Постанова № 37322862, 30.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року 810/5693/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СОЗИДАТЕЛЬ ХХІ» до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СОЗИДАТЕЛЬ ХХІ» (далі – позивач, Товариство, ТОВ «БК «СОЗИДАТЕЛЬ ХХІ») до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 03.06.2013 №0000702204, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 1016666,25 грн., у тому числі за основним платежем 813333,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 203333,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він не погоджується з висновками Акту від 18.05.2013 №539/22-4/35181855 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «СОЗИДАТЕЛЬ ХХІ» (код за ЄДРПОУ 35181855) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укррост ЛТД» (код за ЄДРПОУ 35362360) за період з 01.11.2011 по 29.02.2012» (далі – Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та зазначає, що його висновки ґрунтуються виключно на обставинах, викладених в акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №5164/22-222-35362360 від 09.11.2012, в якому зафіксовано порушення податкового законодавства зазначеним контрагентом Товариства.

Позивач вважає необґрунтованим твердження Податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «БК «СОЗИДАТЕЛЬ ХХІ» та ТОВ «Укррост ЛТД», та наголошує на правомірності податкового кредиту, сформованого за результатами господарської діяльності зі вказаним контрагентом, яка підтверджується первинними та іншими документами.

Крім того, позивач звернув увагу на відсутність встановлених законом повноважень контролюючого органу на встановлення нікчемності правочинів у позасудовому порядку.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №400247 та довідки з ЄДРПОУ АБ №160953 від 16.05.2011 ТОВ «Будівельна компанія «Созидатель ХХІ», код за ЄДРПОУ 35181855, зареєстроване як суб’єкт господарювання 18.06.2007 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, види діяльності за КВЕД: діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1), посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами (51.13.0), будівництво будівель (45.21.1), будівництво інших споруд (45.21.6), інші спеціалізовані будівельні роботи (45.25.1), інші монтажні роботи (45.34.0).

З 13.05.2013 по 17.05.2013 на підставі наказу №248 від 08.05.2013 посадовою особою Податкового органу згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БК СОЗИДАТЕЛЬ ХХІ» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укррост ЛТД» за період з 01.11.2011 по 29.02.2012.

За результатами вказаної перевірки Податковим органом складено Акт від 18.05.2013 №539/22-4/35181855, у висновках якого зафіксовано порушення з боку Товариства вимог п. 198.2 (з урахуванням п. 187.9 ст. 187), 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено сплату податку на додану вартість на загальну суму 813333,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року на суму 181500,00 грн., за грудень 2011 року на суму 238333,00 грн., за січень 2012 року на суму 201833,00 грн. та за лютий 2012 року на суму 191667,00 грн.

Податковим органом під час проведення вказаної перевірки встановлено, що основним контрагентом ТОВ «БК «СОЗИДАТЕЛЬ ХХІ» за період з 01.11.2011 по 29.02.2012 було ТОВ «Укррост ЛТД».

Судом встановлено, що Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС отримано акт від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС за №5164/22-222-35362360 від 09.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укррост ЛТД» з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанню товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників за період з 01.09.2009 по 30.09.2012, та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям». У цьому акті викладені висновки щодо здійснення ТОВ «Укррост ЛТД» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам, отже, відповідні правочини, на думку ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, є недійсними.

Підсумовуючи викладені в Акті перевірки обставини, Податковий орган дійшов висновку щодо неправомірності формування Товариством суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укррост ЛТД» за вказаний період.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Товариство 24.05.2013 за вих. №22 направило на адресу Податкового органу відповідні заперечення, за результатом розгляду яких листом Податкового органу №1890/10/22-4 від 30.05.2013 висновок Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.06.2013 №0000702204, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 1016666,25 грн., у тому числі за основним платежем 813333,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 203333,25 грн.

За результатом адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області №526/10/10-36-10-01-202/475 від 09.08.2013 та рішенням Міністерства доходів і зборів України №12850/6/99-99-10-01-15 від 09.10.2013 податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013 №0000702204 залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що господарська діяльність Підприємства у період з 01.11.2011 по 29.02.2012, визнана Податковим органом протиправною в Акті перевірки, здійснювалась на підставі договору генпідряду №9 від 01.09.2011, відповідно до умов якого генпідрядник (ТОВ «Укррост ЛТД») виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі роботи по будівництву об’єкту згідно з проектною документацією, а замовник (ТОВ «БК «СОЗИДАТЛЬ ХХІ») зобов’язується забезпечити генпідрядника обсягом робіт, передати затверджену проектну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи. Об’єкт – житлово-офісний комплекс за адресою: м. Ірпінь, на розі вулиць Гостомельське шосе та вул. 11-Лінія. Відповідно до п. 3.1 цього договору ціна договору становить 31200000,00 грн.

Так, 17.08.2011 між ТОВ «Сервісзем проект» та ТОВ «БК «Созидатель ХХІ» укладено договір комісії, відповідно до умов якого ТОВ «БК «Созидатель ХХІ» (комісіонер) за плату зобов’язується за дорученням ТОВ «Сервісзем проект» (комітент) вчинити від свого імені та за власний рахунок правочин по здійсненню багатоповерхової житлової забудови за адресою: Київська область, м. Ірпінь, на розі вул. Гостомельське шосе та вул. 11-Лінія.

01.09.2011 між ТОВ «Укррост ЛТД» та ТОВ «БК «Созидатель ХХІ» укладено зазначений вище договір генпідряду.

Цього ж дня між ТОВ «Сервісзем проект» та ТОВ «Будівельна компанія «Созидатель ХХІ», за участю ТОВ «Укррост-ЛТД», було складено акт про передачу майданчика під будівництво. За даним актом ТОВ «Сервісзем проект» (користувач землі) передало, а ТОВ «Будівельна компанія «Созидатель ХХІ» (замовник-забудовник) прийняло під будівництво житлового будинку на вул. Гостомельське шосе, 11-Лінія м. Ірпінь земельну ділянку, що виділена ТОВ «Сервісзем проект» відповідно до договору оренди землі від 08.02.2008.

На підтвердження реальності виконання умов договору генпідряду №9 від 01.09.2011 у листопаді-грудні 2011 року та січні-лютому 2012 року та здійснення оплати авансу та фактично виконаних генпідрядником будівельних робіт за вказаний період позивачем надано належним чином завірені копії:

- платіжних доручень №81 від 04.11.2011, №88 від 16.11.2011, №89 від 17.11.2011, №93 від 21.11.2011, №96 від 23.11.2011, №98 від 24.11.2011, №99 від 26.11.2011, №104 від 06.12.2011, №103 від 02.12.2011, 105 від 06.12.2011, №106 від 08.12.2011, №110 від 09.12.2011, №112 від 10.12.2011, №122 від 22.12.2011, №119 від 21.12.2011, №124 від 27.12.2011, №128 від 29.12.2011, №1 від 05.01.2012, №3 від 13.01.2012, №5 від 17.01.2012, №6 від 18.01.2012, №8 від 19.01.2012, №16 від 24.01.2012, №18 від 27.01.2012, №21 від 01.02.2012, №22 від 02.02.2012, №23 від 03.02.2012, №25 від 04.02.2012, №26 від 08.02.2012, №28 від 09.02.2012 та №32 від 10.02.2012;

- податкових накладних №1 від 04.11.2011, №2 від 09.11.2011, №3 від 16.11.2011, №4 від 17.11.2011, №5 від 21.11.2011, №6 від 23.11.2011, №7 від 24.11.2011, №8 від 28.11.2011, №1 від 02.12.2011, №2 від 06.12.2011, №3 від 08.12.2011, №4 від 09.12.2011, №7 від 12.12.2011, №8 від 21.12.2011, №10 від 22.12.2012, №11 від 27.12.2011, №14 від 29.12.2012,№1 від 05.01.2012, №2 від 13.01.2012, №3 від 17.01.2012, №4 від 18.01.2012, №5 від 19.01.2012, №6 від 20.01.2012, №7 від 24.01.2012, №8 від 27.01.2012, №1 від 01.01.2012, №2 від 02.02.2012, №3 від 03.02.2012, №4 від 06.02.2012, №7 від 10.02.2012, №5 від 08.02.2012 та №6 від 09.02.2012;

- виписок з банківського рахунку, що підстверджують оплату за договором;

- актів обстеження будівельного майданчику;

- податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за ці періоди.

Крім того, позивачем були надані копії: свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Укррост-ЛТД» №775740 від 07.09.2007; свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100065415 НБ №109917 від 18.09.2007; ліцензії серії АВ №406064 з терміном дії з 21.12.2007 по 21.12.2012, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією 21.12.2007 на здійснення виду господарської діяльності - будівельна діяльність; дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №1115.10.32-45.21.1 від 23.09.2010 з терміном дії з 23.09.2010 по 23.09.2013, який виданий територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та м. Києву (том 1, с.а.93 ,96, 94-95, 91-92).

Щодо часткової сплати позивач пояснив, що під час виконання договору №9 від 01.09.2011 між сторонами виник спір з приводу обсягу і вартості виконаних робіт, що підтверджується наданими позивачем копіями: актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, які ТОВ «Будівельна компанія «Созидатель ХХІ» не підписано.

Наведене підтверджується копіями ухвали Господарського суду м. Києва від 07.06.2012 у справі №5011-16/4356-2012, ухвали Господарського суду Київської області від 25.06.2012 у справі №19/024-12, рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2013 у справі №5011-16/4356-2012, ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 у справі №5011-16/4356-2012.

Як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із виникненням вищезазначеного спору, 27.03.2012 ТОВ «Сервісзем проект» і ТОВ «БК «Созидатель ХХІ» підписали угоду про розірвання договору комісії від 17.08.2011 та акт від 01.04.2012 про передачу майданчика. З даного акта вбачається, що ТОВ «БК «Созидатель ХХІ» передало ТОВ «Сервісзем проект» будівельний об'єкт на розі вул. Гостомельське шосе та 11 Лінія в початковій стадії будівництва згідно форми КБ-2В, КБ-3.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання Податковим органом в Акті перевірки на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС за №5164/22-222-35362360 від 09.11.2012 не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту за результатами господарської діяльності зі вказаним контрагентом.

Суд також звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Також суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності фінансово-господарських взаємовідносин між Підприємством та зазначеними контрагентами вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв’язку з наступним.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між Товариством та зазначеним контрагентом, правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Укррост ЛТД» за період, що перевірявся Податковим органом, суду доведено.

При цьому відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов’язаннях і кредитах Товариства зі вказаним контрагентом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв’язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Укррост ЛТД».

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов’язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв’язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб’єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що з ТОВ «Укррост ЛТД», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту за результатами господарської діяльності з ТОВ «Укррост ЛТД» у листопаді-грудні 2011 року, січні-лютому 2012 року.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між ТОВ «БК «СОЗИДАТЕЛЬ ХХІ» та ТОВ «Укррост ЛТД»; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київській області Державної податкової служби форми «Р» від 03 червня 2013 року №0000702204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Созидатель ХХІ» (код за ЄДРПОУ 35181855) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.