Постанова № 37323083, 18.02.2014, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/8830/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Якимчук В.В.

в присутності сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 0.10.2013;

від відповідача: Ур Є.В., довіреність №ВДІ/3938 від 30.12.13;

третя особа: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Артемівський районний відділ Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконним наказу та його скасування зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання незаконним наказу та його скасування зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Артемівський районний відділ Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року за клопотанням позивача було поновлено пропущений процесуальний строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги позивачем мотивовані тим, що він був звільнений з органів внутрішніх справ наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області №193 о/с від 14.06.2013року у відставку (за віком) відповідно до п.65 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 року №114, з посади помічника начальника Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області, та при його звільненні не було дотримано вимог п.п. 48, 49, 56 Порядку проходження служби в ОВС України, оскільки він не був направлений для проходження військово-лікарняної комісії, без проведення атестації та надання чергової відпустки за 2013 рік, чим порушено його права та інтереси.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, зазначивши, що у травні 2013 року, у зв'язку з отриманням у січні 2013 року черепно-мозкової травми та подальшим погіршенням здоров'я звернувся, з рапортом на ім'я начальника ГУМВС України у Луганській області про направлення його на військово-лікарняну комісію з подальшим звільненням зі служби через хворобу та наданням перед звільненням чергової відпустки за 2013 рік. Натомість, 20.06.2013 року отримав поштою лист №41/6-739 від 18.06.2013 року, з якого дізнався про звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до наказу ГУМВС №1093 о/с від 14.06.2013 року у відставку за віком.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач з оскарженням наказу ГУМВС від 14.06.2013 року звернувся до суду лише 21.10.2013 року, а відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлений місячний строк, що є підставою для залишення позову без розгляду згідно зі ст.100 КАС України. Крім того, позивач не навів доказів порушення його прав та інтересів. 07.05.2013 року він звернувся до начальника ГУМВС з рапортом про звільнення з ОВС у зв'язку з наявністю граничного віку перебування на службі в ОВС та перед звільненням направити його на обстеження на військово-лікарняну комісію. Сектором кадрового забезпечення Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС було підготовлено направлення на обстеження позивача на ВЛК від 08.05.2013 року. Однак позивач отримувати направлення відмовився, що підтверджується актом про відмову в отримання направлення на ВЛК від 08.05.2013 року.

31.05.2013 року була проведена атестація позивача, про що був складений атестаційний лист та протокол засідання атестаційної комісії Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС від 31.05.2013 №33, але позивач знову без пояснення причин відмовився знайомитись з направленням на ВЛК та атестаційним листом, про також складений акт від 31.05.2013 року. В подальшому направлення від 08.05.2013 року на проходження ВЛК було направлено 31.05.2013 року позивачу поштою. Таким чином позивач мав можливість пройти ЛВК та надати її висновки до кадрового апарату.

Третя особа у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши справу в межах позовних вимог, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем є громадянин України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає за адресою, АДРЕСА_1, станом на час виникнення спірних правовідносин працював помічником начальника відділу з ресурсного забезпечення сектору ресурсного забезпечення Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, майор міліції.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 30.10.2008 року по 14.06.2013 року, про що свідчить послужний список, копія якого надана до матеріалів адміністративної справи (а.с.125-133).

Суд установив, що згідно виписки з історії хвороби ОСОБА_3 знаходився на лікуванні в неротравмологічному відділенні ЛОКБ з 19.01.2013 по 22.01.2013 з діагнозом: «Закрита черепно-мозкова травма: забиття речовини головного мозку ІІ ступеня, переважно базальних відділів правої лобної долі» (а.с.60).

Згідно акту розслідування нещасного випадку, що стався 19.01.2013 року о 8.30, комісією Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, призначеної наказом від 14.02.2013 року №74, встановлено позивач перевіряючи технічний стан службового автомобіля, підняв капот для перевірки рівня мастила у двигуні та схилившись над двигуном отримав удар капотом, який зірвався з утримувача поривом вітру, що спричинило тілесні ушкодження. (а.с.63-64).

Згідно рапорту позивача від 07.05.2013 року на і'мя начальника ГУМВС України в Луганській області, він просив звільнити його зі служби у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі в ОВС, та перед звільненням направити на медичне обстеження військово-лікарською комісією (а.с.69).

Згідно акту від 08.05.2013 року, складеного комісією у складі заступника начальника відділу Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області Кашута Д.Г., начальника сектору кадрового забезпечення Тєрєхова Г.М. та інспектора сектору кадрового забезпечення цього відділу Потурайко К.В., 08.05.2013 року майор міліції України ОСОБА_3 був запрошений до сектору кадрового забезпечення для отримання направлення на проходження військово-лікарняної комісії, однак направлення отримувати відмовився (а.с.74).

Згідно акту від 13.05.2013 року, складеного комісією у складі заступника начальника відділу Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області Кашута Д.Г., начальника сектору кадрового забезпечення Тєрєхова Г.М. та старшого інспектора сектору кадрового забезпечення цього відділу Колеснікова Т.С., 13.05.2013 року майор міліції України ОСОБА_3 повинен був з'явитися до сектору кадрового забезпечення для отримання направленням на проходження військово-лікарняної комісії, однак не прибув, направлення не отримав. (а.с.75).

Згідно акту від 31.05.2013 року, складеного комісією у складі заступника начальника відділу Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області Кашута Д.Г., начальника сектору кадрового забезпечення Тєрєхова Г.М. та старшого інспектора сектору кадрового забезпечення цього відділу Колеснікова Т.С., 31.05.2013 року, майор міліції України ОСОБА_3 був запрошений до сектору кадрового забезпечення для ознайомлення з направленням на проходження військово-лікарняної комісії та атестаційним листом, однак від ознайомлення із зазначеними документами відмовився. (а.с.76).

Відповідно наказу №193 о/с від 14.06.2013 року ГУМВС України у Луганській області майора міліції ОСОБА_3 згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів МВС у відставку за п.65 «а» (за віком). Вислуга на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 3 місяці 13 днів.

Листом начальника сектору кадрового забезпечення Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області №41/6-739 від 18.06.2013 року ОСОБА_3 був повідомлений про звільнення з органів внутрішніх справ згідно з наказом №193 о/с від 14.06.2013 року у відставку за п. 65 «а» (за віком), та запропоновано для своєчасної та якісної підготовки документів для призначення пенсії надати документи згідно переліку, зазначеному у листі у строк до 21.06.2013 року (а.с.62).

Відправлення цього листа підтверджено журналом реєстрації довідок Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській (а.с.172).

Отримання позивачем цього листа підтверджено поштовим повідомленням з відміткою про його отримання дружиною позивача (а.с.81).

Крім того, згідно довідки від 16.08.2013 №41/6-966, складеній ст. інспектором сектору кадрового забезпечення Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_3 перебував на лікарняному у спірний період з 13.05.2013 по 24.05.2013 та з 11.06.2013 по 12.06.2013. (а.с.82) У період з 25.05.2013 по 10.06.2013 та з 13.06.2013 (що не заперечується сторонами) згідно графіку знаходився на робочому місці.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію».

Стаття 18 Закону України «Про міліцію» встановлює, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою КМ УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114) та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22.02.2006 року (далі - Дисциплінарний статут).

Підпунктом «а» пункту 65 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, встановлено, що особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2001 року N 85, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 р. за N 164/5355, затверджене Положення про діяльність військово-лікарської комісії (далі - Положення №85) та Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС (далі - Порядок №85).

Відповідно до п. 1.2-1.3 Положення №85, військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (далі - військовослужбовці), осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України (далі - кандидати до вступу на навчання), курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.

Основним завданням військово-лікарської комісії є проведення військово-лікарської експертизи з метою, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у осіб рядового й начальницького складу ОВС, що проходять службу, при їх звільненні та осіб рядового і начальницького складу, що звільнилися зі служби; визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців.

Пунктом 1.88 Порядку №85 встановлено, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення) у колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців внутрішніх військ покладено на штатні ВЛК МВС України.

Відповідно до п.1.63. Положення № 85 військово-лікарські комісії свої постанови виносять на час фактичного огляду даної особи. Щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу ОВС, військовослужбовців, які не проходили медичного огляду у ВЛК при звільненні зі служби, постанови виносяться на час фактичного звільнення з ОВС на підставі медичних документів.

У всіх випадках при медичному огляді осіб рядового й начальницького складу, військовослужбовців, коли їм встановлено діагноз, ВЛК визначає причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) виноситься на підставі достовірних даних про обставини, за яких воно отримано (пп. 1.77 Положення № 85).

Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджується наданими сторонами письмовими доказами, що позивач бажаючи пройти ВЛК зазначив у своєму рапорті про звільнення зі служби в органах МВС в подальшому з власних причин не прибув до сектору з кадрового забезпечення Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області та не отримав підготовлене для нього направлення на проходження ВЛК. Примусу для проходження ВЛК не передбачено, в той же час позивач не позбавлений права на проходження ВЛК в будь-який час. Що означає у разі встановлення ВЛК причинного зв'язку між отримання ним травми в період проходження служби з втратою здоров'я, позивач не втратив можливості урахування підстав звільнення зі служби у відставку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, суд критично поставився до посилань позивача на ті обставини, що він не отримував направлення та не пройшов ВЛК і цим були порушені його права. Суд вважає, що позивач не навів обставин, які б обґрунтовували його вимоги.

Таким чином, на підставі наведених положень законодавства та виходячи з встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача, відповідач діяв у спосіб, що передбачений законодавством України, що дає підстави для відмови позивачу у задоволенні позову.

У відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову повернення судових витрат позивачу не передбачено.

Відповідно до положень ч.3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 18 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 лютого 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Артемівський районний відділ Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконним наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 24 лютого 2014 року.

Суддя Л.С. Качуріна