Ухвала суду № 37320521, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року м. Київ К/9991/11595/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року

у справі № 2-а-7964/10/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргідропроект»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргідропроект» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000090818/0 від 31 травня 2010 року, № 0000070818/0 від 31 травня 2010 року, № 0000090818/1 від 22 червня 2010 року, № 0000070818/1 від 22 червня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Укргідропроект» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Укргідропроект» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дубрава» за період з 01 березня 2008 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1548/18-010/00114117 від 28 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000070818/0 від 31 травня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 412,63 грн. (941,75 грн. - основний платіж, 470,88 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000090818/0 від 31 травня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 130,10 грн. (753,40 грн. - основний платіж, 376,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000070818/1 від 22 червня 2010 року та № 0000090818/1 від 22 червня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарської операції з придбання у ТОВ «Дубрава» робіт з профілактичного випробування електрообладнання, з підстав відсутності факту реального вчинення господарської операції та, як наслідок, нікчемності укладеного між вказаним суб'єктом господарювання та ПАТ «Укргідропроект» договору № 03/052 від 05 березня 2008 року.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарської операції з придбання позивачем робіт у контрагента підтверджується належним чином оформленими первинними та платіжними документами, дозволом № 2649.05.30-74.30.0 на початок виконання ТОВ «Дубрава» робіт підвищеної небезпеки, виданим Державним комітетом України з нагляду за охороною праці, свідоцтвом про атестацію № 100-2720/2007 від 07 грудня 2007 року, виданим контрагенту позивача Державним підприємством «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

До складу податкового кредиту позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Дубрава» робіт з профілактичного випробування електрообладнання, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Крім того, судами встановлено, що позивачем здійснюється інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом, а також діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології, що цілком обумовлює необхідність використання у власній господарській діяльності виконаних контрагентом робіт з профілактичного випробування електрообладнання.

Отже, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт реального здійснення спірної господарської операції, висновок судових інстанцій про задоволення адміністративного позову є правильним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Карась О.В.