Ухвала суду № 37318482, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5826/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Дніпровського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство "Форумтрансбізнеспроект" до Державної податкової інспекції Дніпровського району м. Києва про скасування листа-рішення №2048/10/15-211 від 31.01.2013р., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив скасувати лист - рішення від 31 січня 2013 року № 2048/10/15-211 та зобов'язати відповідача вчинити дії: вважати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року прийнятим з 29 січня 2013 року у зв'язку з неправомірністю відмови у прийнятті цієї податкової декларації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2013 року задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про невизнання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість, викладене в листі від 31 січня 2013 року № 2048/10/15-211.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було правових підстав для невизнання поданої позивачем податкової декларації, відтак, суд дійшов висновку, що спірне рішення про невизнання податкової звітності, викладене в листі від 31 січня 2013 року № 2048/10/15-211 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що обраний спосіб захисту повністю відновлює порушені права позивача з урахуванням того, що в силу норм п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що лист від 31 січня 2013 року № 2048/10/15-211 не є рішенням в розумінні положень КАС України і не спричиняє для позивача виникнення будь-яких прав і обов'язків, відтак, не може бути предметом судового розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем 29 січня 2013 року ) надіслало ДПІ наступну податкову звітність з податку на додану вартість, зокрема уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період січень 2013 рік, звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - грудень 2012 року, Додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), Додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)». Таким чином, підприємством уточнено числові показники гр. 18, 19, 20.2, 21.2, 22, 24 і 25 Податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - грудень 2012 року.

Разом з тим, відповідач листом від 31.01.2013 року № 2048/10/15-211, посилаючись на п. 198.6 ст. 198, п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України, відмовив позивачу у прийняті уточнюючого розрахунку, оскільки в дод. № 2 до уточнюючого розрахунку підприємством відображено суми ПДВ з періодом виписки понад 365 днів (період виникнення з червня 2007 року по лютий 2011 року включно), а в дод. 1 - податкові накладні, за якими проводиться коригування та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової за період листопад, грудень 2012 року. Також, податковий орган запропонував подати новий уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок оформлені належним чином відповідно до діючого законодавства.

Не погоджуючись з правомірністю рішення відповідача, оформленого у вигляді вказаного вище листа від 31.01.2013р. № 2048/10/15-211, позивач звернувся із письмовою скаргою до Держаної податкової служби у м. Києві, разом з тим рішенням ДПС у м. Києві від 09.04.2013р. № 3230/10/12-4-09 спірне рішення ДПІ було залишено без змін, а скаргу підприємства - без задоволення.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив позивачу у прийнятті податкової звітності, не маючи для цього законних підстав, звернувся до суду з вищевказаним позовом, який суд задовольнив частково.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Так, пунктом п. 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (абз. 3 п.46.1 ст. 46 ПК України).

Згідно п. 46.5 ст. 46 ПК України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п. 48.4 ст. 48 ПК України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

В силу положень пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку

Нормами п. 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу - тобто 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

В силу приписів абз. 3 - 5 п. 50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (абз. 3 - 5 п. 50.1 ст. 50 ПК України.

При цьому, згідно п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно акцентував увагу на положеннях п. 49.8 ст. 49 ПК України згідно яких, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно із п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови - у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

В силу приписів п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем у відповідності до встановлених податковим законодавством строк і формі 29 січня 2013 року направлялася до податкового органу уточнюючий розрахунок за звітний (податковий) період січень 2013 рік (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - грудень 2012 року) та додатки до нього, які мають всі обов'язкові реквізити податкової звітності, визначені ст. 48 ПК України. Вказану податкову звітність надіслано відповідачу в електронному вигляді та отримано останнім, що підтверджується квитанціями № 1 і № 2, з відомостями про доставку зазначеної податкової звітності до центрального та відповідного районного податкового органу цього ж дня.

Листом ДПІ від 31.01.2013р. № 2048/10/15-211 позивачу відмовлено у прийнятті вказаної податкової звітності.

Зі змісту листа вбачається, що підставою для невизнання Уточнюючого розрахунку ПП «ФорумТрансБізнесПроект» як податкового звіту став висновок податкового органу про порушення платником норм податкового законодавства, зокрема вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема зазначено, що в дод. № 2 до уточнюючого розрахунку підприємством відображено суми ПДВ з періодом виписки понад 365 днів, а в дод. 1 - податкові накладні, за якими проводиться коригування та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової за період листопад, грудень 2012 року, при цьому жодних порушень позивачем вимог ст. 46, ст. 48 ПК України при заповненні уточнюючого розрахунку та додатків до нього (як то відсутність певних реквізитів, подання податкової звітності не за встановленою формою) ДПІ не зазначено.

Враховуючи приписи п. 49.11 ст. 49, п. 49.8 ст. 49 ПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий орган може не визнати податкову звітність, отриману і заповнену платником податку всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, у випадку, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, вона не підписана відповідними посадовими особами, не скріплена печаткою платника податку, в той же час, інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, враховуючи, що ДПІ в оскаржуваному листі жодних порушень позивачем вимог ст. 46, ст. 48 ПК України при заповненні уточнюючого розрахунку та додатків до нього (як то відсутність певних реквізитів, подання податкової звітності не за встановленою формою) не зазначено, а порушення, на які вказує податковий орган, зокрема щодо правильності віднесення платником податків до податкової звітності даних щодо тих чи інших податкових накладних, до прийняття відповідної податкової звітності перевірці не підлягали, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було правових підстав для невизнання поданої позивачем податкової декларації, відтак, спірне рішення про невизнання податкової звітності, викладене в листі від 31 січня 2013 року № 2048/10/15-211 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому, оскільки в силу положень п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, колегія вважає обґрунтованим висновок суду також і відносно того, що обраний спосіб захисту повністю відновлює порушені права позивача, відтак, в решті позову слід відмовити.

Доводи апелянта стосовно того, що лист від 31 січня 2013 року № 2048/10/15-211 не є рішенням в розумінні положень КАС України і не спричиняє для позивача виникнення будь-яких прав і обов'язків, відтак, не може бути предметом судового розгляду, колегією суддів оцінюється критично, оскільки фактично позивачу відмовлено у прийнятті податкової звітності, при цьому, як встановлено вище, всупереч положень податкового законодавства, чим порушено право позивача на подання в даному випадку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якою підприємством уточнено числові показники гр. 18, 19, 20.2, 21.2, 22, 24 і 25 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - грудень 2012 року, відтак, у зв'язку з неприйняттям відповідачем зазначеного уточнюючого розрахунку з додатками, зазначені у декларації показники фактично містять викривлені дані, що зокрема породжує для підприємства несприятливі наслідки і є підставою для застосування податкових санкцій.

.Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Дніпровського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство "Форумтрансбізнеспроект" до Державної податкової інспекції Дніпровського району м. Києва про скасування листа-рішення №2048/10/15-211 від 31.01.2013р. - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.