Рішення № 37328833, 26.02.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

26 лютого 2014 року справа № 927/1175/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альфа-Інвест",

вул. Гетьмана Полуботка, 6-А, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк",

вул. Комсомольська, 28, м. Чернігів, 14000

про визнання недійсним договору

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Гаркуша Т.К. - юрисконсульт (довіреність №01/20-503 від 24 грудня 2010 року).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альфа-Інвест" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" про визнання недійсним кредитного договору №1016 від 19 липня 2010 року.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що кредитний договір №1016 від 19 липня 2010 року в.о. генерального директора Мельник Ю.М. не підписував, останній не є уповноваженою на це установчими документами товариства особою, тому договір укладений з недодержанням письмової форми і є нікчемним.

У судовому засіданні 25 вересня 2013 року суд оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Позивач в судові засідання 18 лютого 2014 року та 26 лютого 2014 року представника не направив, заяв та клопотань не надсилав, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 26 лютого 2014 року та у відзиві на позовну заяву від 17 вересня 2013 року позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову повністю. Свої заперечення відповідач обгрунтовував наступним. У п.15.7.12 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альфа-Інвест" визначено, що генеральний директор товариства має право на укладання господарських договорів, контрактів, інших правочинів, загальна сумарна вартість яких перевищує 300000,00грн. за попередньої згоди Зборів учасників товариства. Згідно з протоколом загальних зборів засновників товариства від 12 липня 2010 року №7 виконуючому обов'язки генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альфа-Інвест" Мельнику Юрію Миколайовичу надано повноваження на укладання та підписання кредитного договору та договору іпотеки, а також документів по отриманню кредиту у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Демарк" на суму 400000,00грн. 19 липня 2010 року між вищезазначеними сторонами було укладено кредитний договір №1016. Доводи позивача про те, що кредитний договір підписано не уповноваженою особою не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та спростовуються висновками судової експертизи.

Зважаючи на дотримання розумного строку вирішення господарського спору, господарський суд доходить висновку про можливість у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі доказами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" в особі Голови Правління Оніщенко Лідії Олексіївни (надалі - банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альфа-Інвест" в особі виконуючого обов'язки Генерального директора Мельника Юрія Миколайовича (надалі - позичальник, позивач) укладено кредитний договір № 1016 (далі - договір) (а.с. 8-11).

Відповідно до положень та умов цього договору банк надає позичальнику кредит в сумі 400000,00грн. строком до 19 січня 2011 року (п.31), для забезпечення витрат поточної діяльності (п.3.2), зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 27% річних, які підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця (п.3.5.1) та сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 40% річних у разі порушення строку погашення кредиту (п.7.3).

Позивач вважає, що кредитний договір №1016 від 19 липня 2010 року в.о. генерального директора Мельник Ю.М. не підписував та зазначає, що останній не є уповноваженою на це установчими документами товариства особою.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу). Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, пунктом 15.7.12 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альфа-Інвест" визначено, що генеральний директор товариства має право укладати та підписувати господарські договори, контракти, інші правочини, загальна сумарна вартість яких перевищує 300000,00грн. за попередньою згодою Загальних зборів учасників товариства.

Згідно з протоколом Загальних зборів засновників товариства від 12 липня 2010 року №7 виконуючому обов'язки генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альфа-Інвест" Мельнику Юрію Миколайовичу надано повноваження на укладання та підписання кредитного договору та договору іпотеки, а також документів по отриманню кредиту у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Демарк" на суму 400000,00грн. (а.с. 48).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альфа-Інвест" є Мельник Юрій Миколайович (а.с. 34-37).

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року у справі №927/1175/13 за клопотанням представника позивача було призначено графологічну (почеркознавчу) судову експертизу.

На вирішення даної експертизи було поставлено наступне питання: "Чи виконаний підпис в графі підпис розділу VIII різне кредитного договору №106 від 19 липня 2010 року в.о. генерального директора ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Альфа-Інвест" особисто Мельником Юрієм Миколайовичем чи іншою особою ?"

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 03 лютого 2014 року №3715/3716/13-24 кредитний договір №1016 від 19 липня 2010 року підписано Мельником Юрієм Миколайовичем (а.с. 106-108).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача, що в.о. генерального директора Мельник Ю.М. не підписував кредитний договір №1016 від 19 липня 2010 року, що Мельник Ю.М. не є уповноваженою на це установчими документами товариства особою, спростовуються матеріалами справи.

Тобто, кредитний договір №1016 від 19 липня 2010 року підписаний уповноваженою на це установчими документами товариства особою - в.о. генерального директора Мельником Ю.М.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Кредитний договір №1016 від 19 липня 2010 року був укладений самостійними суб'єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізують господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків) та несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями. Тобто, між сторонами існували договірні правовідносини, які врегульовані умовами кредитного договору та нормами матеріального права.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведені обставини справи, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому останні судом визнаються такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя В.В. Моцьор