Ухвала суду № 37323947, 30.01.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1303/1519/12 Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.

Провадження № 22-ц/783/602/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія справи: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П., Курій Н.М.,

при секретарі Данилик І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 04 березня 2013 року по справі за позовом кредитної спілки "Вигода" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2012 року Голова правління КС «Львівська» Сюма М.Й. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 21.09.2012 року в сумі 33668 гривень 54 копійки, а також сплаченого судового збору в сумі 341 гривня 69 копійок. В подальшому такі позовні вимоги були змінені, позивач просив стягнути солідарно у свою користь з відповідачів 33218 грн. 54 коп. основного боргу та 341 грн.69 коп. судового збору, оскільки відповідачем станом на 28.12.2012 року сплачено боргу на суму 450 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21 грудня 2011 року між КС «Вигода» та ОСОБА_6 укладено договір кредиту №Q30600/1. За умовами вказаного договору позивач зобов'язується надати відповідачу на умовах цього договору грошові кошти в сумі 30 000 гривень, зі сплатою 36 % річних за користування кредитом терміном 24 місяці. Протягом часу користування кредиту відповідач порушував графік сплати кредиту. Спілка неодноразово письмово та усно зверталася до відповідача з вимогою виконати свої зобов'язання, однак позикоодержувач не повертає суми кредиту. Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_2було укладено договір поруки.

Станом на 21.09.2012 року заборгованість по кредитному договору становила 33668 гривень 54 копійки, з них: по кредиту - 28997,32 грн., відсотки за користування кредитом - 4671,22 грн.

Заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 04 березня 2013 року позов кредитної спілки "Вигода" задоволено.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 (ідент. НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідент. НОМЕР_2), ОСОБА_2 (ідент. НОМЕР_3) на користь Кредитної спілки « Вигода » заборгованість за кредитним договором в розмірі 33218 (тридцять три тисячі двісті вісімнадцять) гривень 54 копійки на р/р 26509000000111 в ПАТ «Фольксбанк», МФО 325213, ЗКПО 20808253.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає рішення суду незаконним, оскільки кредитним договором №Q30600/1 від 21 грудня 2011 року п.4.1 передбачено, що даний кредит забезпечується договором застави №627 від 21.12.2011 року. Звертає увагу, що у разі неможливості відповідачем повернення отриманих коштів кредитний договір забезпечується, шляхом реалізації заставного майна. Також звертає увагу, що судом не з"ясовано чи є у відповідача в наявності кошти та майно для забезпечення повернення коштів, а зразу ухвалено рішення про солідарне стягнення боргу.

Сторони в судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та довідка про доставку ОСОБА_2 судової повістки, повідомлення в електронному вигляді 15 січня 2014 року. 29 січня 2014 року до апеляційного суду надійшла телеграма від апелянта - ОСОБА_2 з клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з здачею державних іспитів, однак будь-яких доказів які можна було б визнати поважними, в період від того дня коли він дізнався про час та дату розгляду справи - 15 січня 2014 року до 30 січня 2014 року - дня розгляд справи, ним не представлено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Ч. 1 ст. 543 ЦК України передбачено наступне, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається з позовної заяви, КС «Вигода» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по договору кредиту.

Матеріалами справи встановлено, що 21 грудня 2011 року між КС «Вигода» та відповідачем ОСОБА_6 укладено договір кредиту №Q30600/1 на загальну суму 30 000 гривень, зі сплатою 36 % річних, термін дії договору кредиту становить 24 фактичних місяці. Зазначений кредит було отримано ОСОБА_6 з цільовим призначенням, як комерційний. Відповідно до кредитного договору ОСОБА_6 зобов'язувався погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених кредитним договором та графіку щомісячних платежів. З метою забезпечення виконання кредиту укладені договори поруки з ОСОБА_2 (№307 від 21 грудня 2011 року) та ОСОБА_4 (№308 від 21 грудня 2011 року), а також договір застави №627 від 21 грудня 2011 року.

Відповідно до п. 3.2. договорів поруки №307, 308 передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов»язаннях боржника в повному обсязі, тобто: повернення кредиту, виплату відсотків за її користування, сплату додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих кредитору незаконним або неналежним виконанням боржником умов договору кредиту.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 в терміни встановлені кредитним договором кредит не погашав, не сплачував проценти за користування кредитом, однак з часу подання позову зменшив свій борг на 450 гривень.

У відповідності з розрахунком заборгованості по кредиту, борг ОСОБА_6 перед позивачем становить 33218 гривень 54 копійки не повернутого кредиту з відсотками.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_6 прострочив погашення платежів кредиту та нарахованих відсотків, чим не виконав взятих за кредитним договором зобов'язань, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором. Враховуючи те, що кредитний договір був забезпечений договорами поруки, згідно якого поручителями виступали ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд вірно прийшов до висновку що таку заборгованість слід стягнути солідарно з відповідачів, боржника та його поручителів.

З висновками суду слід погодитися, поскільки судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 04 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Н.М. Курій