Рішення № 37324713, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/177/14 10.02.14

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 10 726,89 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін

Від позивача: Бондаренко С.В. (дов. № 03-08/3 від 08.01.2014)

Від відповідача: Сукорянський Є.О. (дов. № 01/226-630 від 26.12.2013)

В судовому засіданні 10.02.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

08.01.2014 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (надалі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі -відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 10 726,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №910/177/14 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2014.

15.01.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

22.01.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

22.01.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України про страхове покриття від 20.01.2014 №7/2-28/1400 на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 10.01.2014.

В судове засідання призначене на 27.01.2014 з'явився представник відповідача та надав заяву про застосування строків позовної давності.

В судове засідання призначене на 27.01.2014, представник позивача не з'явився, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Ухвалою суду від 27.01.2014 розгляд справи було відкладено на 10.02.2014.

07.02.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання призначене на 10.02.2014 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті справи.

Представник позивача під час судового засідання 10.02.2014 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі за вирахуванням розміру франшизи.

Під час судового засідання 10.02.2014, представник відповідача проти задоволення позовних вимог в повному обсязі заперечив, клопотав про застосування строків позовної давності.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності: до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, письмового відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2010 позивач (надалі - Страховик) та ОСОБА_3 (далі по тексту - Страхувальник) уклали Договір добровільного страхування автотранспорту (КАСКО) №57002-2011530 (належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір).

Об'єктом Договору добровільного страхування визначено транспортний засіб "ЗАЗ TF698P", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

03.12.2010 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю втомобіля "ЗАЗ TF698P", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "HONDA CR-V", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

В результаті ДТП, автомобіль "ЗАЗ TF698P", державний реєстраційний НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою ВДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві (належним чином засвідчена копія довідки міститься в матеріалах справи).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 10 726,89 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 32912 (копія розрахункового документу містяться в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом № 02-7908-10 від 25.01.2011 (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 21.12.2010 у справі № 3-5990/1 (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Останню визнано винною у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у позивача дійсно виникло право регресної вимоги до відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду, виходячи з наступного.

Згідно із ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із матеріалів справи вбачається, що лише 28.05.2013 позивач надіслав претензію на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 546/11-1581 на адресу відповідача (належним чином засвідчена копія довідки міститься в матеріалах справи).

25.06.2013 ТДВ „СК „Провіта" отримало відповідь на претензію № 546/11- 1581 від ТДВ „СК „Альфа-Гарант", в якій останній просив надати постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 (належним чином засвідчена копія довідки міститься в матеріалах справи).

28.06.2013 ТДВ „СК „Провіта" направило копію постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.2010 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 (належним чином засвідчена копія довідки міститься в матеріалах справи).

Вказану відповідь ТДВ „СК „Альфа-Гарант" отримало 08.07.2013, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копія довідки міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що страховий випадок стався 03.12.2010, і як вбачається із матеріалів справи лише 28.05.2013 позивач вперше звернувся до відповідача із регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, в той час як ще 21.12.2010 постановою Дніпровського районного суду міста Києва було визнано винною ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Крім того у матеріалах позовнної заявя міститься копія розширеної довідки №8734758 ВДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про обставини дорожньо-транспортної пригоди. В данній довідці в графі 1.1 "наявний поліс ОСЦПВВНТЗ" чітко зазначено серію та номер полісу, а також те, що вказаний поліс виданий ТДВ СК "Альфа-Гарант"

Відтак, ще у 2010 році, а саме після 21.12.2010, позивачу був відомий факт наявності вини у ОСОБА_5 та про наявність у винної особи поліса ОСЦПВВНТЗ ТДВ СК "Альфа-Гарант.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України у справі 6-112 цс 13 від 25 грудня 2013 року, предметом якої був спір про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією на користь потерпілого страхового відшкодування: У разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України).

При цьому перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Враховуючи зазначені обставини, перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду з вимогою про захист свого цивільного права почався 03.12.2010, а закінчився 03.12.2013. Тобто, в даному випадку має місце факт пропуску строку позовної давності зі сторони позивача.

При цьому позовна заява була відправлена позивачем на адресу суду 30.12.2013, що підтверджується відтиском печатки поштового відділення, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У судовому засіданні 27.01.2014 представник відповідача подав заяву, в якій просив визнати строк позовної давності пропущеним та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки позивач не зазначив жодних правових підстав для визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності, у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст.75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди в порядку регресу 10 726,89 грн. - відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 12.02.2014

Суддя М.О. Лиськов