Ухвала суду № 37329971, 20.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року справа №805/15617/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Попова В.В., секретарі судового засідання Сульженко А.В., представника позивача Ламзіна В.Б., представника відповідача Шинкарьової І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі № 805/15617/13-а за позовом Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м.Донецька до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про часткове скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м.Донецька до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про часткове скасування вимоги № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року.

Скасовано повністю п.14 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що пунктом 14 оскаржуваної вимоги, від директора Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м.Донецька правомірно вимагається вжити заходи щодо оформлення належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства та нормативних актів первинних документів, що є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев; в іншому випадку стягнути з осіб, відповідальних за списання з порушенням встановленого порядку матеріальних цінностей на суму 3174080,81 гривень, шкоду у порядку та розміру встановленому ст.130, 133, 136, КЗПпУ. Наполягали на тому, що Комунальне підприємство зеленого будівництва Калінінського району м.Донецька відбулося списання сухостійних та аварійних дерев з порушенням порядку передбаченому Постановою КМ України № 1045 від 01.08.2006 року, рішенню Донецької міської ради від 09.02.2005 № 18/15. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні вважав, що навпаки при видалення сухостійних та аварійних дерев було проведено відповідно порядку передбаченому Постановою КМ України № 1045 від 01.08.2006 року, рішенню Донецької міської ради від 09.02.2005 № 18/15. Суд першої інстанції прийняв рішення з дотримання норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ДФІ в Донецькій області за наслідками ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька за період з 01.05.2009 року по 30.04.2013 року, встановлені порушення та складено акт № 21 від 09.08.2013 року (далі,- акт ревізії) (а.с.16-19).

На підставі акта ревізії відповідачем прийнято вимогу № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року (а.с. 6-8) (далі - спірна вимога).

Пунктом 14 оскаржуваної вимоги, від директора Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька вимагається вжити заходи щодо оформлення належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства та нормативних актів первинних документів, що є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев; в іншому випадку стягнути з осіб, відповідальних за списання з порушенням встановленого порядку матеріальних цінностей на суму 317480,81 гривень, шкоду у порядку та розміру встановленому ст. 130, 133, 136, КЗпПУ (а.с.8).

В обґрунтування висновків акту ревізії, щодо відсутності у об'єкта контролю первинних документів, що є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев, відповідачем покладено обставини не надання під час перевірки рішень компетентного органу (міської ради) про видалення зелених насаджень, а також списання зелених насаджень обстежених виключно комісією утвореною КП Зеленбуд та не обстежених комісією, утвореною міською радою, і не погоджених органами Держекоінспекції.

Представниками відповідача не оспорювались факти видалення позивачем зелених насаджень як: сухі, усихаючи і аварійні дерева.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Актом ревізії встановлено знищення зелених насаджень всупереч законодавству на суму 317480,81 гривень, з них без обстеження комісією КПЗБ на суму 17340,21 гривень (а.с.18).

Таким чином, контролюючий орган відокремив частину зелених насаджень, знищених без обстеження відповідною комісією КПЗБ на суму 17340,21 гривень.

Згідно бухгалтерської довідки КПЗБ на виконання п. 14 спірної вимоги підприємством було відшкодовано вартість зелених насаджень, які були списані без актів обстеження на суму 17340,21 гривень.

Отже, п. 14 спірної вимоги частково виконаний.

При цьому представники відповідача пояснили суду, що ДФІ в Донецькій області враховано часткове виконання п. 14 спірної вимоги.

Що стосується п. 14 спірної вимоги в іншій частині, суд першої інстанції зазначив наступне.

Пункт 14 спірної вимоги в іншій частині обґрунтований відсутністю у позивача рішень Донецької міської ради на видалення зелених насаджень, а також актів обстеження складених відповідною комісією міської ради і не погоджених органами Держекоінспекції.

Проте, суд не погодився із позицією відповідача, в частині обов'язковості рішень Донецької міської ради на видалення зелених насаджень, з наступних підстав.

Постановою КМ України № 1045 від 01.08.2006 року затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах.

Згідно п. 7 Порядку,- видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Згідно п. 4 Порядку,- підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи (далі - заявник) про видалення зелених насаджень.

Компетентний орган протягом трьох днів після надходження заяви затверджує склад відповідної комісії.

До складу комісії включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а також інших заінтересованих організацій.

Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за зразком, затвердженим Мінрегіоном.

У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія протягом п'яти робочих днів з'ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті. Кількість примірників акта повинна відповідати кількості членів комісії. Кожному з членів комісії передається по одному примірнику акта.

Голова комісії готує в триденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначаються дані про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і що залишаються на земельній ділянці.

Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту приймає рішення про видалення зелених насаджень і наступного дня видає заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Згідно п. 8 Порядку,- у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення зелених насаджень здійснюється негайно з подальшим оформленням акта обстеження відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Згідно п. 3 Порядку,- видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього Порядку).

Встановлено, що видалення КПЗБ зелених насаджень у відповідності до п. 7 Порядку (аварійних, сухостійних і фаутних дерев) представниками відповідача не заперечувались.

Враховуючи ту обставину, що видалення зелених насаджень позивач проводив у відповідності до п. 7 Порядку, у нього відсутній обов'язок щодо отримання рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень.

Крім того, зазначені обставини погоджено листом Держекоінспекції у Донецькій області (а.с.15).

У відповідності до письмових пояснень наданих представником відповідача, останній зазначає, що підставою прийняття пункту 14 оскаржуваної вимоги є обставини відсутності у позивача актів на вирубку сухостою та знос аварійних дерев, передбачених Правилами благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти та порядку в м.Донецьку, затвердженому Рішенням Донецької міської ради від 09.02.2005 № 18/15.

Проте, суд першої інстанції не погодився із позицією відповідача, в цій частині з наступних підстав.

Встановлено, що Рішенням Донецької міської ради від 09.02.2005 № 18/15 затверджено Правила благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти та порядку в м. Донецьку, згідно п. 4.5 вказаних правил передбачено, що акт на знос підписують: комунальне підприємство зеленого будівництва району; власник або зацікавлена особа; центрально-Донецька регіональна державна екологічна інспекція (а.с.167).

Встановлено, що на виконання Рішення Донецької міської ради від 09.02.2005 № 18/15, а саме п. 4.5 правил яким передбачено, що акт на знос підписує комунальне підприємство зеленого будівництва району, позивачем було видано накази про призначення відповідної комісії (а.с.75-77).

У відповідності до вказаних наказів позивачем складено акти обстеження зелених насаджень, які підлягають зносу (а.с.78-93).

Отже, Порядком, як нормативним актом, що має вищу юридичну силу передбачено документ як акт обстеження зелених насаджень, які підлягають зносу, а не акт зносу як його названо у Правилах благоустрою затверджених Рішенням Донецької міської ради.

Крім того, в Правилах благоустрою затверджених Рішенням Донецької міської ради від 09.02.2005 № 18/15 йдеться про підписання актів виключно комунальним підприємством зеленого будівництва району.

Таким чином, суд першої інстанції не прийняв доводи відповідача у цій частині.

Також суд першої інстанції не погодився із позицією відповідача, в частині відсутності у КПЗБ актів обстеження, складених відповідною комісією міської ради, з наступних підстав.

Як встановлено, згідно п. 7 Порядку,- видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Згідно п.8 Порядку,- у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення зелених насаджень здійснюється негайно з подальшим оформленням акта обстеження відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу на те, що п. 4 вказаного Порядку не визначено процедуру «подальшого» складання такого акту.

п. 4 вказаного Порядку визначено, що комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню.

Приписами п.4 вказаного Порядку, передбачена можливість визначення стану зелених насаджень розташованих на земельній ділянці, тобто таких, що є в наявності та не видалені.

При цьому контролюючий орган покладаючи на позивача обов'язок щодо складання зазначених актів не врахував відсутності у вказаному порядку процедури «подальшого» складання такого акту за відсутності зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці.

Складені у спірних правовідносинах акти обстеження самі собою будуть суперечити приписам зазначеного Порядку, у зв'язку із фізичною неможливістю визначення стану зелених насаджень відсутніх на земельній ділянці.

Також суд першої інстанції критично віднісся до обґрунтування відповідачем своєї правової позиції щодо відсутності у КПЗБ актів обстеження, складених у відповідності до приписів п. 4 Порядку, як первинних документів на підтвердження правомірності списання основних засобів.

Встановлено, що комісією КПЗБ складено акти обстеження насаджень, що підлягають видаленню та на думку суду є первинним документами у розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.15 цього положення,- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п.2.16 цього положення,- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд першої інстанції дослідивши акти обстеження КПЗБ, не знайшов невідповідності зазначених первинних документів приписам ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4, п.п.2.15 п.2.16 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88.

Згідно ст.1 Закону України,- «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять необхідну інформацію, що стосується предмету спору.

Крім того, проведеною ревізією контролюючого органу не встановлено обставин не невідповідності актів обстеження складених КПЗБ дійсним обставинам справи.

Правильність заповнення актів представниками відповідача не заперечувалась та не викликає сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Також суд першої інстанції вважав необґрунтованим п.14 спірної вимоги, оскільки контролюючий орган обґрунтовує його порушенням з боку відповідальних осіб встановленого порядку списання матеріальних цінностей, проте, ані у акті ревізії, ані у спірній вимозі відповідач не вказав, які норми, та саме якого порядку списання матеріальних цінностей, порушено з боку позивача.

Актом ревізії встановлені порушення п. 4,7 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженому Постановою КМ України № 1045 від 01.08.2006 року

Частиною першою пункту 14 спірної вимоги від позивача вимагається вжити заходи щодо оформлення належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства та нормативних актів первинних документів, що є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев.

Порядок затв. Постановою КМ України № 1045 від 01.08.2006 року регулює виключно процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників (п.1) та не стосується порядку списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев.

Встановлення контролю за дотриманням Порядку, є компетенцією Держекоінспекції в Донецькій області (а.с. 11-13).

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 КАС України,- суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України,- кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки висновки акту ревізії в частині, що стосується спірних правовідносин є необґрунтованими, суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування п 14. спірної вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у повному обсязі не довів правомірності спірного рішення в оскаржуваній частині.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги були задоволені.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 24 лютого 2014 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі № 805/15617/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі № 805/15617/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

В.В.Попов