Постанова № 37321676, 24.01.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 року (10 год. 25 хв.)Справа № 808/8183/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Чорній В.С., за участю представника позивача Дондик Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка 2012»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.10.2013,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка 2012» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, податкова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.10.2013 №0000892211 та №0000902211.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що правомірність віднесення сум до складу валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується відповідними первинними та бухгалтерськими документами, наданими позивачем перевіряючим. А тому спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях. Зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.8, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138; пп.139.1.1, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198; п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем невірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток. Вважає висновки податкової такими, що ґрунтуються на законодавстві, а спірні податкові повідомлення - рішення - законними та обґрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, в період часу з 10.06.2013 по 02.07.2013 фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ніка 2012, код ЄДРПОУ 37300745 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.09.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період щ 28.09.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №152/2211/37300745 від 09.07.2013.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.8, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138; пп.139.1.1, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 326 564 грн. (у тому числі за півріччя 2012 року в сумі 42 000 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 282 013 грн., за 2012 рік у сумі 326 564 грн.);

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198; п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 271 273 грн. (у т.ч.: червень 2012 року - 40 000 грн., серпень 2012 року - 138 767 грн., вересень 2012 року - 68 077 грн., жовтень 2012 року - 24 429 грн.).

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 №637, а саме: несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти у касовій книзі підприємства на загальну суму 53 179 грн. 40 коп.

Відповідно до ст.56 Податкового кодексу України позивачем в порядку адміністративного оскарження була подана скарга на зазначені вище податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 02.10.2013 №2467/10/0801-10-0420 (№4335/7/08-01-100420) про результати розгляду первинної скарги скасовані податкові повідомлення - рішення:

- №0000662211 від 24.07.2013 в частині 251 541 грн. нарахованого податку на прибуток та відповідно в частині 62 885 грн. штрафних (фінансових) санкцій і залишено без змін зазначене податкове повідомлення - рішення в іншій частині;

- №0000672211 від 24.07.2013 в частині 217 823 грн. нарахованого податку на додану вартість та відповідно в частині 54 456 грн. штрафних (фінансових) санкцій і залишено без змін зазначене податкове повідомлення - рішення в іншій частині;

- №0000692203 від 24.07.2013 повністю.

За результатами рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відповідачем були прийняті нові повідомлення рішення:

- від 15.10.2013 №0000892211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 75 023 грн. та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 756 грн.;

- від 15.10.2013 №0000902211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 53 450 грн. та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13 362 грн. 25 коп.

Не погодившись з винесеними спірними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

І. Щодо встановлених перевіркою порушень пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.8, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138; пп.139.1.1, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України.

В акті перевірки вчинено запис, що на порушення вимог пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ «Ніка 2012» завищено витрати у сумі 90000 грн. у т.ч.: за 2012 рік в сумі 90000 грн. (стор. 12 акту).

Зазначений висновок зроблений на підставі аналізу даних таблиці по рахунку 281 за 4 квартал 2012 року. Проте, дані цієї таблиці спотворені посадовими особами, які здійснювали складання акту по результатам перевірки, та відкореговані шляхом зменшення на 90 000 грн. по відношенню до задекларованої суми витрат.

Фактична собівартість реалізованих товарів за 4 квартал 2013 року становить 1 201 885 грн. 90 коп., а не 993 000 грн. які були задекларовані в податковій декларації за 4 квартал 2012 року, про що зазначено в акті на сторінці 10. В наданій до податкового органу декларації з податку на прибуток за 2012 рік собівартість реалізованих товарів була занижена на 208 886 грн., що відповідно штучно збільшило оподаткований прибуток, задекларований за 2012 рік.

Відповідно до пп.14.1.228 ст.14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це собівартість, яка визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку, але в частині, яка не суперечить нормам Податкового кодексу України.

Згідно з пп.138.1.1. Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з 138.4. Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до 138.6. Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат на придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, суд вважає, що ТОВ «Ника 2012» не завищено витрати у сумі 90000 грн., згідно з вимогами пункту п.138.1.1, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України змінами та доповненнями.

Згідно акту перевірки (стор. 14 акту перевірки), «на порушення вимог пп.138.10.3. п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «Ника 2012» завищено витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Мега Пром» в сумі 200 000 грн. у т. ч.: за півріччя 2012 року в сумі 200 000 грн.; за 3 квартали 2012 року у сумі 20 000 грн.; за 2012 рік в сумі 200 000 грн. Зазначене порушення податкового обліку з податку на прибуток призвело до порушення з податку на додану вартість.»

Суд вважає зазначені висновки також безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, як встановлено матеріалами справи, у періоді, що перевірявся (2 квартал 2012 року), ТОВ «Ніка 2012» з метою забезпечення своїх виробничих потреб здійснювало придбання у ТОВ «Мега Пром» код ЄДРПОУ 37212743 відповідно до договору №0106 від 01.06.2012 послуг з маркетингу, відповідно до заявки від 123.05.2012 вих.№45 про проведення дослідження на тему «Український ринок котельного палива, дорожніх фарб та солі технічної». Факт надання вказаних послуг ТОВ «Мега Пром» підтверджено актом надання послуг від 29.06.2012 №866 на суму 240 000 грн. та наданим ТОВ «Ніка 2012» звітом надання маркетингових послуг з питань стану українського ринку котельного палива, дорожньої фарби та солі.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що акт надання послуг від 29.06.2012, яким оформлено факт отримання від ТОВ «Мега Пром» маркетингових послуг з поставлених питань має всі необхідні обов'язкові реквізити, передбачені для оформлення первинних документів, згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон України від 16.07.1999 №996-XIV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88), підписаний та скріплений печаткою. Отже, господарська операція підтверджена первинними документами та відображає реальне настання правових наслідків.

Операція з отримання від ТОВ «Мега Пром» послуг відображена в бухгалтерському обліку відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186 зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2002 №1012 в повному обсязі.

Зазначений акт надання послуг від 29.06.2012 має силу первинного документу, оскільки господарські операції фактично були здійснені та відображені в бухгалтерському обліку, спричиняють реальні зміни майнового стану ТОВ «Ніка 2012», а саме зміни в структурі активів та зобов'язань підприємства.

ТОВ «Ніка 2012» проведені розрахунки з ТОВ «Мега Пром» за надані послуги в безготівковому вигляді повністю в періоді: липень - вересень 2012 року.

Придбані ТОВ «Ніка 2012» у ТОВ «Мега Пром» послуги з маркетингових досліджень використовувалася для господарських потреб підприємства, що безпосередньо впливало на результат його діяльності, та було направлено на отримання доходу. Так, за результатами досліджень ТОВ «Ніка 2012» укладено в 2-му півріччі 2012 року договори на закупівлю та продаж палива котельного, фарби дорожньої та солі з контрагентами та з червня 2012 року фактично здійснюється поставка вищевказаних товарів, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними, ТТН) та даними бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною (далі - ВН) №508 від 08.08.2012; ТТН №508/080812 від 08.08.2012; ВН №497 від 02.08.2012; ТТН № 498/020812 від 02.08.2012; ВН №498 від 02.08.2012; ТТН № 497/020812 від 02.08.2012; ВН №464 від 27.07.2012; ТТН №464/270712 від 27.07.2012; ВН №469 від 30.07.2012; ТТН №469/300712 від 30.07.2012; ВН №3/09 від 03.09.2012; ТТН №3/09 від 03.09.2012; ВН №РН-0000906 від 19.07.2012; ТТН №190712 від 19.07.2012; ВН №РН-0000939 від 27.07.2012; ТТН №270712 від 27.07.2012; ВН №ЭМ-0000322 від 18.07.2012; ТТН від 18.07.2012; ВН №ЭМ-0000344 від 01.08.2012; ТТН від 01.0.2012.

Також, про наявність факту здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю ТОВ «Ніка 2012» свідчать, зокрема, такі обставини: господарські операції ТОВ «Ніка 2012» спричинили реальні зміни майнового стану підприємства, зміни в структурі активів та зобов'язань; результати, відображені у даних податкового обліку ТОВ «Ніка 2012» фактично настали, підприємство отримало послуги з метою їх використання в господарській діяльності; діяльність ТОВ «Ника 2012» спрямована на отримання доходу та здійснювалася в рамкам чинного законодавства України.

Згідно п.14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом fвиготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на втримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті Податкового кодексу України:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору і базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат: 139.1.1 витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що ТОВ «Ніка 2012» правомірно включила вартість витрат, понесених у зв'язку з наданими ТОВ «Мега Пром» послугами в 2 кварталі 2012 року на загальну суму 200 000 грн. до складу валових витрат, згідно з вимогами пп.138.10.3. п.138.10 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, на підставі первинних документів, що підтверджують факт отримання послуг на підставі акту приймання від 29.06.2012, рахунків, платіжних документів, які містять всі необхідні реквізити, зазначені в ч.2 ст.9 Закону України №996 та п. 2.4 Положення № 88.

В акті перевірки також вчинено запис, що «на порушення вимог пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «Ніка 2012» завищено витрати по взаємовідносинам з ТОВ «ТГС-Монтаж» в сумі 67 250 грн. у т.ч.: за 3 квартали 2012 року у сумі 67 250 грн. - за 2012 рік в сумі 67 250 грн. Вищенаведене порушення податкового обліку з податку на прибуток призвело до порушення з податку на додану вартість.»

Суд вважає, що ці висновки також є безпідставними та неправомірними виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи в періоді, що перевірявся (2 квартал 2012 року), ТОВ «Ніка 2012» з метою забезпечення своїх виробничих потреб було укладено договір №08/01 від 01.08.2012 на надання послуг з охорони товарно-матеріальних цінностей з ПП «ТГС-Монтаж». Факт надання вказаних послуг ПП «ТГС- Монтаж» підтверджується актами надання послуг: від 31.08.2012 №135 на суму 40 350 грн. від 30.09.2012 №3227 на суму 40 350 грн.

Акти надання послуг від 31.08.2012 та 30.09.2012, якими оформлено факт отримання від ПП «ТГС-Монтаж» послуг з охорони вантажів мають всі необхідні обов'язкові реквізити, передбачені для оформлення первинних документів, згідно з ч.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV та п. 2.4 Положення №88, підписані та скріплені печатками обох сторін. Отже, господарська операція підтверджена первинними документами і відображає реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що операція з отримання від ПП «ТГС-Монтаж» послуг відображена в бухгалтерському обліку відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186 зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2002 №1012, в повному обсязі.

Так, судом встановлено, що зазначені вище акти надання послуг від 31.08.2012 та 30.09.2012 мають силу первинних документів тому, що господарські операції фактично були здійснені та відображені в бухгалтерському обліку, спричиняють реальні зміни майнового стану ТОВ «Ніка 2012», а саме зміни в структурі активів та зобов'язань підприємства. ТОВ «Ніка 2012» розрахунки з ТОВ «ТГС-Монтаж» за надані послуги проведені в безготівковому вигляді частково в період жовтень - листопад 2012 року.

Отримані ТОВ «Ника 2012» у ПП «ТГС-Монтаж» послуги з охорони товарно-матеріальних цінностей використовувалися для господарських потреб підприємства, що безпосередньо впливало на результат його діяльності, та було направлено на отримання доходу. Так, на виконання договору надання послуг №08/01 від 1.08.2012р. працівники ПП «ТГС-Монтаж» здійснювали охорону вантажів з товарно-матеріальними цінностями відповідно до поставок ТОВ «Ніка 2012» у відповідності до маршрутів, згідно реєстрів, що є додатками до актів та договору.

Про наявність факту здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю ТОВ «Ніка 2012» свідчать, зокрема, такі обставини: господарські операції ТОВ «Ніка 2012» спричинили реальні зміни майнового стану підприємства, зміни в структурі активів та зобов'язань; результати, відображені у даних податкового обліку ТОВ «Ніка 2012» фактично настали, підприємство отримало послуги з метою їх використання в господарській діяльності; діяльність ТОВ «Ніка 2012» спрямована на отримання доходу та здійснювалася в рамкам чинного законодавства України.

Таким чином, на думку суду, ТОВ «Ніка 2012» правомірно включило вартість витрат, понесених у зв'язку з наданими ПП «ТГС-Монтаж» послугами з охорони в 3 кварталі 2012 року на загальну суму 67 250 грн. до складу валових витрат, згідно з вимогами п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України на підставі первинних документів, що підтверджують факт дотримання послуг на підставі акту приймання від 29.06.2012, рахунків, платіжних документів, які містять всі необхідні реквізити, зазначені в ч.2 ст.9 Закону України №996 та п.2.4 Положення №88.

На підставі зазначеного вище, суд приходить до висновку про небгрунтованість висновків податкової щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, а податкове повідомлення - рішення від 15.10.2013 №0000892211 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 75023 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18756 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

ІІ. Щодо встановлених податковою порушень пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198; п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України.

Так, в акті перевірки вчинено запис (стор. 22-31 акту), що: «Перевіркою встановлено порушення вимог п.п.14.1.181 п.14. ст..14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 53 450 грн., в т.ч.: за червень 2012 року в сумі 40 000 грн., за вересень 2012 року в сумі 13 450 грн.»

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку...

Вичерпний перелік операцій, які не являються об'єктом оподаткування, визначений в п.96.1 ст.196 Податкового кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, у червні 2012 року ТОВ «Мега Пром» (як було зазначено вище - контрагент позивача) проводило маркетингове дослідження за договором №0106 від 01.06.2012 за напрямками, що цікавлять ТОВ «Ника 2012».

Маркетингове дослідження було проведено стосовно товарів, продаж яких є предметом діяльності ТОВ «Ніка 2012», ТОВ «Мега Пром» виконувало дослідження з питань, які були надані замовником послуг та результатом таких досліджень був акт виконаних робіт та звіт про результати маркетингових досліджень (зазначалося вище).

Так, як було встановлено, ТОВ «Ніка 2012» здійснює реалізацію ПММ, котельного палива, дьогтю, фарби, і маркетингове дослідження робилося саме по цим групам товарів з питань, які були поставлені перед виконавцем замовником. Тобто зазначені витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податку, нарахованого (сплаченого) платником податку у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Так як, при перевірці не встановлено порушення п.198.6 Податкового кодексу України, то при наявності податкової накладної, факт наявності якої не заперечується перевіркою, платник податків на підставі п.198.1 та 198.3 Податкового кодексу України задекларував податковий кредит.

Крім того, у серпні та вересні місяці 2012 року ПП «ТГС - Монтаж» здійснювало послуги з охорони вантажів, які належать ТОВ «Ніка-2012» відповідно до договору. Для безпеки перевезення товару ТОВ «Ніка - 2012» користувалася послугами охорони. У позивача є в наявності акти виконаних робіт. До актів виконаних робіт додані реєстри маршрутів, за якими здійснювалася охорона. Проте, посадовими особами податкового органу при перевірці не було взято до уваги наявність первинних документів, підтверджуючих зв'язок одержаних послуг з власною фінансово-господарською діяльністю перевіряємого суб'єкта. Тобто зазначені витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податку, нарахованого (сплаченого) платником податку у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. Так як, при перевірці не встановлено порушення п. 198.6 ПКУ, то при наявності податкових накладної, факт наявності яких не заперечується перевіркою, платник податків на підставі п.198.1 та 198.3 ПКУ на законних підставах задекларував податковий кредит.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що ПП «ТГС-Монтаж» здійснювало охоронну діяльність на підставі ліцензії №592375, виданої 14.10.2011, що підтверджується додатково листами від 12.09.2011 №21/1-2622, від 10.11.2011р. №21/1-3433.

Факт надання вказаних послуг ПП «ТГС-Монтаж» підтверджується актами надання послуг: від 31.08.2012 №135 на суму 40 350 грн., від 30.09.2012 №3227 на суму 40 350 грн.

Отримані ТОВ «Ніка 2012» у ПП «ТГС-Монтаж» послуги з охорони товарно-матеріальних цінностей використовувалася для господарських потреб підприємства, що безпосередньо впливало на результат його діяльності, та було направлено на отримання доходу. Так, на виконання договору надання послуг №08/01 від 01.08.2012 працівники ПП «ТГС-Монтаж» здійснювали охорону вантажів з товарно-матеріальними цінностями відповідно до поставок ТОВ «Ника 2012» у відповідності до маршрутів, згідно реєстрів, що є додатками до актів та договору.

Транспортування вантажів здійснювалось транспортними підприємствами ТОВ «Арни 2010», ФЛП ОСОБА_2, ТОВ «РИФ СИЧ» на підставі укладених договорів. За результатами надання транспортних послуг були підписані акти здачі-прийняття транспортних послуг, що були надані суду для дослідження.

В податковому обліку ТОВ «Ника 2012» податкові накладні відображені в розділі II Отримані податкові накладні реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за червень, вересень 2012 p., дані яких відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ «Ника 2012» правомірно, відповідно п .п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п 201.10 ст. 201 п 198.3, п. 198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, на підставі отриманих податкових накладних включило до складу податкового кредиту в червні 2012 pоку, вересні 2012 року ПДВ на суму 53 450 грн., сплаченого в зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зазначеного вище, суд приходить до висновку про необгрунтованість висновків податкової щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та вважає податкове повідомлення - рішення від 15.10.2013 №0000902211 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 53 450 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13 362 грн. 25 коп. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов позивача - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: №0000892211 від 15.10.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 75 023 грн. та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 756 грн. та №0000902211 від 15.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 53 450 грн. та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13 362 грн. 25 коп., винесені Державною податковою інспекцією в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ника-2012».

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ника - 2012» судовий збір у розмірі 1 606 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко