоджується з наявною випискою по особовому картковому рахунку відповідача про рух коштів та спростовує доводи відповідача щодо належного виконання нив взятих на себе зобов`язань.

З змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його прушення, яке мало місце під час дії договору.

Щодо доводів представника відповідача про застосування строків давності при розгляді даної справи та посилання на виконання відповідачем умов договору, суд вважає їх безпідставними.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на цей же термін. Пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Згідно п. 9.3 та п. 9.5 віщевказаних Умов, карткові рахунки відкриті на невизначений термін та можуть бути закрити на підставі заяви держателя або з ініціативи банку за умови попереднього повідомлення держателя.

За п. 3.1.3 Правил користування платіжною карткою по закінченню строку дії відповідна картка продовжується на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява про закриття картрахунку.

У судовому засіданні відповідач не заперечував, що він не звертався до банку із письмовою заявою з приводу закриття карткового рахунку, тому строк дії договору та кредитної картки поновлювався кожного разу зі спливом терміну їх дії. Таким чином, дія договору була продовжена до 26.01.2009, а згодом до - 26.01.2010, 26.01.2011, 26.01.2012, 26.01.2013 та до 26.01.2014р., а отже, розрахунок заборгованості за кредитним договором, зроблений позивачем станом на 31.07.2013р., проти якого представник відповідача заперечував в суді, відповідає умовам Договору та закону.

Відповідно до заяви відповідача про відкриття банківського рахунку та видачі платіжної картки від 08.12.2006 року, яка є невід'ємною частиною договору між Банком та держателем платіжної картки, відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг, ОСОБА_2 був ознайомлений та погодився із Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифів банку та своїм підписом підтвердив, що йому надана повна інформація про умови кредитування позивачем.

У зв`язку з викладеним у суду не має підстав до застосування строку позовної давності, як наполягав представник відповідача, оскільки договір є продовженим та строк на звернення до суду у позивача не минув.

В судовому засіданні встановлено, що при видачі платіжної картки 21.01.2007р. відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 4000 гривен, який 04.12.2008 року збільшено до 8000 гривень, що підтверджується випискою по картковому рахунку наданого представником позивача. Останній раз відповідач поповнював свій картковий рахунок 22.12.2008 року, внесенням грошових коштів у розмірі 700 гривень. Після цього за період з 26.12.2008р. по 14.01.2009р. відповідач неодноразово знімав готівкою гроші з карткового рахунку та проводив оплату придбання товарів, всього на суму (за вказаний період) у розмірі 7 764, 24 гривень без врахування нарахованої комісії та поточних платежів банку. Після цього жодних поповнень карткового рахунку відповідачем зроблено не було, а отже й доводи відповідача та його представника щодо повного погашення заборгованості за кредитної карткою позивача є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов,язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, у зв`язку з чим з відповідача ОСОБА_2 необхідне стягнути заборгованість у розмірі 27 135,24 грн., відповідно до розрахунку, наданого позивачем.

Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 271,35 грн., оскільки з причини невиконання відповідачем взятих на себе обов'язків, позивач змушений був звернутися до суду з позовом.

На підставі ст. ст.207,261,509, 525, 526, 530,546, 610,612,626,631,1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПННОМЕР_3, паспорт НОМЕР_4, виданий Ленінським РВ УМВС України в Донецькій області 06.05.2003 р., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (що знаходиться за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги буд. 50, р/р 29092829003111, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), суму боргу за кредитним договором б/н від 08.12.2006 року в розмірі 27 135 (двадцять сім тисяч сто тридцять п`ять) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПННОМЕР_3, НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в Донецькій області 06.05.2003 р., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (що знаходиться за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги буд. 50, р/р 64993919400001, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору у сумі 271 (двісті сімдесят одну) гривню 35 (тридцять п`ять) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного

суду м. Донецька Шестопалова Я. В.