Ухвала суду № 37318836, 19.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3561/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Чернігівській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0002532200,

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позов задоволено, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 19.09.2013 № 0002532200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Козелецькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПОСП "Колос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2013, про що складено Акт від 03.09.2013 № 73/22-011/03799280 (а.с. 9-37).

На підставі Акту перевірки Козелецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом даного спору, від 19.09.2013 № 0002532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 646 431,00 грн. (за основним платежем - 529 375,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 117 056,00 грн., а.с. 8).

Не погоджуючись із вказаними рішення позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення частини правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 8-1.2 ст. 8 Закону).

Так, в силу п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Зазначені правові норми кореспондуються з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, 198.2 ст. 198, п. 209.1, п. 209.6, ст. 209, ст. 216 Податкового кодексу України.

Крім того, Відповідно до п. 301.1 ст. 301 цього Кодексу платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з п. 302.1 ст. 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ПОСП "Колос" є правонаступником КСП "Колос", створеного шляхом перетворення останнього зі збереженням коду ЄДР.

Відповідно до рішення 15 сесії 21 скликання Козелецької районної ради народних депутатів від 02.04.1995 державою Україна у власність колективного господарства "Колос" були передані землі сільськогосподарського призначення. На підставі вказаного рішення 31.10.1995 господарству "Колос", м. Остер Козелецького району, код ЄДРПОУ 03799280, був виданий державний акт на право колективної власності на землю серії 1-ЧН № 000141, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12 (а.с. 44-46).

За змістом ч. 7 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768 громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У відповідності до ст.ст. 107-109 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435, ст. 31 Закону України від 14.02.1992 № 2114 "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст. 59 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436 при реорганізації до новоствореного підприємства переходять майнові права і обов'язки колишнього підприємства в обсязі, що відповідає виду реорганізації.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Також, судом встановлено, що в 2010 році позивач перебував на спеціальному режимі оподаткування ПДВ і був платником фіксованого сільськогосподарського податку на земельні ділянки згідно договорів оренди земельних часток (паїв), право на які посвідчені сертифікатами на 1983,47 га, відповідно до довідки Управління Держкомзему у Козелецькому районі.

В 2011 році позивач перебував на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, а фіксований податок не сплачував, у зв'язку з тим, що Управління Держкомзему у Козелецькому районі не надало довідку про використання землі, оскільки не було зареєстрованих договорів оренди так як були відсутні державні акти на землю у громадян, а договори оренди земельних часток (паїв) сумарно на 632 га ріллі не були взяті до уваги по причині відсутності їх реєстрації.

В 2012-2013 роках позивач перебував платником фіксованого сільськогосподарського податку та на спеціальному режимі ПДВ на підставі державного акту серії 1-ЧН № 000141, а також зареєстрованих і не зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок з громадянами.

Право перебування ПОСП "Колос" на спеціальному режимі оподаткування ПДВ в період 2010-2013 років посвідчено відповідними Свідоцтвами про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ № 2100224383, № 200095695, що були видані Державною податковою службою України, які в порядку, визначеному чинним законодавством, скасовані не були.

Згідно положень статті 308 ПК України для набуття або підтвердження статусу платника цього податку особа має подати відомості (довідку) про земельні ділянки із зазначенням кожного документа, який встановлює право власності/користування кожною земельною ділянкою.

Водночас законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. При цьому така особа повинна буде підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Наслідки недотримання особою вимог щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва встановлені ст. 308 Податкового кодексу України.

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що вваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

Наслідки недотримання особою вимог щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва встановлені ст. 308 Податкового кодексу України.

Зокрема, підставою для скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до п. 308.6 ст. 308 цього Кодексу є або добровільне рішення такого платника, або рішення органу державної податкової служби, яке може бути постановлено в разі: 1) або ліквідації такого платника, у тому числі шляхом реорганізації, 2) або встановлення за результатами документальної перевірки порушення вимог статті 301 Податкового кодексу України.

У свою чергу, вимоги ст. 301 Податкового кодексу України стосуються частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходів сільськогосподарського товаровиробника. Для визначення зазначеної частки враховується дохід від операцій з сільськогосподарською продукцією.

Відповідно до п. 302.1 ст. 302 ПК України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

З приписів п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України випливає, що сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

При цьому віднесення сільськогосподарської продукції до кожного з наведених видів пов'язане як із властивостями цієї продукції (продукція рослинництва чи тваринництва), так і з певними вимогами щодо способу створення такої продукції. Зокрема, продукція рослинництва може бути вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях. При цьому передбачається, що відповідні угіддя знаходяться у власності чи користуванні особи.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений ст. 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

При цьому, сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку. Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.