Ухвала суду № 37320511, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року м. Київ К/9991/11954/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року

у справі № 2а-13511/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеснафтопродукт-Барвінок»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова адміністрація в Одеській області,

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеснафтопродукт-Барвінок» (позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0007402360 від 01 липня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Одеській області проведено перевірку автозаправної станції, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 3473/15/32/23/30047378 від 17 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0007402360 від 01 липня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 700,92 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з реалізацією паливно-мастильних матеріалів на загальну суму в розмірі 1 850,46 грн., які не обліковані в установленому порядку.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Порядок обліку паливно-мастильних матеріалів на автозаправній станції передбачений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, (далі - Інструкція).

Як встановлено судами, на автозаправній станції, що належить позивачу, на момент проведення перевірки облік товарних запасів за місцем їх реалізації вівся у порядку, встановленому Інструкцією, що податковим органом не спростовано.

За змістом розділу 2 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 2008 року № 534, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами. В акті перевірки має бути чітко викладений зміст порушення з посиланням на законодавчі та нормативно-правові акти, вимоги яких порушено.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки № 3473/15/32/23/30047378 від 17 червня 2009 року та інформативних додатках до нього не містяться дані про реалізацію позивачем на автозаправній станції нафтопродуктів, які не обліковані в установленому порядку, а також відсутні будь-які відомості про дослідження посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, первинних документів бухгалтерського обліку щодо оприбуткування нафтопродуктів на автозаправній станції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що, з урахуванням приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для визнання його протиправним та скасування.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Карась О.В.