Рішення № 37318633, 24.02.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2014 р.Справа № 924/75/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" м. Київ

до Приватного підприємства "НАФТАГРУП" с. Малиничі, Хмельницький район, Хмельницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Моравецького Юрія Ігоровича

про визнання недійсним договору №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені від 01.06.2013р., укладеного між ТОВ "Торговий Дім "Енергія" та ПП "НАФТАГРУП"

Представники сторін:

позивача: Валігура О.О. представник за довіреністю від 02.09.2013р.

Михайлюк Є.В. представник за довіреністю від 13.01.2014р. (присутній в судовому засіданні 17.02.2014 р.)

відповідача: Круть О.П. директор ПП "НАФТАГРУП" (присутній в судовому засіданні 17.02.2014 р.)

від третьої особи: Моравецький Ю.І. паспорт №НС 276043 (присутній в судовому засіданні 17.02.2014 р.)

Рішення приймається 24.02.2014 р., оскільки в судовому засіданні 17.02.2014 р. оголошувалась перерва.

Повне рішення складено 24.02.2014р.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсним договору №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені від 01.06.2013р., укладеного між ТОВ "Торговий Дім "Енергія" та ПП "НАФТАГРУП".

В обґрунтування позову позивач посилається на договір № 60/2 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (надалі - спірний Договір), укладений 01 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" (надалі - позивачем) та Приватним підприємством "НАФТАГРУП" (надалі - відповідачем). При цьому на момент укладання вищезазначеного договору зі сторони позивача виступив представник - Моравецький Юрій Ігорович, що діяв на підставі довіреності від 01.06.2012 року, як це вказано в преамбулі спірного Договору, і відповідно підписав цей договір, хоча довіреність, видана позивачем Моравецькому Ю.І. була надана йому для підписання іншого договору - Договору (річного) № 60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01 червня 2012 року, на виконання якого відповідачем надавались послуги, а позивачем вони відповідно оплачувались, первинні документи до договору також підписувались Моравецьким Ю.І. на підставі довіреності з метою оперативного обміну документами та ефективної роботи Товариства. Також Моравецькому Ю.І. була передана номерна печатка позивача для зручності при роботі з контрагентом. Строк дії Договору № 60/1 від 01.06.2012 року щороку пролонговувався.

Проте в жовтні 2013 року по факту отримання вимоги від відповідача позивач дізнався про існування підписаного з боку представника Моравецького Ю.І. спірного Договору №60/2 від 01 червня 2013 року, по якому, надавались послуги по перевезенню, надання яких оскаржується позивачем, внаслідок чого утворилась заборгованість позивача перед відповідачем по наданим послугам з посиланням на акти прийому-передачі виконаних робіт № 9 від 15 липня 2013 року, № 2 від 05 серпня 2013 року, № 5 від 13 серпня 2013 року, № 9 від 27 серпня 2013 року.

Позивач в позові зазначає, що по даному Договору він не замовляв жодних перевезень, та фактично і юридично не надавав згоди та відповідних усних чи письмових вказівок на його укладання, тому між позивачем та відповідачем відсутні будь-які відносини та правові наслідки. Тому позивач вважає, що договір № 60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01 червня 2013 року укладений з порушенням його прав та законних інтересів, укладений від імені, але без відома позивача, не відповідає його внутрішній волі, рішенню його учасників, та має бути визнаний судом недійсним, так як довіреність, яка надавалась Моравецькому Ю.І. 01 червня 2012 року дає представнику чіткий перелік повноважень, а саме: підписувати договори, зокрема перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також додаткові угоди, видаткові, податкові, прибуткові та товарно-транспортні накладні, довіреності, специфікації, рахунки, акти приймання-передачі.

Також позивач зазначає, що п.8.2 Договору №60/2 від 01.06.2013 року зазначено, що договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №60/1 від 01.06.2012 року припинив свою дію 01 червня 2013 року. Проте Договір № 60/1 від 01.06.2012 року встановлює чіткий порядок припинення строку його дії, а саме: пунктом 8.1 цього Договору передбачено, що договір діє протягом одного року. Дія даного договору вважається подовженою на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором в випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії цього Договору жодна із сторін договору не заявить у письмовій формі іншого. Позивач та відповідач додаткових угод про розірвання договору №60/1 від 01.06.2012 року не укладали, позивач не направляв жодного письмового повідомлення на адресу відповідача щодо припинення Договору №60/1 від 01.06.2012 року, так само і відповідач не вчиняв дії, що б свідчили про намір розірвати такий Договір, що є доказом того, що сторони не припиняли дію Договору №60/1 від 01.06.2012 року і представник позивача Моравецький Ю.І. підписуючи спірний Договір, фактично розриває Договір 60/1 від 01.06.2012 року, не маючи на те повноважень, оскільки позивач довіреність на розірвання договорів, укладених позивачем, Моравецькому не видавав, в довіреності від 01.06.2012 року такі повноваження також не зазначені, що свідчить про те, що Моравецький Ю.І., на думку позивача, самовільно без погодження на те з довірителем (позивачем) підписав спірний Договір.

Крім того, позивач вказує на те, що строк дії довіреності в самій довіреності не встановлений, а тому, з метою запобігання зловживання представником своїми повноваженнями по довіреності, в серпні та повторно у грудні направив Моравецькому Ю.І. заяву про скасування довіреності з вимогою повернути оригінал довіреності довірителю, проте на сьогоднішній день позивач оригінал довіреності так і не отримав.

Позивач не згоден з твердженням відповідача про те, що на виконання умов спірного Договору позивачем і відповідачем були підписані акти прийому-передачі виконаних робіт № 9 від 15 липня 2013 року, № 2 від 05 серпня 2013 року, № 5 від 13 серпня 2013 року, № 9 від 27 серпня 2013 року, так як в цих актах відсутні будь-які посилання на заявлений відповідачем Договір №60/2 від 01 червня 2013 року. Факт існування відносин між позивачем і відповідачем тільки по Договору № 60/1 від 01.06.2012 року, підтверджується первинними документами, що відображають операції по вищезазначеним актам, а саме податковими накладними № 7 від 15 липня 2013 року, № 2 від 05 серпня 2013 року, № 5 від 13 серпня 2013 року та № 9 від 27 серпня 2013 року, в яких зазначені обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України, зокрема у всіх накладних зазначених Договір перевезення вантажів № 60/1 від 01 червня 2012 року. Всі податкові документи, зазначені вище, направлені відповідачем позивачу і офіційно зареєстровані позивачем. Будь-які інші податкові накладні, що стосуються вищезазначених актів, позивач від відповідача не отримував.

Вищезазначені факти та надані докази свідчать про те, що спірний Договір, укладений сторонами, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому що вищезазначені акти виконаних робіт жодним чином не стосуються цього Договору, і немає жодних інших первинних документів, які підписувалися б на виконання спірного Договору.

Відповідно до п. 2.1 спірного Договору перевезення вантажів виконуються Перевізником (відповідачем) лише на підставі заявок, що подає Замовник (позивач) за формою, відповідно до додатку № 1 при умові підписання цієї заявки Перевізником. Проте ніякого додатка № 1 до спірного Договору позивач з відповідачем не підписували на відміну від додатка № 1 до Договору № 60/1 від 01.06.2012 року, де стоять підписи і печатки сторін, що, на думку позивача, також свідчить на неузгодженість та відсутність замовлень послуг по спірному Договору.

Крім того, позивач просить суд звернути увагу на те, що на підприємстві позивача діє Положення про порядок ведення договірної роботи, затверджене Наказом № 34 від 15 жовтня 2010 року, яке регламентує чіткий порядок укладення та погодження господарських договорів, в т.ч. і договорів на надання транспортних послуг, і у відповідності до якого на кожному договорі, який укладає та підписує товариство, мають стояти підписи відповідних посадових осіб товариства (менеджера, бухгалтера, юрисконсульта, тощо), тобто договір має бути завізований, що свідчить про погодження цього договору позивачем, перевірку такого договору на відповідність чинному законодавству, інтересам позивача, задля уникнення підробки документів і не правового їх використання. Але екземпляр спірного Договору не погоджений позивачем, оскільки їм не отриманий, а відповідач не надавав позивачу в обґрунтування своїх вимог завізований зі сторони позивача екземпляр спірного Договору. В той час як на діючому Договорі № 60/1 від 01 червня 2012 року стоять підписи усіх посадових осіб підприємства, а також підпис юрисконсульта у Хмельницькому регіоні Валігури О.О., що свідчить про юридичну перевірку та погодження цього Договору.

На думку позивача, наявність вказаних обставин, що підтверджуються відповідними доказами, також доказує, що позивач не схвалював спірний Договір, який підписувався без відома позивача, без його на те погодження, і відповідно будь-які перевезення по спірному Договору відсутні.

Позивач вважає, що в Договорі №60/2 від 01.06.2013 року прописані занадто великі штрафні санкції для Замовника (позивача), при наявності яких, позивач ніколи б не погодився працювати по такому Договору, враховуючи також і те, що позивач, замовляючи послуги по вантажним перевезенням, пропонує та укладає тільки типові договори, розроблені на підприємстві та затверджені відповідними посадовими особами, як приклад - Договір № 60/1 від 01.06.2012 року.

Засновником і єдиним власником Приватного підприємства "НАФТАГРУП" являється Моравецький Ю.І. Тобто представником позивача і засновником підприємства-відповідача була одна і та сама особа, яка фактично і надавала послуги по перевезенню і в той же час забезпечувала їх оплату, тобто була зацікавлена в постійному і безперервному замовлені таких послуг, а тому, зловживаючи своїм становищем, діяла від імені позивача з метою власного збагачення.

Позивач наголошує, що особа, що виступала від імені позивача, діяла недобросовісно, скориставшись довірою позивача, ввела в оману позивача із-за корисливих мотивів, тим самим поставила позивача в скрутне фінансове становище через наявну заборгованість, а також враховуючи відсутність факту реального перевезення Товару по спірному Договору, що свідчить про відсутність господарських операцій по спірному Договору і причетність актів, що були підписані відповідачем та представником позивача, тому по спірному Договору відсутні будь-які правовідносини між сторонами, і такий договір є недійсними, оскільки не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечать інтересам Довірителя, і вчинений в результаті зловмисної домовленості представника позивача і відповідача з метою одержання власної вигоди.

На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2014р. подав заяву директора ТОВ "Торговий дім "Енергія" С.М. Григоренка, згідно якої останній стверджує, що договір (річний) №60/2 від 01.06.2013р. укладався з ПП "Нафтагруп" та підписувався Моравецьким Ю.І. без відома підприємства та особистого свідома директора. Додатково зазначає, що договір (річний) №60/1 від 01.06.2012р. був пролонгований, проте в подальшому самовільно достроково розірваний представником Моравецьким Ю.І., про що директор ТОВ "Торговий дім "Енергія" С.М. Григоренко дізнався восени 2013р. по факту пред'явлення ПП "Нафтагруп" вимоги. Крім того, стверджує, що договір №60/2 від 01.06.2013р. не завізований відповідними посадовими особами підприємства, що також свідчить про самовільне укладання Моравецьким Ю.І. цього договору.

Також на виконання вимог ухвали суду від 04.02.2014р. представником позивача подано для залучення до матеріалів справи копії договорів поставки, які підписувалися Моравецьким Ю.І., починаючи з 01.08.2012р., а саме: №ХМ-50/1 від 08.08.2012р., №ХМ-19/2 від 02.08.2012р., №030-ХМ від 22.10.2012р., №20020/1ХМ від 20.02.2013р., №120 від 20.03.2013р., ХМ-35/1 від 02.04.2013р., №000021-ХМ від 30.01.2013р., №050413-ХМ від 05.04.2013р. При цьому звертає увагу на те, що усі ці договори, на відміну від спірного, мають візу регіонального юриста Валігури О..О. та візи посадових осіб підприємства.

Стосовно податкових накладних (скорегованих) повідомляє, що позивач отримав податкові накладні за першою подією, з посиланням на договір №60/1 від 01.06.2012р.. Ці податкові накладні було включено у відповідний реєстр виписки (серпень-вересень) в Реєстр отриманих та виданих податкових накладних, копії якого разом із звітністю були подані до ДПІ у Подільському районі міста Києва.

24.02.2014р. на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з метою закінчення перевірки заяви позивача від 17.02.2014р., поданої до Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області про скоєння злочину в порядку ст. 214 КПК України. Позивач вказує, що цією заявою просить міліцію перевірити дії Моравецького Ю.І. щодо скоєння злочину, який підпадає під ст.ст. 356, 358, 190 Кримінального кодексу України.

В задоволенні вищезазначеного клопотання суд відмовляє з огляду на те, що положеннями ГПК України не передбачено таких підстав для відкладення розгляду справи. Жодних інших підстав вказаних у ст. 77 ГПК України позивачем не наведено. При цьому, звертається увага позивача на те, що останній не позбавлений можливості, у випадку встановлення під час перевірки в діях Моравецького Ю.І. ознак злочину, звернутися до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідач проти позову заперечує, в судовому засіданні подав клопотання про залучення до матеріалів справи документів, які підтверджують наявність підписів з боку Моравецького Ю.І. в договорах поставки та інших первинних бухгалтерських документах тощо.

У відзиві на позов відповідач вказує, що Моравецький Ю.І починаючи з 02.04.2012р. підписав безліч документів, які стосувались господарської діяльності ТОВ "ТД "ЕНЕРГІЯ". Жодний із підписаних документів з боку Моравецького Ю.І. позивачем не оскаржувались і продовжують свою дію по сьогоднішній день. Стосовно договору №60/2 від 01.06.2013р. відповідач зауважує, що останній був підписаний з боку позивача Моравецьким Ю.І. згідно діючої довіреності від 01.06.2012р., а з боку відповідача директором ПП "Нафтагруп". Підставою переоформлення 01.06.2013 року договору на перевезення вантажів слугувало те, що закінчився один календарний рік з моменту підписання договору №60/2 від 01.06.2012р. та необхідність узгодження деяких істотних умов, а саме щодо відповідальності сторін та третейського застереження, що не задовольняло сторону "Перевізника" по договору.

Крім того, відповідач стверджує, що з боку ПП "Нафтагруп" було підготовлено за місяць до кінця дії договору на перевезення №60/1 від 01.06.2012 р. повідомлення про розірвання його та укладання нового договору із внесенням певних змін в істотні умови, а в договорі №60/2 від 01.06.2013р. сторони (п. 8.2.) узгодили, що договір №60/1 від 01.06.2013р. припинив свою дію з 01.06.2013р.

Також відповідач повідомляє, що рішенням господарського суду м. Києва було стягнуто з ТОВ "ТД "Енергія" на користь ПП "Нафтагруп" заборгованість за надані послуги по перевезенню вантажу на підставі договору №60/2 від 01.06.2013р.

На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надав письмові пояснення, в яких повідомляє про правомірність підписання договору №60/2 від 01.06.2013р., належне представництво згідно довіреності від 01.06.2012р. (яка не втратила терміну своєї дії станом на укладання договору №60/2 від 01.06.2013р.). Також зазначає, що між ПП "Нафтагруп" та Моравецьким Ю.І. не було жодної зловмисної домовленості щодо укладання будь-яких документів, що стосувались співпраці між позивачем та відповідачем.

На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1, код 31628650.

01.06.2012р. ТОВ "Торговий дім "Енергія" уповноважило Моравецького Ю.І. згідно довіреності на представлення інтересів довірителя, зокрема представник за цією довіреністю має усі необхідні повноваження щодо підписання договорів купівлі-продажу, поставки нафтопродуктів; договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод; видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних; накладних; довіреностей; специфікацій; рахунків; актів приймання-передачі, тощо.

01 червня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" (код ЄДРПОУ № 31628650 ) (надалі - Замовник), в особі представника Моравецького Ю.І., який діє на підставі довіреності від 01.06.2012 року, з одного боку, та Приватним підприємством "НАФТАГРУП" (ідентифікаційний код 34786759), в особі директора Круть Олександра Петровича (надалі "Перевізник"), який діє на підставі Статуту та ліцензії серія АВ № 3360349 з іншого боку, укладено договір (річний) № 60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні.

Згідно з п. 1.1 Договору "Перевізник" зобов'язується доставити автоцистернами довірені йому „Замовником" світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до даного договору та зазначених погодженими "Перевізником" та "Замовником" Заявками, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору "Замовник" зобов'язується оплатити надані "Перевізником" послуги на підставі укладених до Заявок Актів приймання-передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.

"Перевізник" зобов'язаний виконати перевезення, а "Замовник" має забезпечити приймання та відпуск вантажів у строки, обумовлені сторонами погодженою Заявкою (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2 договору перевезення вантажів виконуються "Перевізником" лише на підставі Заявок, що подає "Замовник" за формою відповідно до додатка № 1 при умові підписання цієї заявки "Перевізником". У разі необхідності, окремі пункти заявки у новій редакції додатково погоджуються з "Замовником". Заявка на перевезення вантажів може бути узгоджена із "Перевізником" шляхом обміну факсимільними повідомленнями з подальшим обміном оригіналами на протязі 3-х днів. У разі необхідності здійснити відправку вантажу на іншу адресу, сторони погоджують додаткову Заявку. Оформлена заявка, завірена "Перевізником", при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю "Перевізника".

Пунктом 4 договору передбачено, що договірна вартість кожної окремо наданої транспортної послуги визначається відповідною Заявкою, яка є водночас рахунком-фактурою. Базисна вартість транспортних послуг погоджується сторонами шляхом підписання Заявки на надання транспортних послуг. Розрахунки між "Перевізником" та "Замовником" здійснюються у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок "Перевізника" у термін 3-х днів після виконання "Перевізником" умов цього договору, що підтверджується відмітками на транспортних документах, що засвідчують доставку вантажу адресату на підставі відповідно укладених Актів приймання-передачі виконаних робіт.

Сторони у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по цьому договору несуть повну матеріальну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України (п. 5.1 договору).

"Замовник" у разі несвоєчасної сплати "Перевізнику" за транспортні послуги сплачує останньому неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення (п. 5.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Договір діє протягом одного року. Дія даного договору вважається продовженою на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором в випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії цього Договору жодна зі сторін договору не заявить у письмовій формі іншого (п. 8.1 договору).

Згідно з п. 8.2 зобов'язання сторін по договору виникають після погодження сторонами заявки на виконання транспортних послуг.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

До договору від 01 червня 2012 року №60/1 укладений додаток №1, яким встановлено зразок заявки на перевезення вантажів автотранспортом.

В подальшому, 01 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" (код ЄДРПОУ № 31628650) (надалі - Замовник), в особі представника Моравецького Ю.І., який діє на підставі довіреності від 01.06.2012 року, з одного боку, та Приватним підприємством "НАФТАГРУП" (ідентифікаційний код 34786759), в особі директора Круть Олександра Петровича (надалі "Перевізник"), який діє на підставі Статуту та ліцензії серія АВ № 3360349 з іншого боку, укладено договір (річний) № 60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні.

Згідно з п. 1.1 Договору "Перевізник" зобов'язується доставити автоцистернами довірені йому „Замовником" світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до даного договору та зазначених погодженими "Перевізником" та "Замовником" Заявками, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору "Замовник" зобов'язується оплатити надані "Перевізником" послуги на підставі укладених до Заявок Актів приймання-передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.

"Перевізник" зобов'язаний виконати перевезення, а "Замовник" має забезпечити приймання та відпуск вантажів у строки, обумовлені сторонами погодженою Заявкою (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2 договору перевезення вантажів виконуються "Перевізником" лише на підставі Заявок, що подає "Замовник" за формою відповідно до додатка № 1 при умові підписання цієї заявки "Перевізником". У разі необхідності, окремі пункти заявки у новій редакції додатково погоджуються з "Замовником". Заявка на перевезення вантажів може бути узгоджена із "Перевізником" шляхом обміну факсимільними повідомленнями з подальшим обміном оригіналами на протязі 3-х днів. У разі необхідності здійснити відправку вантажу на іншу адресу, сторони погоджують додаткову Заявку. Оформлена заявка, завірена "Перевізником", при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю "Перевізника".

Відповідно до п. 4 договору договірна вартість кожної окремо наданої транспортної послуги визначається відповідною Заявкою, яка є водночас рахунком-фактурою. Базисна вартість транспортних послуг погоджується сторонами шляхом підписання Заявки на надання транспортних послуг. Розрахунки між "Перевізником" та "Замовником" здійснюються у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок "Перевізника" у термін 3-х днів після виконання "Перевізником" умов цього договору, що підтверджується відмітками на транспортних документах, що засвідчують доставку вантажу адресату на підставі відповідно укладених Актів приймання-передачі виконаних робіт.

Сторони у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по цьому договору несуть повну матеріальну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України (п. 5.1 договору).

"Замовник" у разі несвоєчасної сплати "Перевізнику" за транспортні послуги сплачує останньому неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення та штрафу у розмірі 5000 грн. (п. 5.3 договору).

Сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті за транспортні послуги не зарахована грошова сума є сума, якою користується Замовник та належить Перевізнику і за час користування Перевізник має право нарахувати, а Замовник в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 30 % річних, крім того Замовник, на вимогу перевізника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (п. 5.5 договору).

У випадку порушення Покупцем умов в частині порядку оплати та проведення розрахунку Перевізник має право нарахувати, а Замовник зобов'язується оплатити Перевізнику додатковий штраф у розмірі 10 % від основної суми заборгованості штраф сплачується протягом 7 днів з моменту отримання вимоги Покупцем (п. 5.6 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Договір діє протягом одного року. Дія даного договору вважається продовженою на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором в випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії цього Договору жодна зі сторін договору не заявить у письмовій формі іншого (п. 8.1 договору).

Згідно з п. 8.2 зобов'язання сторін по договору виникають після погодження сторонами заявки на виконання транспортних послуг.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Повідомленням від 26.04.2013р. №29 ПП "Нафтагруп" повідомило представника ТОВ "Торговий дім "Енергія" Моравецькому Ю.І. про намір розірвати договір №60/1 від 01.06.2013р. і укласти новий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2013р., де просить замінити п. 6.1. договору в новій редакції, а також доповнити розділ 5 "Відповідальність сторін" додатковими пунктами. Вказане повідомлення отримано Моравецьким Ю.І нарочним, про що свідчить відмітка на повідомленні.

У відповідь Моравецький Ю.І. повідомив, що погоджується на припинення дії договору №60/1 з 01.06.2013р., а також надіслав проект договору №60/2 від 01.06.2013р. для підписання. Даний лист отримано нарочним О.П. Круть.

Наказом №22-К від 31.08.2013р. директор ПП "Нафтагруп" О.П.Круть зобов'язав бухгалтера здійснити коригування податкових накладних, а саме в розділі "Договір перевезення вантажів" вказати замість помилково вказаного договору перевезення №60/1 від 01.06.2012р., договір №60/2 від 01.06.2013р.

31.08.2013р. ПП "Нафтагруп" звернулось із повідомленням №31 до представника ТОВ "Торговий дім "Енергія" Моравецького Ю.І., в якому просив прийняти змінені податкові накладні, в кількості чотирьох штук, а саме №5 від 13.08.2013р., №9 від 27.08.2013р., №7 від 15.07.2013р., №2 від 05.08.2013р.

27.08.2013р. ТОВ "Торговий дім "Енергія" надіслало Моравецькому Ю.І. заяву про скасування довіреності, згідно якої просило довіреність від 01.06.2012р. негайно після отримання цієї заяви, але не пізніше двох днів після її отримання, повернути товариству за адресою: м. Київ, вул.Щекавицька, 37/48, к.1.

02.12.2013р. ТОВ "Торговий дім "Енергія" повторно надіслало Моравецькому Ю.І. заяву про скасування довіреності, в підтвердження чого позивач надав опис вкладення у цінний лист.

На підтвердження виконання умов договору №60/2 від 01.06.2013р. представником відповідача подано суду акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №9 від 15.07.2013 р., №5 від 13.08.2013 р., №9 від 27.08.2013 р., №2 від 05.08.2013 р., товарно-транспортні та податкові накладні, останні містять посилання на договір (річний) на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №60/2, а також заявки на перевезення.

Вважаючи, договір №60/2 від 01.06.2013р. таким, що суперечать приписам ч.ч. 1-3, 5 ст.203 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про визнання останнього недійсним.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2013р. у справі №910/21042/13 позов Приватного підприємства "Нафтагруп" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергія" на користь Приватного підприємства "Нафтагруп" заборгованість у розмірі 36531,00 грн., пеню у розмірі 429,36 грн., 3% річних у розмірі 98,85 грн., штраф у розмірі 5 000,00 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 990,81 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 585,92 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 3653,10 грн. припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. (на даний час вказане рішення оскаржується в апеляційному порядку).

Зокрема, під час розгляду справи №910/21042/13 судом встановлено, що на виконання умов Договору у період з 15.07.2013 р. по 27.08.2013 р. позивачем було надано відповідачу послуги із перевезення вантажів на суму 36 531,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №9 від 15.07.2013 р., №5 від 13.08.2013 р., №9 від 27.08.2013 р., №2 від 05.08.2013р., товарно-транспортними та податковими накладними, що містять посилання на договір (річний) на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №60/2.

При цьому також зазначено, що станом на 01.06.2013р. Моравецький Ю.І. мав необхідний обсяг повноважень щодо підписання договорів та інших документів від імені ТОВ "Торговий дім "Енергія".

Матеріалами справи №910/21042/13 (актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що містять посилання на Договір №60/2 від 01.06.2013 р.) підтверджується надання відповідачу послуг на підставі Договору №60/2 від 01.06.2013 р. із перевезення вантажів, їх прийняття останнім без заперечень та існування заборгованості на користь позивача у розмірі 36531,00 грн.

При цьому суд відзначає, що звернення позивачем із позовом, зумовлено невиконанням відповідачем зобов'язання по оплаті послуг із перевезення вантажів у період з 15.07.2013 р. по 27.08.2013 р., тобто у період, коли набув чинності Договір №60/2 від 01.06.2013 р., а тому твердження відповідача, що спірні правовідносини врегульовані Договором №60/1 від 01.06.2012 р. не знаходять своє підтвердження.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що підставою для визнання недійсним договору №60/2 від 01.06.2013р. позивач зазначає по-перше, підписання договору представником Моравецьким Ю.І. без достатнього обсягу правоздатності (без відома позивача); по-друге, договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, по-третє, спірний договір укладено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Таким чином, предметом позову є зокрема, вимога позивача визнання недійсним договору № 60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01 червня 2013 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" (код ЄДРПОУ № 31628650), в особі представника Моравецького Ю.І., який діє на підставі довіреності від 01.06.2012 року, з одного боку, та Приватним підприємством "НАФТАГРУП" (ідентифікаційний код 34786759), в особі директора Круть Олександра Петровича, який діє на підставі Статуту та ліцензії серія АВ № 3360349 з іншого боку.

Лише позивач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову (ст.22 ГПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України)

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (ч.ч. 1, 2 ст. 237 Цивільного кодексу України).

Статтею 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судом встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Енергія" в особі директора Чорного С.П. уповноважило Моравецького Ю.І. представляти інтереси ТОВ "Торговий дім "Енергія" при роботі з суб'єктами господарювання та наділив останнього повноваженнями щодо підписання договорів, пов'язаних із реалізацію нафтопродуктів (купівлі-продажу, поставки), договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод, видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних, специфікацій, рахунків та актів приймання-передачі.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Повноваження директора ТОВ "Торговий дім "Енергія" Чорного С.П. станом на 01.06.2013 р., підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім "Енергія" від 31.05.2012 р. та наказом про особовий склад №22-к від 01.06.2012 р.

Згідно із ч. 1 ст. 247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

В якості доказу припинення дії довіреності позивачем подано в матеріали справи заяви від 27.08.2013р., від 02.12.2013р. про скасування довіреності. Заяву від 02.12.2013р. надіслано Моравецькому Ю.І., про що свідчить опис вкладення від 02.12.2013р.

Відтак, довіреність б/н від 01.06.2012 р., яка засвідчена підписом директора ТОВ "Торговий дім "Енергія" Чорного С.П. та скріплена печаткою підприємства відповідача, відповідає вимогам ст. 246 Цивільного кодексу України, а тому станом на 01.06.2013 р. Моравецький Ю.І. мав необхідний обсяг повноважень щодо підписання договорів та інших документів від імені ТОВ "Торговий дім "Енергія".

Не приймаються до уваги та спростовуються матеріалами справи також доводи позивача про те, що згідно згаданої довіреності Моравецький Ю.І. не уповноважувався на укладення спірного договору, останній укладений самовільно без погодження на те з довірителем.

При цьому враховується, що загальний порядок укладання договорів врегульовано положеннями Господарського кодексу України та Глави 53 Цивільного кодексу України.

Так зокрема, ст. 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, а саме ч. 1 вказаної статті визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Отже, укладання договору здійснюється шляхом безпосереднього підписання документу та скріплення його печатками підприємств, що є невід'ємною складовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 683 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи, що Договір №60/2 від 01.06.2013 р. укладено повноваженими представниками сторін згідно вимог до ст. 181 Господарського кодексу України (підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками підприємств), а із змісту зазначеного договору вбачається досягнення сторонами усіх істотних умов, зазначений договір в розумінні наведених норм закону є укладеним та відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України обов'язковим для виконання сторонами.

Також не приймаються до уваги твердження позивача, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки матеріалами справи (актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що містять посилання на Договір №60/2 від 01.06.2013 р., заявками) підтверджується існування між сторонами господарських відносин на підставі Договору №60/2 від 01.06.2013 р. із перевезення вантажів, їх прийняття останнім без заперечень.

Окрім того, в матеріалах справи наявні заявки на період 05.08.2013р., 09.07.2013р., 11.07.2013р., 15.07.2013р., 09.08.2013р., 13.08.2013р., 27.08.2013р. на перевезення вантажів автотранспортом, підписані з боку Замовника Моравецьким Ю.І., з боку Перевізника директором ПП "Нафтагруп" Круть О.П. Вказані заявки містять в собі: посилання на договір №60/2 від 01.06.2013р., найменування вантажу, адресу навантаження та розвантаження, масу вантажу, рід упаковки, відстань перевезення, а також розрахунок попередньої вартості перевезення. Згадані вище заявки повністю відповідають затвердженій сторонами формі відповідно до додатка №1.

Вищенаведене спростовує доводи позивача щодо відсутності замовлень послуг на перевезення по спірному Договору.

Стосовно тверджень позивача про те, що Моравецький Ю.І. зловживаючи своїм становищем, внаслідок зловмисної домовленості із відповідачем, діяв від імені позивача з метою власного збагачення судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу (п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Отже, твердження позивача щодо зловмисної домовленості між Моравецьким Ю.І. та ПП "Нафтагруп" не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть слугувати підставою для визнання недійсними договору №60/2 від 01.06.2013р.

Крім того, не можуть слугувати підставою для задоволення позову посилання позивача на те, що спірний договір не завізований, тобто не містить підписів відповідних посадових осіб товариства (менеджера, бухгалтера, юрисконсульта, тощо), оскільки ст. 203 ЦК України передбачено вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких відсутня вимога щодо обов'язкового візування договору. Положення про порядок ведення договірної роботи на підприємстві, затверджене наказом №34 від 15.10.2010р. є внутрішнім документом ТОВ "Торговий дім "Енергія", яке визначає порядок введення договірної роботи на підприємстві, і не має обов'язкової сили для контрагентів.

Стосовно доводів позивача про припинення дії договору №60/1 від 01.06.2012 р., то судом враховується наявність в матеріалах справи листів відповідача та позивача щодо припинення дії вказаного вище договору, при цьому довіреністю від 01.06.2012 р. позивач мав всі необхідні повноваження щодо підписання договорів, а також документів до договорів ("актів приймання-передачі, тощо"). Також, звертається увага, що договір №60/1 від 01.06.2012 р. не є предметом розгляду даного спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, усі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, у розумінні статті 203 ЦК України сторонами додержані, а саме: договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №60/2 від 01.06.2013р. відповідає вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства; особи, які уклали договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності (в процесі розгляду справи протилежного не доведено); волевиявлення учасників цього правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що підтверджено підписами і печатками сторін; оспорюваний договір вчинено у формі, встановленій законом; за цим договором настали реальні правові наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №60/2 від 01.06.2013р., суд вважає, що позов про визнання недійсним договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №60/2 від 01.06.2013р. з підстав заявлених позивачем є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" м. Київ до Приватного підприємства "НАФТАГРУП" с. Малиничі, Хмельницький район, Хмельницька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Моравецького Юрія Ігоровича про визнання недійсним договору №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені від 01.06.2013р., укладеного між ТОВ "Торговий Дім "Енергія" та ПП "НАФТАГРУП" відмовити.

Повне рішення складено 24.02.2014р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Щекавицька, 37/48, кв. 1),

3 - відповідачу, (31331, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Малиничі), рекоменд.

4 - третій особі, (м. Хмельницький, вул. М. Рибалки 9, кв. 236), рекоменд.