Ухвала суду № 37322548, 04.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5760/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Лук'янчук О.В.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос-Інвест" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Альбатрос-Інвест" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) та уточнюючи позовні вимоги, просили скасувати податкове повідомлення-рішення № 000572/2210 від 17.09.2012 року про стягнення податку на додану вартість у сумі 373442 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 47228 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуване рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків, викладених у акті перевірки № 5379/22-1/32751462 від 07.09.2012 року, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року адміністративний позов ТОВ "Альбатрос-Інвест" задоволено. Суд скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ у Приморському районі м. Одеси подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Альбатрос-Інвест" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Європейські шляхові технології" за період квітень 2011 року - жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 5379/22-1/32751462 від 07.09.2012 року, яким встановлено порушення ТОВ "Альбатрос-Інвест" ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження ПДВ у розмірі 373442,00 грн.

Такий висновок працівники ДПІ у Приморському районі м. Одеси зробили, посилаючись на довідку від 07.09.2012 року № 5415/22-1/32751462 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Альбатрос-Інвест" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Європейські шляхові технології" за податкові періоди квітень 2011 року-жовтень 2011 року та зустрічною звіркою ТОВ "Альбатрос-Інвест" де документально не підтверджено реальність щодо здійснення господарських відносин з ТОВ "Європейські шляхові технології". Також, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, зроблено висновок про нікчемність угод між позивачем та ТОВ "Європейські шляхові технології", посилалося на акт від 24.02.2012 року № 519/00-00/37680145 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Європейські шляхові технології", яким встановлено, що підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, у підприємства не встановлено наявності основних засобів для ведення-фінансово-господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів.

На підставі акту № 5379/22-1/32751462 від 07.09.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005722210 від 17.09.2012 року, яким ТОВ "Альбатрос-Інвест" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 373442,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 47228,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому зазначило, що висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо не підтвердження правових відносин з контрагентом - ТОВ "Європейські шляхові технології" не підтверджено жодними бухгалтерськими документами, оскільки останні при проведенні позапланової перевірки не використовувалися через те, що були втрачені та про що позивачем у відповідності із законодавством було повідомлено ДПІ та органи внутрішніх справ.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Альбатрос-Інвест", виявивши втрату документів, відразу ж, 18 липня 2012 року, відповідно до діючого законодавства звернулося із заявами про втрату документів до ДПІ у Приморському районі м. Одеси та до органів внутрішніх справ.

В ДПІ у Приморському районі м. Одеси було видано наказ № 1515 від 26.07.2012 року "Про перенесення терміну проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ "Альбатрос-Інвест" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Європейські шляхові технології", у якому зазначено про необхідність перенесення терміну проведення перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строків 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби та спрямувало до ТОВ "Альбатрос-Інвест" лист від 27.07.2012 року № 27089/10/22-129/87.

Проте, незважаючи на те, що 90-денний термін з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби про втрату документів, ще не сплив, ДПІ у Приморському районі м. Одеси видано наказ № 1706 від 20.08.2012 року "Про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків ТОВ "Альбатрос-Інвест" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Європейські шляхові технології", на підставі якого була проведена перевірка та складено акт від 07.09.2012 року на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Під час розгляду справи, втрачені документи були відновлені та надані позивачем до суду, які були досліджені у судовому засіданні та судом встановлено, що ТОВ "Альбатрос-Інвест" (Замовник) уклало з ТОВ "Європейські шляхові технології" (Підрядник) договір на виконання ремонтно-будівельних робіт від 01.04.2011 року, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання наступних робіт: ремонт фасаду лабораторного корпусу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Успенська 22а.

Згідно свідоцтво про право власності на будівлі головного корпусу від 04.11.2004 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно ТОВ "Альбатрос-Інвест" є власником будівлі головного корпусу за зазначеною адресою.

Відповідно до п.п. 2.2., 3.1 Договору, розрахунок проводиться по актам виконаних робіт, підписаними сторонами договору на підставі виставлених рахунків, робота вважається виконаною після підписання сторонами акта приймання виконаних робіт.

Сторонами, з метою виконання договору складений локальний кошторис з розрахунком договірної вартості робіт.

Виконання договору на проведення ремонтно-будівельних робіт підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в за квітень 2011 року на загальну суму 468000 грн. з них ПДВ - 78000 грн., за травень 2011 року на загальну суму 308400 грн. в тому числі ПДВ 51400 грн., за червень 2011 року на загальну суму 330801,60 грн., в тому числі ПДВ 55133,60 грн., за липень 2011 року на суму 348000 грн., в тому числі ПДВ - 58000 грн., за серпень 2011 року на загальну суму 285450 грн. в тому числі ПДВ 47575 грн., за вересень 2011 року на загальну суму 249999,60 грн., в тому числі ПДВ - 41666,60 грн., за жовтень 2011 року на загальну суму 250000 грн. в тому числі ПДВ 41666,80 грн. (Т.2 а.с.198-206, 216-226).

Здійснення господарських операцій підтверджується податковими накладними, виданими ТОВ "Європейські шляхові технології" від 30.09.2011 року № 64 на загальну суму 250000,00 грн. в тому числі ПДВ - 41666,67 грн., від 31.02.2011 року № 25 на загальну суму 285450 грн. в тому числі ПДВ - 47575 грн., від 29.07.2011 року № 28 на загальну суму 348000 грн. в тому числі ПДВ 58000 грн., від 30.06.2011 року № 51 на загальну суму 330800 грн. в тому числі ПДВ - 55133,33 грн., від 27.05.2011 року № 24 на загальну суму 308400 грн. в тому числі ПДВ 51400 грн., від 28.04.2011 року на загальну суму 468000,00 грн. в тому числі ПДВ - 78000,00 грн.

Судом також встановлено, що виконані роботи були оплачені позивачем, про що свідчать платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок ТОВ "Європейські шляхові технології".

Також, судом встановлено, що видані ТОВ "Європейські шляхові технології" податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за період квітень-жовтень 2011 року та суми ПДВ, зазначені у податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у вищевказаному періоді.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги шляхом скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх рішень і дій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК).

Також, відповідно до п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак таких доказів на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

Судом першої інстанції були досліджені первинні документи, які об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Європейські шляхові технології" і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З акту перевірки вбачається, що в якості доказу не підтвердження реального отримання послуг позивачем та зв'язку такої операції із його господарською діяльністю, є припущення Податкового органу про неможливість реального виконання укладеного позивачем з ТОВ "Європейські шляхові технології" правочину через відсутність останнього за його місцезнаходженням з посиланням на акт про неможливість проведення позапланової перевірки та про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення судом першої інстанції доводів Податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських операцій з тих міркувань, що у контрагента позивача - ТОВ "Європейські шляхові технології" відсутні основні засоби, достатня кількість фахового персоналу для надання послуг, обумовлених договором, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється надання послуг виконавцем. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості надання послуг спірним контрагентом наявними у нього силами та засобами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів також вважає, що господарські операції між ТОВ "Альбатрос-Інвест" та ТОВ "Європейські шляхові технології" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків Податкового органу.

Крім цього, відповідно до пунктів 44.5 - 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Як було встановлено матеріалами справи, а також підтверджується Податковим органом в апеляційній скарзі, позивач не надавав втрачених документів, а тому у Податкового органу не було правових підстав для проведення перевірки в межах строку встановленого Податковим кодексом для поновлення втрачених документів.

Тому, колегія суддів, враховуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також п. 1 частини 3 статті 2 КАС України, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову

Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: