Рішення № 37316375, 25.02.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/10813/13-ц

(2/199/3736/13)

РІШЕННЯ

іменем України

„25" грудня 2013 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар - Шахназарян М.А.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, де третя особа четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер її дідусь, ОСОБА_2, після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1, що належала йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25.07.2007 року на підставі довідки ЖБК № 170 «Водій» від 21.10.2006 року, зареєстрованого в КП «ДМБТІ», реєстраційний номер № 19684934.

На день смерті ОСОБА_2 проживав разом із своїми синами, ОСОБА_3 (батько позивача) та ОСОБА_4 (рідний дядько позивача), які фактично вступили в володіння спадковим майном, тому відповідно до ст.ст. 548,549 ЦК УРСР, вони вважаються такими, що прийняли спадщину, а тому кожен з них отримав свідоцтво про право на спадщину на ? частину вищезазначеного домоволодіння. Утім, дядько позивача так і не встиг за життя зареєструвати в КП «ДМБТІ» за собою речові права на ? частину вищезазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_4 р. помер батько позивача ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з ? частини квартири АДРЕСА_1. Після смерті батька для оформлення своїх спадкових прав протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, як спадкоємці першої черги, до четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину звернулися наступні особи: позивач (донька спадкодавця), дружина спадкодавця ОСОБА_5 та мати спадкодавця ОСОБА_6, та кожен з них отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину вищезазначеної квартири.

Після отримання свідоцтв на право на спадщину за законом позивач та її матір звернулися до КП «ДМБТІ» та зареєстрували свої речові права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, утім, бабуся позивача - ОСОБА_7 за життя не встигла цього зробити.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. помер рідний дядько позивача - ОСОБА_4 та позивач, як єдина спадкоємиця в строк, передбачений ст. 1270 ЦК України, звернулася до четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття після нього спадщини; ІНФОРМАЦІЯ_3 р. померла бабуся позивача - ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з 1/6 частини квартири АДРЕСА_1.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду позивач, як єдина спадкоємця, протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, звернулася до четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, та після спливу 6 місяців я надала заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину після дядька ОСОБА_4 та після бабусі ОСОБА_7.

Утім, нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що позивач надано до нотаріальної контори правовстановлюючі документи на спадкове майно, які не були зареєстровані належним чином, як це передбачено ст. 1299 ЦК України.

Предмет позову становить вимога про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті бабусі ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті рідного дядька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Підставу позову становлять приписи ст.ст. 15, 16, ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 та ст. 1268 ЦК України.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

За ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений, не з'явився, причини неявки не повідомив, не надав заяви про розгляд справи у його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа не скористалася правом брати участь у судових засіданнях.

Заслухав пояснення позивача та дослідивши докази в межах заявлених суду вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); за ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 р. ОСОБА_3, племінницею ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р. та онукою ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

За життя ОСОБА_3 був власником на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ? частини квартири АДРЕСА_1; інша ? частина зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належала ОСОБА_4, який доводиться позивачу дядьком та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Після смерті батька позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р., позивач протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, як спадкоємець першої черги, звернулася до нотаріально контори із заявою про прийняття спадщини; з аналогічними заявами також звернулися інші спадкоємці першої черги - дружина спадкодавця ОСОБА_5 та мати спадкодавця ОСОБА_6, та кожен з них отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину вищезазначеної квартири.

Після отримання свідоцтв на право на спадщину за законом позивач та її матір звернулися до КП «ДМБТІ» та зареєстрували свої речові права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, утім, бабуся позивача - ОСОБА_7 за життя не встигла цього зробити та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

Після смерті дядька ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р.) позивач в строк, передбачений ст. 1270 ЦК України, звернулася до четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття після нього спадщини, утім, нотаріус (постанова від 16.052013 р.) відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого дядька ОСОБА_4 та померлої бабусі позивача, оскільки не було надано до нотаріальної контори правовстановлюючі документи на спадкове майно, які не були зареєстровані належним чином згідно статті 1299 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття, тобто з дня смерті спадкодавця.

Згідно Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів, затвердженого наказом МЮ України від 18 серпня 2004 року №86/5, яка діяла на час ви дачі свідоцтва про право на спадщину бабусі позивача, державна реєстрація правочину проводиться нотаріусом шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Зазначене й було зроблено нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину, через що суд погоджується із доводами позивача щодо того, що відсутність реєстрації в КП «ДМБТІ» свідоцтв про право на спадщину бабусею та дядьком, до останніх перейшло право власності на спадкове майно, а відтак після їх смерті позивач й спадкує належні померлим частки.

За наведених вище підстав для суду з метою поновлення порушених прав позивача (ч. 1 ст. 1296 СК) вбачаються підстави для ухвалення рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті бабусі ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 р., та про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті дядька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті бабусі ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті дядька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя