Постанова № 37328772, 19.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 910/12618/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Карман В.В. - посвідчення №019382 від 16.07.2013;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Герасименко І.В. - довіреність №295 від 31.12.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013

у справі № 910/12618/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Босий В.П., судді: Літвінова М.Є., Стасюк С.В.)

за позовом Прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі:

1.Державного агентства водних ресурсів України,

2.Дніпровського басейнового управління водних ресурсів

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 1 200 560,52 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013 по справі № 910/12618/13, повний текст якого складено 29.11.2013, позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Дніпровського басейнового управління водних ресурсів заборгованість у розмірі 1 051 316,18 грн., пеню у розмірі 52 416,50 грн., 3% річних у розмірі 10 386,69грн. та інфляційні у розмірі 1 823, 93 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 22 318, 87 грн. Стягнуто з Дніпровського басейнового управління водних ресурсів в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 65,92 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору від 28.03.2011 №11/06/14-11 не виконав свій обов'язок щодо перерахування позивачу-2 коштів за виконані останнім роботи, що стало підставою для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 25.11.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Дніпровського басейнового управління водних ресурсів заборгованості розміром 1 115 943,30 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Дніпровського басейнового управління водних ресурсів до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в частині стягнення заборгованості в розмірі 1 115 943,30 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом першої інстанції:

- порушено норми процесуального права щодо порядку звернення до господарського суду прокурорами в інтересах держави, а саме, п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, представлення прокурором інтересів Дніпровського БУВР, яке є бюджетною неприбутковою організацією і самостійним суб'єктом господарювання, а не органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано відповідні повноваження, не підпадає під дію ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України;

- акти приймання виконаних робіт підписані керівником структурного підрозділу без відповідної довіреності та з перевищенням повноважень, відповідач не заявляв про підтвердження такого правочину (вчиненого у формі акту приймання-передачі) і не підтверджував його, також не здійснювалась відповідачем і оплата наданих послуг, що свідчить про непогодження відповідачем правочину.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у справі № 910/12618/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/12618/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2014.

В судовому засіданні 05.02.2014 в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.02.2014.

В судовому засіданні 19.02.2014 відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Дніпровського басейнового управління водних ресурсів заборгованості розміром 1 115 943,30 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволення позовних вимог Дніпровського басейнового управління водних ресурсів до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в частині стягнення заборгованості в розмірі 1 115 943,30 грн. - відмовити.

Прокурор в судовому засіданні 19.02.2014 проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач-1 в судове засідання своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Позивач-2 в судове засідання своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, однак через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивачів-1, -2 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 28.03.2011 між позивачем-2 - Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів, як виконавцем, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», як замовником, укладено договір №11/06/14-11 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого відповдіач доручає, а позивач-2 бере на себе зобов'язання проводити Бортницькою насосною станцією Дніпровського БУВР перекачування зворотних вод, що подаються Бортницькою станцією аерації Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, сторонами визначений щорічний обсяг перекачки зворотних вод за даним договором у розмірі 323 490 тис.м.куб. Фактичний обсяг зворотних вод визначається шляхом сумування обсягів зворотних вод, перекачаних виконавцем протягом строку дії цього договору, підтверджених актами приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 2.4 договору відповдіач здійснює оплату за виконані роботи на підставі оформленого належним чином акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 10 календарних днів з дати його оформлення.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони зобов'язуються щомісячно оформляти акт приймання-передачі виконаних робіт. Акт складається за поточний місяць, в якому позивач-2 виконав роботи та надається позивачем-2 на підпис відповідачу до 21 числа поточного місяця. Відповдіач зобов'язується протягом 5 робочих днів підписати акт або надати позивачу-2 мотивовану відповідь від його підписання. Сторони зобов'язуються шляхом переговорів вирішувати спірні питання протягом 3 робочих днів з моменту отримання мотивованої відмови.

Відповідно до п. 3.4 договору права та обов'язки відповідача при виконанні умов даного договору, в тому числі проведення розрахунків, приймання робіт, оформлення документів на виконання договору (актів виконаних робіт тощо) здійснюється його структурним підрозділом - Департаментом експлуатації каналізаційного господарства ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі його керівника або іншої уповноваженої особи, що діє на підставі положення та відповідної довіреності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт: за жовтень (з 21.09.2012 по 20.10.2012) на суму 347 087,33 грн. - підписаний 23.10.2012, за листопад (з 21.10.2012 по 20.11.2012) на суму 376 642,72 грн. - підписаний 22.11.2012, за грудень (з 21.11.2012 по 20.12.2012) на суму 357 312,23 грн. - підписаний 21.12.2012, за січень (з 21.12.2012 по 20.01.2013) на суму 376 935,58 грн. - підписаний 22.01.2013, за лютий (з 21.01.2013 по 20.02.2013) на суму 398 263,20 грн. - підписаний 21.02.2013, за березень (з 21.02.2013 по 20.03.2013) на суму 364 321,57 грн. - підписаний 25.03.2013, за квітень (з 21.03.2013 по 20.04.2013) на суму 289 143,56 грн. - підписаний 23.04.2013, на виконання умов договору у період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року позивачем-2 було виконано роботи з перекачування зворотних вод на загальну суму 2 509 706,19 грн.

Зазначені акти приймання виконаних робіт з боку відповідача підписані заступником генерального директора Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - директором Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" М. Кислим, повноваження якого на приймання робіт оформлення документів на виконання договору (актів виконаних робіт тощо) сторони погодили п. 3.4 договору, та містить відтиски печатки такого підрозділу.

Також, на підтвердження повноважень директора Департаменту експлуатації каналізаційного господарства Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" Кислого М.І. на представництво інтересів відповідача у відносинах з іншими підприємствами, установами, організаціями, зокрема, на підписання документів на виконання договорів (заявки, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, акти приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) на період з 02.07.2012 по 30.06.2013, позивачем-2 надано суду довіреності, видані на ім`я Кислого М.І. головою правління відповідача - Ченчевним В.Г., а саме: довіреність №180 від 02.07.2012, яка діяла по 30.09.2012; довіреність №312 від 01.10.2012, яка діяла по 31.12.2012; довіреність №418 від 28.12.2012, яка діяла по 31.03.2013; довіреність №82 від 01.04.2013, яка діяла по 30.06.2013. Зазначені довіреності колегією суддів Київського апеляційного господарського суду приймаються до розгляду, як належні та допустимі в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу, докази на підтвердження повноважень Кислого М.І. на підписання актів приймання виконаних робіт за договором №11/06/14-11 від 28.03.2011 в період дії зазначених довіреностей з 02.07.2012 по 30.06.2013.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського дійшла висновку, що акти приймання-передачі виконаних робіт за жовтень - грудень 2012 року та за січень - квітень 2013 року правомірно підписані з боку відповідача директором Департаменту експлуатації каналізаційного господарства Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" Кислим М.І., повноваження якого на представництво при підписанні зазначених актів підтверджуються п. 3.4 договору та довіреностями, виданими відповідачем, та попереднього схвалення з останнім не потребують.

Викладеним спростовуються твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що акти приймання виконаних робіт підписані керівником структурного підрозділу без відповідної довіреності, з перевищенням повноважень, без підтвердження та схвалення відповідача на підписання актів приймання -передачі виконаних робіт.

Крім того, зазначені акти підписані без зауважень та пропозицій до них з боку Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", не оспорювалися в судовому порядку, є дійсними, а тому не припиняють відносини між сторонами щодо розрахунків за виконаний обсяг робіт відповідно до договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем частково сплачено вартість виконаних робіт на суму 1 458 390,01 грн., що також підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача-2 та поясненнями представників сторін, заборгованість у розмірі 1 051 316,18 грн., відповідачем не сплачена.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що на виконання, умов укладеного між позивачем-2, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, договору № 11/06/14-11 від 28.03.2011, позивач-2 за період з 21.09.2012 по 20.04.2013 виконав роботи з перекачування зворотних вод на загальну суму 2 509 706,19 грн.. що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за вказаний період, підписаними з боку відповідача - Кислим М.І., повноваження якого на підписання зазначених актів підтверджуються п. 3.4 договору та довіреностями: №180 від 02.07.2012; №312 від 01.10.2012; №418 від 28.12.2012,; №82 від 01.04.2013, виданими відповідачем. Однак, відповідач свій обов'язок щодо оплати наданих йому послуг, у строки, встановлені п. 2.4 договору (протягом 10 календарних днів з дати оформлення акту приймання-передачі): за жовтень до 03.11.2012, за листопад до 02.12.2012; за грудень до 31.12.2012; за січень до 01.02.2013, за лютий до 04.03.2013; за березень до 04.04.2013; за квітень до 03.05.2013, виконав не в повному обсязі, здійснив лише часткову оплату виконаних позивачем-2 робіт в сумі 1 458 390,01 грн., що також підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача-2, заборгованість у розмірі 1 051 316,18 грн., відповідачем не сплачена.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем-2 робіт за договором, настання зобов'язання відповідача по їх оплаті та існування заборгованості відповідача в сумі 1 051 316,18 грн., а тому рішення місцевого господарського суду в частині стягнення заборгованості в зазначеній сумі є законним та обгрутованим.

Крім того, рішенням місцевого господарського суду стягнуто з відповідача на користь позивача-2 пеню у розмірі 52 416 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 10 386 грн. 69 коп. та інфляційні у розмірі 1 823 грн. 93 коп.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що відповідач у встановлений п. 2.4 договору строк (протягом 10 календарних днів з дати оформлення акту приймання-передачі) свій обов'язок по перерахуванню коштів не виконав, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2 договору за порушення замовником строків оплати робіт, встановлених договором, відповдіач сплачує позивачу-2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу кожний день прострочення оплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок суми пені та 3% річних, здійснений судом першої інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача пені в сумі 52 416,50 грн. та 3% річних у розмірі 10 86,69 грн.

Також, перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, про часткове задоволення зазначеної вимоги та стягнення з відповідача на користь позивача-2 інфляційних у розмірі 1 823,93 грн.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інтонації в частині стягнення пені у розмірі 52 416,50 грн., інфляційних у розмірі 1 823,93 грн. та 3% річних у розмірі 10 386,69 грн. є законним та обґрунтованим.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що представлення прокурором інтересів позивача-2, який є бюджетною неприбутковою організацією і самостійним суб'єктом господарювання, а не органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано відповідні повноваження, не підпадає під дію ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що прокурором правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки Державне агентство водних ресурсів України є єдиними органом центральної влади, який виконує функції держави у відносинах сторін, що підтверджується наступним.

Згідно пунктів 1, 3, 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України № 453/2011 від 13.04.2011, передбачено, що Агентство є центральним органом виконавчої влади, і виконує функції держави у спірних відносинах сторін у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, забезпечує потребу населення і галузей економіки у водних ресурсах, розробляє пропозиції щодо визначення пріоритетів розвитку водного господарства і меліорації земель тощо.

Крім того, пунктом 1 Положення про Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України № 123 від 03.08.2011, визначено, що позивач-2 є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України, далі Держводагентство. У межах своїх повноважень Дніпровьске БУВР керується, в т. ч. рішеннями колегії та іншими нормативними документами і актами Держводагенства, відповідно до законодавства забезпечує на території Дніпра реалізацію державної політики у сфері управління, використання, збереження та відтворення водних ресурсів, розвитку водного господарства, експлуатації водних об'єктів, гідротехнічних споруд, вирішує разом з органами виконавчої влади та іншими організаціями, установами та підприємствами питання забезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами тощо.

В даному випадку інтереси держави полягають в захисті та розвитку водного господарства України а також припиненні порушень законності в бюджетній сфері, що в свою чергу впливає на фінансову систему держави.

Враховуючи викладене, Прокурор Вишгородського району правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи відповдіача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/12618/13- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/12618/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12618/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран