Ухвала суду № 37319910, 26.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2013 року

справа № 1170/2а-279/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства „Інтер-Груп-Атланта” на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі №1170/2а-279/12 за позовом приватного підприємства „Інтер-Груп-Атланта” до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Інтер-Груп-Атланта” (далі за текстом – ПП „Інтер-Груп-Атланта”) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі за текстом – Кіровоградська ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 26 грудня 2011 року №0002152330, яким ПП „Інтер-Груп-Атланта” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 174168 грн..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП „Інтер-Груп-Атланта” з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ „Інтелкон-С” за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №168/23-30/35914081 від 13.12.2011 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся в сумі 174167 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 174167 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року №0002152330, яким ПП „Інтер-Груп-Атланта” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 174168 грн., у тому числі, за основним платежем – 174167 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ „Інтелкон-С” (Замовник) укладено договір №04/03 від 01.03.2011 року, предметом якого є надання ТОВ „Інтелкон-С” (Виконавець) позивачу послуг транспортного експедирування, що полягають у здійсненні виконавцем супроводу та перевезення працівників позивача до місця призначення.

Дані операції позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у квітні 2011 року.

Пунктом 1.3 даного договору визначено, що послуги з транспортного експедирування та перевезення працівників включають у себе комплекс юридичних і фактичних дій щодо організації перевезення працівників Замовника, відповідного оформлення такого перевезення, розробки оптимального і економічно вигідного маршруту з урахуванням інтересів Замовника.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано рахунки-фактури та акти здачі –прийняття робіт. Податкових накладних на підтвердження виконання умов договору №04/03 від 01.03.2011 року позивачем не надано.

Судом встановлено, що експедиторські послуги полягали в здійсненні представником ТОВ „Інтелкон-С” нагляду за виконавською, робочою дисципліною під час перевезення працівників позивача на місця виконання службових обов’язків, тобто представники контрагента контролювали процес перевезення працівників позивача, проте під час судового розгляду позивачем не надано документів про перелік охоронних об’єктів та прізвищ охоронців, експедиторський супровід яких здійснювався ТОВ „Інтелкон-С”.

У відповідності до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом –Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 13 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи, що в наданих актах здачі-прийняття робіт відсутній зміст та обсяг господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, доказів на підтвердження надання контрагентом позивача послуг саме на суму, встановлену вищенаведеним договором під час судового розгляду позивачем не надано, також не надано первинних документів на підтвердження придбання позивачем наданих йому ТОВ „Інтелкон-С” послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, без підтвердження здійснення господарських операцій на виконання договору №04/03 від 01.03.2011р., та не підтверджених відповідними первинними документами.

Крім того, судом встановлено, що згідно поданого ТОВ „Інтелкон-С” розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), заробітна плата останнім протягом І-ІІ кварталів 2011 року не нараховувалась і не виплачувалась. (а.с.187) Що свідчить про відсутність у ТОВ „Інтелкон-С” найманих працівників, які б здійснювали на виконання договору №04/03 від 01.03.2011р. експедиційні послуги.

Також, судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем укладено з ТОВ „Інтелкон-С” договір поставки №00311 від 01.03.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ „Інтелкон-С” (Постачальник) зобов’язується передати у власність ПП „Інтер-Груп-Атланта”(Покупець) паливно-мастильні матеріали, останній же –зобов’язується прийняти та оплатити даний товар.

Дані операції позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у квітні 2011 року.

На підтвердження даної операції позивачем надано видаткові накладні та рахунки-фактури. Податкових накладних, виписаних ТОВ „Інтелкон-С” на виконання договору поставки не було надано.

Згідно з абзацем 1 розділу 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. №281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 р. за №805/15496 (далі Інструкція) дана Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

У відповідності до абзаца 4 розділу 1 Інструкції, вимоги цієї Інструкції є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Для переміщення паливно-мастильних матеріалів (ПММ) суб’єкти господарювання в обов’язковому порядку зобов’язані виписувати товарно-транспортні накладні, а для того, щоб проводити господарські операції з ПММ, які включають в себе перевезення та зберігання ПММ, підприємства повинні отримати дозвіл від державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Судом встановлено, що ТОВ „Інтелкон-С” дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію механізмів не видавався.

Згідно з пунктом 10.3.2.1 Інструкції відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП. Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

Документів на підтвердження отримання позивачем паливно-мастильних матеріалів, не надано.

Крім того, зі змісту акта прийому–передачі майна №3/11 від 04.03.2011р. вбачається, що позивач одночасно отримав бензин А-92 у кількості 4323 л та дизельне паливо в кількості 5574 л, але доказів на підтвердження, в який спосіб отримано даний товар та де він зберігався, не надано.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, без підтвердження реального здійснення господарських операцій на виконання договору поставки №00311 від 01.03.2011р., не підтверджених відповідними первинними документами.

Згідно пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Правовою підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка виписана тільки за наслідками реалізації товарів, робіт або послуг. При цьому позивач зводить аналіз обставин у спорі тільки до з’ясування відомостей про документи, а не про юридичні факти, які підтверджують здійснення господарської операції. Сама формальна наявність податкової накладної не може бути вищою за зміст господарської операції.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, та, відповідно, правомірного прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Інтер-Груп-Атланта” – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі №1170/2а-279/12 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров