Ухвала суду № 37326422, 15.01.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за довіреністю та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», мотивуючи свої вимоги тим, що 20 грудня 2006 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № СVVРGВ00000009 про надання кредиту в сумі 29 500 доларів США для оплати за договором про участь у Фонді фінансування будівництва.

Вказувала на те, що відповідно до п. 2.1.1 кредитного договору банк зобов'язався надати кредит не пізніше п'яти банківських днів після його підписання, однак готівку на руки вона не отримала, що є істотним порушенням банком умов договору, так як закономірні очікування позивача полягали в отриманні суми кредиту на руки для задоволення власних майнових потреб, в протилежному випадку не було сенсу в укладенні спірного договору.

Зазначала, що ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача, у разі порушення умов договору надання послуг, в тому числі і кредитних, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі наявності істотних недоліків надання послуг.

_______________________

№22ц-134/14 Головуючий у 1 інстанції: Масюк Л.О.

Категорія: 27 Доповідач: Литвинюк І.М.

В порушення вимог ст. 610 ЦК України ПАТ КБ «ПриватБанк» не виконав обов'язки за кредитним договором та не передав ОСОБА_2 кредитні кошти на руки, у зв'язку з чим просила розірвати кредитний договір № СVVРGВ00000009 внаслідок істотного порушення умов договору.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2013 року представник апелянта подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування і винесення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилається на ті ж обставини, що були викладені в позовній заяві.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено жодного з порушень закону з боку відповідача при виконанні оспорюваного кредитного договору, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано будь-яких доказів, а навпаки, письмові докази підтверджують повну обізнаність позивача при вчиненні ним всіх дій, пов'язаних з отриманням та подальшим виконанням своїх кредитних зобов'язань.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 20 грудня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № СVVРGВ00000009, згідно умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівкою на строк до 18 грудня 2026 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 29 500 доларів США на оплату по договору про участь у Фонді фінансування будівництва №1 від 20 грудня 2006 року в сумі 25 500 доларів США, а також у розмірі 5 907,25 доларів США на сплату страхових платежів у сумі, у випадках та порядку, передбаченому п.п.2.1.2, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також встановлено, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 32 585,49 доларів США. Зазначене рішення набрало законної сили.

Отже, вищезазначеним спростовуються доводи апелянта щодо неотримання коштів ОСОБА_2 за кредитним договором № СVVРGВ00000009 від 20 грудня 2006 року.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимоги однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи видно, що згідно п. 1.1 Кредитного договору № СVVРGВ00000009 від 20 грудня 2006 року банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом видачі готівкою в сумі 29 500 доларів США для оплати по договору про участь у Фонді фінансування будівництва.

Відповідно до п.1.1 та 2.1.1 Договору № 1 про участь у Фонді фінансування будівництва, укладеного 20 грудня 2006 року між сторонами, ОСОБА_3 приймає участь у фінансуванні будівництва об'єкта, для чого перераховує кошти до ФФБ в сумі та в порядку, передбаченому в розділі №3 даного Договору, та передає ці кошти в довірче управління Управителю, а Управитель здійснює управління цими коштами в інтересах Довірителя на умовах визначених Договором та Правилами ФФБ, перераховує кошти Забудовнику для фінансування будівництва.

Пунктом 3.1 даного договору визначено, що для участі у ФФБ Довіритель вносить у 10-ти денний термін від дати укладення цього договору кошти в національній валюті у готівковій або безготівковій формі на рахунок №26015004018001, відкритий в «ПриватБанку» в сумі 186 676,28 грн..

Отже, відповідно до вищезазначених умов договору про участь у ФФБ Фондом отримано кошти від ОСОБА_2 та перераховано Забудовнику на вищезазначений рахунок, що підтверджується доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо неотримання позивачкою кредитних коштів спростовуються наявними в матеріалах справи заявою про видачу готівки № 1 від 21 грудня 2006 року та випискою по картковому рахунку ОСОБА_3.

З огляду на викладене, твердження апелянта про те, що банком допущено істотне порушення своїх зобов»язань по укладеному кредитному договору є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Також не спростовують висновків суду першої інстанції посилання в апеляційній скарзі на висновок експерта № 877-К від 05 липня 2013 року, згідно якого підпис в Анкеті-заяві є підробленим і насправді виконаний не ОСОБА_2, оскільки анкета-заява не є документом, з підписанням якого виникають права і обов»язки за кредитним договором, і зазначені обставини не можуть бути підставою для розірвання кредитного договору.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував закон, що регулює спірні відносини, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і не дають підстав для його скасування.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за довіреністю та в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: