Постанова № 37324652, 25.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2014 року № 826/12677/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Європейські технології обладнання»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дій,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу від 28.01.2013 № 235 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європейські технології обладнання» по взаємовідносинам з ТОВ «Текапро» за червень 2012 року; визнати протиправними висновки акту відповідача від 05.02.2013 № 495/22-5/37045927 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європейські технології обладнання» код ЄДРПОУ 37045927 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Текапро» код за ЄДРПОУ 37816246 за період з 01.06.2012 по 30.06.2012»; зобов'язати відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі акту від 05.02.2013 № 495/22-5/37045927 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європейські технології обладнання» код ЄДРПОУ 37045927 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Текапро» код за ЄДРПОУ 37816246 за період з 01.06.2012 по 30.06.2012».

Представник позивача звернувся до суду про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

За таких умов, ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.02.2013 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європейські технології обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Текапро» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено Акт № 495/22-5/37045927 (далі - Акт перевірки), яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання обладнання для зберігання та виготовлення продуктів харчування у позивача на суму 1441647,06 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2402474,51 грн. та по операціях з продажу цих послуг за червень 2012 року в розумінні п. 185.1 ст. 185 ПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 2, ст. 104 КАС України судовому захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Однак дії контролюючого органу з проведення перевірки не відповідають наведеним критеріям, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Слід також зазначити, що оспорювані за цим позовом процедурні дії податкового органу з проведення перевірки не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 у справі № К/9991/75343/12.

Таким чином, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Водночас, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії -виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, у постановах Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 у справі № К-1647/07, від 04.04.2013 у справі № К/9991/78071/12, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.11.2012 у справі № К/9991/30442/12, від 22.01.2013 у справі № К/9991/39253/12.

Вимога позивача про визнання протиправними висновків акту відповідача від 05.02.2013 № 495/22-5/37045927 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європейські технології обладнання» код ЄДРПОУ 37045927 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Текапро» код за ЄДРПОУ 37816246 за період з 01.06.2012 по 30.06.2012» по суті є вимогою про визнання протиправним акту перевірки.

При цьому, акт за результатами проведення перевірки платника не має юридичного характеру, оскільки не містить обов'язкового для суб'єкта господарювання припису, і є лише носієм доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни, а відтак не породжує для платника настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обов'язки, не є обов'язковим для виконання, що виключає можливість його оскарження в судовому порядку. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі К-30714/10.

За таких умов, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними висновків Акту перевірки відповідача та, відповідно, для зобов'язання відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі Акту перевірки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські технології обладнання» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко