Вирок № 37327853, 25.02.2014, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/6702/13-к

Провадження № 11кп/782/1823/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Батяшової Л.О.

суддів Вербицького В.В., Савича Ю.М.,

при секретарі: Григорян І.І.

За участю прокурора: Мазепіної М.В.

Обвинуваченого: ОСОБА_1

25 лютого 2014 року розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Луганську кримінальне провадження (кримінальну справу)

за апеляційною заступника прокурора Луганської області А.В. Горпенюка

на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 18 листопада 2013 року,

В с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина РФ, не працюючого, раніше судимого:

1/. 18.12.2000 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 229-6, ч. 1 ст. 229-6, 42, 44 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

2/. 22.10.2002 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі;

3/. 20.04.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 187,70,71 КК України до 5 років позбавлення волі;

4/. 21.04.2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70,71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з міст позбавлення волі 24.07.2013 року по відбуттю строку покарання

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2

визнано винним у скоєні злочинів:

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки;

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання - у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на три роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого проживання, періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набуття вироком законної сили залишено попередній - домашній арешт.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Поставлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 1174 грн. за проведення судово-товарознавчих експертиз.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у скоєні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

1 епізод

09.08.2013 року, приблизно о 23.05 год, ОСОБА_1, повторно, знаходячись в районі Центрального ринку по вул.. Гарібальді в м. Лисичанську Луганської області таємно викрав велосипед „Spint Azimut" вартістю 800 грн, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

2 епізод

08.09.2013 року, в період часу з 08.40 год. до 14.00 год., ОСОБА_1, повторно, проник до будинку АДРЕСА_3, звідки викрав жіночий жилет вартістю 4410 грн., комплект постільної білизни, вартістю 165 грн.; комплект постільної білизни вартістю 195 грн.; алюмінієву каструлю вартістю 150 грн., жіночі брюки вартістю 250 грн,, продукти харчування на загальну суму 1031 грн, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 6201 грн.

3 епізод

12.09.2013 року, приблизно 0 07.30 год., ОСОБА_1, знаходячись в тролейбусі маршрутом „Пролетарій - Центральний ринок" в м. Лисичанську повторно, викрав портмоне вартістю 50 грн, гроші в сумі 200 грн., спричинивши ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 250 грн.

4 епізод

13.09.2013 року, приблизно о 22 год., ОСОБА_1, повторно, знаходячись за адресою АДРЕСА_4 таємно викрав телевізор марки „LG" вартістю 500 грн. і DVD марки „„LG" вартістю 180 грн., заподіявши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 680 грн.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Луганської області Горпенюка А.В., не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити у апеляційній інстанції новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально - виконавчій установі закритого типу.

В обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що суд при призначенні покарання не дав належну оцінку ступені тяжкості вчинених правопорушень, де ч. 3 ст. 185 КК України є тяжким злочином, належним чином не врахував особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічного умисного корисливого злочину, звільнився з міст позбавлення волі 24.07.2013 року, а вже з 09.08.2013 року вже вчиняє аналогічні кримінальні правопорушення, не працює, а тому на думку прокурора, суд першої інстанції призначив обвинуваченому занадто м'яке покарання та застосував закон, який не підлягає застосуванню, безпідставно звільнивши його від відбування покарання відповідно до положень ст. 75 КК України.

Після доповіді суддею-доповідачем змісту оскарженого вироку, доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора були вислухані:

Прокурор Мазепіна М.В.. підтримала доводи апеляційної скарги заступника прокурора Луганської області, просила скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, та ухвали в апеляційній інстанції новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_1 в поясненнях та судових дебатах, останньому слові не згоден з апеляцією прокурора, так як він провину свою визнав, розкаявся у вчиненому.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, обвинуваченого, вивчивши матеріалі кримінального провадження, перевіривши законність та обґрунтованість доводів прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходи з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України колегією суддів не перевіряється, оскільки фактичні обставини справи в суді першої інстанції учасниками процесу не оспорювалися стосовно них відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались, і вони в апеляційній скарзі не оскаржуються.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які його пом'якшують та обтяжують.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання обвинуваченому .ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості ним злочинів, дані про особу.

Зокрема, судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, визнав свою провину, думку потерпілих, які просили суворо не наказувати обвинуваченого, він позитивно характеризуються за місцем проживання. що судом обґрунтовано визнано обставинами, які пом'якшують покарання.

Обставинами, що обтяжують покарання суд першої інстанції вважає рецидив злочину.

З огляду на це, враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 заслуговує покарання в межах санкцій ч. ??2 ст. 185 і ч. 3 ст. 185 КК України, не призначаючи максимального покарання.

Разом з тим доводи прокурора про безпідставне застосування судом положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням є слушним.

Так, згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років , враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуваннями, не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без реального відбування покарання та помилково прийшов до висновку про застосування до нього ст. 75 КК України.

Так, суд першої інстанції хоча і зазначив, але фактично не взяв до уваги того, що ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин/ч. 3 ст. 185 КК України/ проти власності, те, що він раніше вчиняв аналогічні злочини проти власності. 24.07.2013 року він звільнився з міст позбавлення волі, але починаючи з 09.08 2013 року по 13.09.2013 року він знову вчинив кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що ОСОБА_1 належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, окрім того не прийняв заходів до працевлаштування.

Тому в аспекті наведених даних і визначеної у ст. 50 КК України мети покарання, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства та приходить висновку про відсутність підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню із скасуванням вироку суду першої інстанції відповідно до п.2 ч. 1 ст. 420 КПК України, та ухваленням нового вироку с призначенням ОСОБА_1 покарання без застосування ст. 75 КК України.

Згідно з ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 15.01.2014 року по кримінальному провадженню № 12913030240002825 відносно ОСОБА_1 За вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 15.01.2014 року до 16 березня 2014 року включно, тобто на момент розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Луганської області обвинувачений ОСОБА_1 вже знаходиться під вартою.

/т. 2 а.с. 63-65/

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області Горпенюка А.В. задовольнити.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 18 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3/три/ роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5/п'ять/

років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК Україні по сукупності злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

Строк відбування покарання по даному вироку обчислювати з 25 лютого 2014 року.

В решти вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржений до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Копію вироку вручити негайно.

С у д д і :

____ ______ _____

Батяшова Л.О. Вербицький В.В. Савич Ю.М.