Постанова № 37328907, 24.02.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа № 903/1487/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Миханюк М.В.

судді Василишин А.Р. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 24.12.13 р. у справі №903/1487/13

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Нововолинський завод залізобетонних виробів"

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача державний реєстратор (приватний нотаріус Пасюк Лариса Олександрівна)

про зобов'язання державного реєстратора виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна записи за реєстраційними номерами: 11994203, 11994344

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.12.2013 року у справі №903/1487/13 (суддя Слободян П.Р.) задоволено позов Товариства з додатковою відповідальністю "Нововолинський завод залізобетонних виробів" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" про зобов'язання державного реєстратора виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна записи за реєстраційними номерами: 11994203, 11994344. Зобов'язано державного реєстратора виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна записи за реєстраційними номерами: 11994203, 11994344. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Нововолинський завод залізобетонних виробів" 1147 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на послуги адвоката.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявність записів про арешт майна, яке належить позивачу - Товариству з додатковою відповідальністю "Нововолинський завод залізобетонних виробів" безпідставна, оскільки обмежує його право власності, а тому таке право підлягає захисту у спосіб усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном шляхом виключенням записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. При цьому місцевий господарський суд зазначає, що згідно абзацу третього п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05.07.2004р., після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відповідач законної вимоги позивача про припинення обтяження і виключення його з Реєстру не виконав, чим порушив вимоги абзацу третього п. 24 Порядку. Такі протиправні дії банку порушують право власності підприємства на заставлене майно в частині розпорядження цим майном та перешкоджають здійснити його відчуження. Відтак, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити.

Не погоджуючись з даним рішенням Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2013 року у даній справі та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Нововолинський завод залізобетонних виробів" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" про зобов'язання державного реєстратора виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна записи за реєстраційними номерами: 11994203, 11994344 та стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Нововолинський завод залізобетонних виробів" 1147 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на послуги адвоката.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування викладеного в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, зокрема, те що:

- сплачена банком сума судового збору за подання позовної заяви до Корольовського районного суду м.Житомира про стягнення кредитної заборгованості із поручителів позичальника - ТзДВ «Нововолинський завод залізобетонних виробів» в сумі 354,84 грн. є збитками, спричиненими невиконанням поручителями своїх зобов'язань, передбачених відповідними договорами. Додаткові витрати у вигляді сплаченого судового збору банком здійснено у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) позивальником Договору овердрафту, і в разі, якщо би останній належно виконував взяті на себе договірні зобов'язання банк не поніс би витрат;

- не вірним є висновок суду першої інстанції, що договорами застави забезпечувалося виконання зобов'язань підприємства за кредитним договором, а зобов'язання поручителів виникли виключно із відповідних договорів поруки, а не з кредитного договору;

- безпідставним є задоволення позову і в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката, оскільки позивачем не надано належних документів, пов'язаних із оплатою таких послуг.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.02.2014 року.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2014 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Павлюк І.Ю., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено для розгляду даної справи колегію суддів у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Василишин А.Р., суддя Савченко Г.І.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного реєстратора (приватного нотаріуса Пасюк Л.О.); розгляд справи відкладено на 24.02.2014 р.; зобов'язано скаржника направити третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача копію апеляційної скарги, докази направлення надати суду; зобов`язано позивача надати суду протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали документально обґрунтований відзив на апеляційну скаргу та документи на підтвердження своїх доводів чи заперечень; зобов`язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надати суду протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали письмові пояснення з приводу апеляційної скарги.

13.02.2014 року скаржник надав суду докази направлення копії апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватному нотаріусу Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Пасюк Ларисі Олексіївні та заяву про розгляд апеляційної скарги без участі скаржника.

18.02.2014 року позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» подав відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається повне заперечення проти вимог, викладених в апеляційній скарзі. З підстав, викладених у відзиві позивач просить суд залишити без змін рішення господарського суду Волинської області від 24.12.20.13 року у даній справі, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" без задоволення. В обгрунтування своєї позиції позивач зазначає, що договорами застави від 21.12.2011 року за №132, №5490 забезпечувалось виконання зобов'язань підприємства по кредитному договору, а зобов'язання поручителів виникли виключно з відповідних договорів поруки, а не з кредитного договору. Таким чином, у відповідача відсутні правові підставі для задоволення своїх вимог до поручителів за рахунок заставленого позивачем майна, оскільки дане майно підприємства не забезпечувало виконання зобов'язань цих поручителів. Крім того, зазначає, що не заслуговує на увагу й твердження апелянта про безпідставність задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката, з підстав ненадання позивачем належних документів, пов'язаних із оплатою таких послуг. Такі посилання апелянта є хибними, оскільки матеріали справи містять достатньо належних доказів правомірності заявлення до стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

18.02.20104 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі.

Сторони та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не забезпечили явку своїх представників в призначене на 24.02.2014 року судове засідання, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Проте, така неявка представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі явка представників не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

24.02.2014 року скаржником подано до суду апеляційної інстанції клопотання (№19-4/79/1168) про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, в якому просить долучити до матеріалів справи №903/1487/13 копію рішення апеляційного суду Житомирської області від 03.02.20141 року у справі №296/4403/13-ц як додатковий доказ безпідставності та протиправності задоволення господарським судом Волинської області 24.12.2013 року позовних вимог Позивача до Банку про припинення обтяження та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, не обгрунтованим, відтак додаткові докази не приймаються апеляційним судом до розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" (Банк) та Товариством з додатковою відповідальністю "Новолинський завод залізобетонних виробів" (Позивачльник) був укладений договір овердрафту №18 (далі - Кредитний договір, арк. справи 25-36).

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору Банк зобов'язується надавати Позичальнику на умовах цього Договору кредит на оплату платіжних документів Позичальника у випадку відсутності коштів на його поточному рахунку №26006300310225, а Позичальник систематично та безумовно спрямовує грошові кошти, які надходять на його користь, на зазначений рахунок, забезпечуючи таким чином погашення кредиту.

Ліміт овердрафту, в межах якого Банк буде оплачувати за рахунок кредитних коштів платіжні документи Позичальника, встановлюється в розмірі 130000 грн. (пункт 2.3 Кредитного договору)

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (пункт 10.5 Кредитного договору).

Як встановлено судом першої інстанції з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Заставодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» (Заставодавець) 21.12.2011р. укладено Договір застави товарів в обороті №134 (арк. справи 38-45).

Предметом даного Договору є товари в обороті, які належать Заставодавцю на праві власності, опис та перелік яких наведено в Додатку 1 до цього Договору (пункт 1.2 Договору).

Право застави виникає у Заставодержателя з моменту підписання цього Договору і припиняється виконанням у повному обсязі Зобов'язання (пункт 4.1, 4.4 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі (пункт 9.1 Договору).

21 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Заставодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» (Заставодавець), з метою забезпечення належного виконання Заставодавцем зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, укладено договір застави обладнання №5490 (арк. справи 47-65).

Відповідно до умов даного Договору позивачем було передано в заставу відповідачу майно підприємства, а саме: залізобетонні плити та вантажопідйомний козловий кран з підкрановим шляхом на загальну суму 295 846 грн.

Згідно пункту 4.4 Договору застави обладнання право застави припиняється виконанням у повному обсязі Зобов'язання.

Цей договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення і діє до виконання Зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі (пункт 9.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2011 року даний Договір посвідчено приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Пасюк Л.О. та зареєстровано в реєстрі за №5491.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Кредитор), Сіранчук Ігорем Емільовичем (Поручитель) та Товариством з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» (Позичальник) укладено Договір поруки №125 (арк. справи 57-59).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язання за Кредитним договором №18 від 21.12.2011 року, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно пункту 4.1 даного Договору порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за Кредитним договором.

21.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Кредитор), Сіранчук Розою Василівною (Поручитель) та Товариством з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» (Позичальник) укладено Договір поруки №126 (арк. справи 60-61).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язання за Кредитним договором №18 від 21.12.2011 року, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно пункту 4.1 даного Договору порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за Кредитним договором.

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21 грудня 2011 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відомості про обтяження, а саме:

- застава рухомого майна, підстава обтяження - Договір застави обладнання №134 від 21.12.2011 року; об'єкт обтяження - плити марки 1ПК 57-12-8А 800С в кількості 25 шт., плити марки 1ПК 60-12-8А 800С в кількості 46 шт., плити марки 1ПК 63-12-8А 800С в кількості 18 шт.; обтяжувач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»; боржник - Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів»; реєстраційний номер: 11994203

- застава рухомого майна, підстава обтяження - Договір застави обладнання №5490 від 21.12.2011 року; об'єкт обтяження - вантажопідйомний козловий кран ККС - 12, 5-32, 1989 року випуску з підкрановим шляхом.; обтяжувач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»; боржник - Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів»; реєстраційний номер: 11994344.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням Позивальником умов Кредитного договору 18.04.2013 року в.о. прокурора м.Нововолинськ в інтересах держави в особі АТ «Ощадбанк» звернувся до господарського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення із підприємства 35484 грн. 41 коп. заборгованості за Договором овердрафту №18 від 21.12.2011 року, з яких 32040 грн. 80 коп. - сума неповернутого кредиту, 493 грн. 79 коп. - сума несплачених процентів, 2949 грн. 82 коп. - пеня (копія позовної заяви, арк. справи 70-72).

Як вбачається з ухвали господарського суду Волинської області від 05.06.2012 року у справі №903/435/13 в ході розгляду вказаної позовної заяви Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» повністю погасило заборгованість за Договором овердрафту №18 від 21.12.2011 року. Відтак, ухвалою господарського суду Волинської області від 05.06.2013 року у справі №903/435/13, враховуючи клопотання прокурора м.Нововолинськ на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі №903/435/13.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з повним виконанням позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, відповідачем видано довідку №35 про відсутність у підприємства станом на 21 травня 2013 року заборгованості за даним договором (арк. справи 57).

24.05.2013 року позивач у зв'язку з погашенням заборгованості по Договору овердрафту №18 від 21.12.2011 року звернувся до відповідача з письмовою вимогою про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів щодо обтяжень, внесених на підставі Договору застави обладнання №5490 від 21.12.2011 року та Договору застави обладнання №134 від 21.12.2011 року.

Проте, відповідач своїм листом №1086 від 24.07.2013р. відмовив позивачу в задоволенні його законної вимоги у зв'язку з невиконанням останнім умов п. 1.1.4. Кредитного договору відповідно до якого підприємство зобов'язувалось перед банком повернути суму отриманого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, штрафні санкції, комісії, а також відшкодувати банку збитки та інші платежі, що підлягають сплаті у відповідності з умовами цього договору (арк. справи 51-52).

В обгрунтування відмови відповідач у листі зазначив, що 13.05.2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Корольовського районного суду м.Житомир з позовною заявою про солідарне стягнення кредитної заборгованості з Поручителів по Договору овердрафту №18 від 21.12.2011 року та сплатило судовий збір у розмірі 354 грн. 84 коп. Станом на 10.06.2013 року дані витрати АТ «Ощадбанк» не відшкодовані, що суперечить умовам вказаного Договору овердрафту, а саме підпункту 4 розділу 1 «Зобов'язання», де передбачено, що Позичальник бере на себе зобов'язання перед банком повернути суму отриманого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, відшкодувати спричинені банку збитки по інших платежах, що підлягають сплаті у відповідності до умов договору.

Оскільки Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» не виконав вимоги позивача щодо виключення з Державного Реєстру обтяжень рухомого майна записів за реєстраційними номерами 11994203 та 11994344, позивач змушений був звернутися до господарського суду Волинської області з відповідною позовною заявою.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при постановленні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2013 року у справі №903/1487/13 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 543, ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

З вищевикладеного вбачається, що підприємство (боржник), і поручителі відповідають перед банком (кредитором) як солідарні боржники виключно за зобов'язаннями підприємства, а не поручителів. В свою чергу підприємство (заставодавець) може забезпечувати заставою лише виконання власних зобов'язань, а банк (заставодержатель) має переважне право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна у разі невиконання позивачем тільки тих зобов'язань, що забезпечені заставою.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Як зазначалося вище, Договорами застави від 21.12.2011р. №132 та №5490 забезпечувалось виконання зобов'язань Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» по Договору овердрафту №18 від 21.12.2011 року (кредитним договором).

Матеріалами справи підтверджується повне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором №18 від 21.12.2011 року. Так, в підтвердження вказаного відповідачем видано довідку №35 від 21.05.2013 року про відсутність у Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» станом на 21 травня 2013 року заборгованості за Договором овердрафту №18 від 21.12.2011 року.

Згідно абзацу третього п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05.07.2004р., після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Станом на день розгляду справи судом першої інстанції, відповідач законної вимоги позивача про припинення обтяження і виключення його з Державного Реєстру обтяжень рухомого майна не виконав, чим порушив вимоги абзацу третього п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі протиправні дії банку порушують право власності підприємства на заставлене майно в частині розпорядження цим майном та перешкоджають здійснити його відчуження.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд сума судового збору, сплачена відповідачем, за розгляд позовної заяви про стягнення з Поручителів Сіранчук І.Е. та Сіранчук Р.В. кредитної заборгованості за Договором овердрафту №18 від 21.12.2011 року, є витратами банку, пов'язаними із забезпеченням судового процесу і підлягає стягненню виключно з Поручителів з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 88, ч. 1 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати складовою частиною яких є судовий збір.

Такі судові витрати не є збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Таким чином, у разі задоволення вищезазначеної позовної заяви, сплачена банком сума судового збору не є його збитками, спричиненими невиконанням поручителями своїх зобов'язань передбачених відповідними договорами поруки. Така сума судового збору є витратами банку, пов'язаними із забезпеченням судового процесу підлягає стягненню виключно з поручителів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що безпідставна наявність записів про арешт майна, яке належить позивачу - Товариству з додатковою відповідальністю "Нововолинський завод залізобетонних виробів" обмежує його право власності, а тому таке право підлягає захисту у спосіб усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном шляхом виключенням записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відтак, аналізуючи зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позов слід задоволити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 1000,00грн. витрат на послуги адвоката, що за його твердженням підтверджується: договором про надання юридичних послуг адвоката від 29.11.2013р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №403 від 11.12.2008р., актом виконаних робіт від 29.11.2013р., квитанцією №100 від 29.11.2013р.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд Волинської області враховував обставини, зокрема, категорії даної справи, та прийшов до висновку, що розмір витрат по наданню правової допомоги в сумі 1000,00грн. підлягає до задоволення.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2013 року між позивачем та адвокатом Кратюком Валентином Степановичем, як виконавцем, укладено Договір про надання юридичних послуг адвоката.

Відповідно до цього Договору адвокат надає клієнту такі види юридичних послуг: усні та письмові консультації з правових питань та довідки з чинного законодавства України; підготовка процесуальних документів до суду та представництво інтересів клієнта в судах всіх рівнів, відносинах з фізичними та юридичними особами всіх форм власності, включаючи органи державної влади та управління. Юридичні послуги надаються виключно по справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов'язання вчинити певні дії (пункт 1 Договору, арк. справи 53).

Згідно з пунктом 3 даного Договору виплати за цим Договором складаються з:

А) суми гонорару, що виплачується клієнтом адвокату;

Б) сум, що виплачуються клієнтом адвокату як покриття фактичних видатків, пов'язаних з наданням юридичних послуг за цим Договором.

За надання юридичних послуг клієнт виплачує адвокату гонорар у розмірі 400 гривень за годину роботи адвоката. Виплати за цим Договором здійснюються у готівковій формі в національній валюті України протягом 3-х днів з дня підписання акту виконаних робіт (підпункт 3.2 пункту 3 Договору).

Факт оплати засвідчується квитанцією адвоката про оплату гонорару. Факт надання юридичних послуг посвідчується актом виконаних робіт (підпункт 3.5 пункту 3 Договору).

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що повноваження Кратюка Валентина Степановича, як адвоката, підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №403, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11.12.2008 року №5/91 (арк. справи 56).

Факт надання послуг по Договору про надання юридичних послуг адвоката від 29.11.2013 року посвідчено актом виконаних робіт від 29.11.2013 року (арк. справи 54).

Судом першої інстанції досліджено, що на виконання умов вищезгаданого Договору позивачем була здійснена оплата послуг адвоката в сумі 1000 грн., що підтверджується квитанцією №100 від 29.11.2013 року (арк. справи 55).

Дана квитанція містить відомості щодо платника та одержувача коштів, посилання на види послуг та зазначення справи по якій надаються послуги адвоката, а також ціну та суму послуг.

Відтак, скаржником не наведено обгрунтованих обставин, за яких слід відмовити у стягненні витрат на послуги адвоката.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2013 року у справі №903/1487/13 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 24.12.13 р. у справі №903/1487/13 залишити без задоволення.

3. Матеріали справи №903/1487/13 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Савченко Г.І.