Ухвала суду № 37326754, 11.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р.Справа № 820/12340/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представника відповідача - Ткаченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2013р. по справі № 820/12340/13-а

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Комунальногожитлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулася до суду з позовом до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1, в якому просив: стягнути суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 66091, 16 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 р. задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, включене до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців АБ № 273750 (а.с. 42), перебуває на податковому обліку в Ізюмській ОДПІ та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VІ.

Судом встановлено, що КЖРЕП - 1 до Ізюмської ОДПІ було подано податкові декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2013 року, а саме: № 9066178217 від 18 жовтня 2013 р. з терміном сплати - 30 жовтня 2013 р. на суму 36247 грн., № 9074005241від 18 листопада 2013 р. з терміном сплати - 30 листопада 2013 р. на суму 36930 грн. (а.с. 7-10).

Задекларовані відповідачем до сплати суми податку на додану вартість згідно вказаних податкових декларацій у встановлений законом строк в повному обсязі сплачені не були, залишок несплаченої суми по податковій декларації за вересень 2013 року становить 28554, 17 грн., за жовтень - 36930 грн. Податковим органом була нарахована пеня у розмірі 606, 99 грн. Таким чином, сума податкового боргу в загальній сумі становить 66091, 16 грн.

05 вересня 2013 р. Ізюмською ОДПІ головному бухгалтеру відповідача вручена податкова вимога на суму 11996, 17 грн., про що свідчить підпис вказаної особи на корінці податкової вимоги від 05 вересня 2013 року № 6-15 (а.с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 34розділу I Податкового кодексу України визначено види податкових періодів, з яких згідно з пунктом 202.1 статті 202 розділу V Кодексу для податку на додану вартість звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу II Кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, і подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Останнім днем сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно визначених платником у податковій декларації з податку на додану вартість, буде тридцятий календарний день, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (для платників, які подають звітність щомісячно).

Судовим розглядом встановлено, що у встановлений законодавством строк зазначені у податкових деклараціях суми, платником податків не було сплачено.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, коли платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, то така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 56.17. ст. 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 розділу II Кодексу визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України, обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, визнається податковим обов'язком, відповідальність за невиконання якого несе платник податків.

Пунктом 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду № 1044/11/13-12 від 12 квітня 2012 р. "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу" зазначив наступне - якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому, далі зазначається у листі, заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що розмір податкового боргу відповідача збільшився та є таким, що не переривався, докази щодо зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Судовим розглядом встановлено, що внаслідок несвоєчасної сплати сум грошового зобов'язання позивачем підприємству нарахована пеня по податку на додану вартість в розмірі 606, 99 грн.

Згідно з п.п. 129.1.1 п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Згідно п.129.4. ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Відповідно до п. 129.5. ст. 129 Податкового кодексу України, зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Відповідно до п. 131.1. ст. 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Згідно п. 131. 2 ст. 131 Податкового кодексу України, якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Судовим розглядом встановлено, що загальна сума податкового боргу відповідача станом на день розгляду справи по суті складає із урахуванням пені становить 66091, 16 грн. Доказів (розрахунків, платіжних документів та інш.), що спростовують розмір вказаного податкового боргу позивачем до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що твердження відповідача стосовно того, що стягнення має відбуватися за процедурою, передбаченою статтею 96 ПК України для комунальних підприємств необґрунтовані, оскільки застосування такої процедури є передчасним, і крім того, вона застосовується лише у разі недостатності коштів після продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, для можливості застосування субсидіарної відповідальності місцевої громади.

Згідно підпункту 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до підпункту 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2013р. по справі № 820/12340/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 17.02.2014 р.