Ухвала суду № 37329581, 21.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2014 року справа №805/14003/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Казначеєва Е.Г., Шальєвої В.А.

при секретарі Абушек А.С.

з участю представника відповідача Лобатої О.В.

представників позивача Мазнева О.Г., Гарбуз О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року по адміністративній справі №805/14003/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 09.09.2013р. №0000344020/4912/10/40-20,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» звернулося до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «В4» від 09.09.2013 року №0000344020/4912/10/40-20 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100 853 290 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідачем було невірно застосовано норми матеріального права, надана невірна оцінка обставинам справи, порушення, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення, є документально необґрунтоване та не підтверджене.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 09.09.2013 року №0000344020/4912/10/40-20 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 100 853 290 грн у частині порушення на суму 89 508 101 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013р. позов ПАТ «Концерн Стирол» задоволений, внаслідок чого визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 09.09.2013 року №0000344020/4912/10/40-20 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 89 508 101 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми матеріального та права, а саме

п.198.2 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України, та норми процесуального права - ст.ст.11, 69, ,79, 86 та 159 КАС України. ПАТ «Концерн Стирол» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2013р. включено податкову накладну від ПАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» від 20.05.2013р. №29, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач не подав заяву із скаргою до податкової декларації про порушення підприємствами порядку реєстрації податкових накладних за звітний період, але включив у податковий кредит у червні 2013р. зазначену податкову накладну, яка була отримана у наступному від дати господарської операції податковому періоді, що є порушенням п.201.10 ст.201 ПК України. Також апелянт посилається на лист Державної податкової служби України №1120/7/15-3417-22 від 13.01.2012р. Стосовно сум, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 09.08.2013р. відповідач вважає, що позивач не мав права включати суму 89 616 242,45 грн до складу податкового кредиту за червень 2013р. у зв'язку із оскарженням вищевказаних повідомлень-рішень у суді та повинен відобразити дану суму в рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ. Також, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача та наданим ним доказам.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 05761614, перебуває на податковому обліку в СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПАТ «Концерн Стирол» за червень 2013 р., за результатами якої складено акт №98/40-20-05761614 від 20.08.2013р.

Актом перевірки встановлено порушення:

- п. 198.2 ст. 198, п. 200.1, 200.3 ст. 200, абз.11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.21 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. № 1490/20228, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за травень 2013 р. (рядок 19, 20.2) на суму 108 131 грн;

- абз.2 п. 187.8 ст. 187, абз.2 п. 198.2 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підприємством занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на суму 11 345 189 грн;

- абз.2 п. 187.8 ст. 187, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200,4 ст. 200 Податкового кодексу України ПАТ «Концерн Стирол» завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 100 745 159 грн.

28.08.2013р. позивачем на акт перевірки були надані заперечення.

09.09.2013р. на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000344020/4912/10/40-20, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2013р. в розмірі 100 853 290 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення - рішення позивач просив суд визнати протиправним та скасувати на суму 89 508 101 грн.

Спірними питаннями даної справи є правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2013 року податкової накладної, отриманої від ПАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» від 20.05.2013р. №29 та включення до складу від'ємного значення суми попереднього податкового періоду, яка були зменшена податковим повідомленням - рішеннями.

Позивачем 21.07.2013р. була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2013 року.

До податкової декларації з ПДВ за червень 2013 року додано Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», в якому зазначено накладну, отриману з описом порушення продавцем порядку заповнення та/або, порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних від ПАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» від 20.05.2013р. №29 - «відсутня реєстрація в Єдиному реєстрі».

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

На підставі пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктами 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Позивачем разом із декларацією з податку на додану вартість за червень 2013 року від 21.07.2013 року було подано Додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», в якому зазначено вказану вище податкову накладну з описом порушення, допущеного постачальником «не зареєстровано в Єдиному реєстрі».

Позивачем до Додатку 8 були надані завірені копії документів, на підставі яких позивачем здійснювалась оплата товарів (робіт, послуг), а саме: податкова накладна №29 від 20.05.2013 року продавець ПАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» (ІПН 2176706099) на загальну суму 648 786 грн, в т.ч. ПДВ 108 131 грн.

Відповідно до абз.11 п. 201.10 ст. 201 ПКУ у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З аналізу наведеної норми вбачається, що позивачем дотримано обов'язкову вимогу щодо надання копій необхідних документів.

У матеріалах справи наявний договір №1369 від 26.12.2012р., укладений між ПАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» та ПАТ «Концерн Стирол» з додатками, а також докази оплата за придбаний товар.

Таким чином, включаючи до складу податкового кредиту ПДВ суму податку за податковою накладною, отриману від ПАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» 20.05.2013р. №29, позивач діяв у відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків Верховного суду України, викладених в постанові від 31.01.2011 року №21-47а10, у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Стосовно перевірки значення рядка 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», якою встановлено завищення сум від'ємного значення на 89 399 970,46 грн, колегія суддів зазначає, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) в бюджет або відшкодуванню з державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначаються статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до пункту 200.7 наведеної статті, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Актом камеральної перевірки даних, задекларованих у податкові звітності з податку на додану вартість за травень 2013 року від 19.07.2013 року №46/40-20/05761614 податковим органом встановлено порушення позивачем п.198.2 ст.198 п.200.1, п.200.2, п. 200.4 ст. 200, абз.11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та п. 21 Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 (із змінами і доповненнями), що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за травень 2013 року на суму 89 399 970,46 грн.

За результатами акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000204020/2699/10/40-20. Зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржене в судовому порядку.

Податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000204020/2699/10/40-20, яким зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за травень 2013 року на суму 89 399 970,46 грн, скасовано постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі №805/12400/13-а, яка, набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що позивач мав належні правові підстави для включення до залишку від'ємного значення суми 89 399 970,46 грн та відображення цих коштів у складі суми у рядку 24 декларації з ПДВ за червень 2013 року.

Переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року по адміністративній справі №805/14003/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року по адміністративній справі №805/14003/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 24 лютого 2014 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

Е.Г. Казначеєв

В.А. Шальєва