Ухвала суду № 37318403, 23.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" січня 2014 р.справа № 804/5035/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання:Шелепова Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі №804/5035/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012 року №№ 0000538825, 0000548825,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012 №0000548825, №0000538825.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з висновками відповідача за результатами перевірки, щодо нереальності проведених господарських операцій між Товариством та його контрагентами та як слідство заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки придбання товару підтверджується первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013р. позов було задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що позивач по взаємовідносинам з контрагентами мав в наявності всі первинні документи. Згідно з отриманими первинними документами позивач мав законні підстави для формування витрат та включення певних сум до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем була подана апеляційна скарга, в якій вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на наявність формально складених, але не достовірних первинних бухгалтерських документів та на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних. Таким чином за відсутності документального підтвердження отримання від контрагентів товару позивач має збільшувати валовий дохід та неправомірно сформував податковий кредит.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали просили її задовольнити з підстав в ній викладених. Додатково надали інформацію щодо транспортних засобів, які перевозили товар та зазначені у товарно-транспортних накладних, деякі з яких не могли здійснювати перевезення.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, у її задоволенні просив відмовити. Зазначив, що придбання товару у контрагентів підтверджено первинними документами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в період

з 04.10.2012 по 07.11.2012 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету по взаємовідносинах з ТОВ фірмою «Валісей», ТОВ «Терція А», ТОВ «Екофрукт», ТОВ «Союз-Агропром», ПП «Регіон Агро Сервис», ПП «Фрутлайн», ТОВ «Петрон», ТОВ «АПК Харківцукорзбут», ТОВ «Гранд Дніпро», ТОВ «Донбас Інвест ВН», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. за результатами якої складено Акт від 14.11.2012 № 505/25-0/2-30487219.

Перевіркою встановлені порушення позивачем, зокрема:

-п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України щодо нереальності проведення господарських операцій між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та контрагентами-постачальниками ТОВ фірмою «Валісей» за січень, березень, квітень 2011 року, ТОВ «Терція А» за січень, березень 2011 року, ТОВ «Екофрукт» за лютий 2011 року, ТОВ «Союз-Агропром» за березень 2011 року, ПП «Регіон Агро Сервис» за березень, червень, серпень 2011 року, ПП «Фрутлайн» за квітень 2011 року, ТОВ «Петрон» за квітень 2011 року, ТОВ «АПК Харківцукорзбут» за серпень 2011 року, ТОВ «Гранд Дніпро» за березень 2012 року, ТОВ «Донбас Інвест ВН» за квітень 2012 року, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за квітень 2012 року та юридичну дефектність первинних документів, в результаті чого;

-пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 з урахуванням п. 1.32 ст. 1, пп. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2011 року на суму 8 936 773, 00 грн.; пп. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток в сумі 8 827 468, 00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 3 178 436, 00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 3 333 271, 00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 147 599, 00 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 2 168 162, 00 грн.;

-п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 7 026 684, 00 грн., в тому числі за періоди: у січні 2011 року - на 1 100 613, 00 грн., у лютому 2011 року - 635 821, 00 грн., березні 2011 року - 390 858, 00 грн., у вересні 2011 року - 926 640, 00 грн., у березні 2012 року - 63 896, 00 грн., у квітні 2012 року - 938 598, 00 грн.

Перевіряючи дійшли до такого висновку з тих підстав юридичної дефектності первинних документів, дефектності у правовому статусі контрагентів, також посилаючись на результати перевірки контрагентів позивача тощо.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 №0000548825, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8 186 681, 00грн.; №0000538825, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 19 120 065, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на 18 541 169, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 578 896,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сформовано витрати та податковий кредит за господарськими операціями щодо придбання товарів з контрагентами ТОВ фірмою «Валісей», ТОВ «Терція А», ТОВ «Екофрукт», ТОВ «Союз-Агропром», ПП «Регіон Агро Сервис», ПП «Фрутлайн», ТОВ «Петрон», ТОВ «АПК Харківцукорзбут», ТОВ «Гранд Дніпро», ТОВ «Донбас Інвест ВН», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, слід зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини, а саме - було укладено ряд договорів поставки, з ТОВ фірмою «Валісей», ТОВ «Терція А», ТОВ «Екофрукт», ТОВ «Союз-Агропром», ПП «Регіон Агро Сервіс», ПП «Фрутлайн», ТОВ «Петрон», ТОВ «АПК Харківцукорзбут», ТОВ «Гранд Дніпро», ТОВ «Донбас Інвест ВН», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Позивач надав як відповідачу та і в матеріали справи як на доказ виконання вказаних угод первинні документи, , а саме: договори поставки з вищевказаними контрагентами, копії видаткових та податкових накладних, накладні на повернення та коригуючі податкові накладні, товарно-транспортні накладні за відповідні періоди укладення угод поставки та здійснення господарських операцій за ланцюгами постачання.

Відповідно до вимог ст.. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція, це, перш за все, дія або подія.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 вказаного Закону, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Невизнання валових витрат внаслідок недостовірності документів обліку, про що зазначено вище, та протилежний висновок про заниження валового доходу на вартість безоплатно отриманих ТМЦ від невстановлених осіб, взагалі суперечать принципам системи оподаткування.

Виконання договорів та отримання товару, оплата товару, підтверджується матеріалами справи.

Порядок складання платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено ст. 201 ПК України.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (п. 201.8 ст. 208 ПК України).

Тобто, ПК України чітко встановлено випадки не врахування в податковому кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, а саме: 1) невідповідність форми та змісту податкової накладної вимогам ст. 201 ПК України; 2) складення податкової накладної особою, що не зареєстрована, як платник податку на додану вартість; 3) відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за умови необхідності такої реєстрації).

На час укладання та виконання умов договору, так і на час виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість, такі обставини сторонами не спростовуються.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо правомірного формування позивачем витрат та податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача про ненадання до перевірки всіх товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт транспортування товару від постачальника до покупця, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, було надано товарно-транспортні накладні.

Посилання відповідачів на формальне їх оформлення є безпідставним, оскільки платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків.

Крім того, відповідно до листа Міндоходів і зборів України від 19.09.2013р. №11569, ТТН не є документом якій визначає право на формування податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача з посиланням на пояснення осіб, керівників деяких підприємств контрагентів позивача, у кримінальній справі порушеної за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, слід зазначити, що колегія суду не приймає їх як належний доказ, оскільки в даному випадку доказом вини може бути вирок суду або інше рішення з нереабілітуючих обставин. Доказів щодо наявності судового рішення у вказаній кримінальній справі відповідач не має.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі №804/5035/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012 року №№ 0000538825, 0000548825 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 27 січня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник