Рішення № 37315828, 18.02.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа № 918/135/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства "Костопільське лісове господарство" (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Інвестгроуп" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 43 564 грн. 11 коп.,

за участі представників:

позивача: Прокопчука С.О. за дов. від 17 лютого 2014 року,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2014 року Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов укладених між ним та Товариством договорів від 20 травня 2013 року № 2013-106, від 12 липня 2013 року № 2013-152 та від 1 жовтня 2013 року № 2013-231, останньому було передано у власність лісоматеріали. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 43 564 грн. 11 коп., останній, посилаючись на статті 526, 527, 530, 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу, а також 222 грн. 85 коп. пені, 86 грн. 30 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 102 грн. 86 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведення розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 5 лютого 2014 року порушено провадження у справі № 918/135/14, розгляд якої було призначено на 18 лютого 2014 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява Підприємства від 18 лютого 2014 року, згідно якої останнє відмовилося від позову в частині стягнення з Товариства 222 грн. 85 коп. пені (а.с. 76). Крім того, у зв'язку з тим, що після порушення провадження у даній справі 5 лютого 2014 року відповідач частково погасив суму основної заборгованості в сумі 30 000 грн. 00 коп., вказаною заявою Підприємство зменшило розмір позовних вимог та просило суд стягнути з відповідача 13 152 грн. 10 коп. основного боргу, 86 грн. 30 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 102 грн. 86 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 18 лютого 2014 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням вищезазначеної зави від 18 лютого 2014 року, та наполягав на їх задоволенні.

У призначене судове засідання відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у даній справі була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33028, місто Рівне, вулиця Міцкевича, будинок 32, офіс 45. Факт отримання Товариством вищезазначеного судового документа підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 67). З вказаного повідомлення вбачається, що копія вищенаведеної ухвали суду була отримана Товариством 7 лютого 2014 року.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2013 року між Товариством та позивачем був укладений договір № 2013-106, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок передати у власність покупця на умовах франко-склад товар - круглі лісоматеріали для виготовлення останнім пиломатеріалів та заготовок, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та оплатити його вартість (а.с. 37-38).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

За умовами пункту 4.2 даної угоди загальна сума договору становить 100 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах франко-склад продавця місячними партіями.

Термін поставки - з 20 травня 2013 року по 30 червня 2013 року (пункт 5.2 договору).

У пункті 8.1 договору сторони погодили, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за місячну партію товару до 5-го числа кожного місяця, протягом якого буде проходити поставка.

Дана угода вступає в силу з дати її підписання сторонами та діє до 30 червня 2013 року (пункт 12.1 договору).

12 липня 2013 року між відповідачем та Підприємством був укладений договір № 2013-152, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок передати у власність покупця на умовах франко-склад товар - круглі лісоматеріали для виготовлення останнім пиломатеріалів та заготовок, а Товариство, у свою чергу, - прийняти та оплатити його вартість (а.с. 35-36).

Даний договір також підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

За умовами пункту 4.2 цього договору загальна сума вказаної угоди становить 45 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах франко-склад продавця місячними партіями.

Термін поставки - з 12 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року (пункт 5.2 договору).

У пункті 8.1 договору сторони погодили, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за місячну партію товару до 5-го числа кожного місяця, протягом якого буде проходити поставка.

Дана угода вступає в силу з дати її підписання сторонами та діє до 30 вересня 2013 року (пункт 12.1 договору).

Крім того, 1 жовтня 2013 року між Товариством та позивачем був укладений договір № 2013-231, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок передати у власність покупця на умовах франко-склад товар - круглі лісоматеріали для виготовлення останнім пиломатеріалів та заготовок, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та оплатити його вартість (а.с. 33-34).

Даний договір також підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

За умовами пункту 4.2 цього договору загальна сума вказаної угоди становить 50 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах франко-склад продавця місячними партіями.

Термін поставки - з 1 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року (пункт 5.2 договору).

У пункті 8.1 договору сторони погодили, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за місячну партію товару до 5-го числа кожного місяця, протягом якого буде проходити поставка.

Дана угода вступає в силу з дати її підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року (пункт 12.1 договору).

Судом також встановлено, що позивач передав у власність відповідачу круглі лісоматеріали за наступними накладними: видаткова накладна від 28 червня 2013 року № РН05-0001 на суму 40 900 грн. 00 коп., видаткова накладна від 28 червня 2013 року № РН05-002 на суму 47 900 грн. 00 коп., видаткова накладна від 28 червня 2013 року № РН05-0003 на суму 135 750 грн. 00 коп., товарно-транспортна накладна від 29 червня 2013 року № 0023328 на суму 16 459 грн. 40 коп., товарно-транспортна накладна від 5 липня 2013 року № 002334 на суму 4 836 грн. 75 коп., товарно-транспортна накладна від 5 серпня 2013 року № 0023818 на суму 7 329 грн. 85 коп., товарно-транспортна накладна від 8 серпня 2013 року № 0023820 на суму 7 856 грн. 90 коп., товарно-транспортна накладна від 30 жовтня 2013 року № 025456 на суму 5 174 грн. 70 коп., товарно-транспортна накладна від 30 жовтня 2013 року № 025455 на суму 7 015 грн. 40 коп., товарно-транспортна накладна від 11 листопада 2013 року № 025485 на суму 10 336 грн. 94 коп., товарно-транспортна накладна від 11 листопада 2013 року № 025486 на суму 4 324 грн. 60 коп., товарно-транспортна накладна від 14 листопада 2013 року № 026712 на суму 3 901 грн. 75 коп., товарно-транспортна накладна від 14 листопада 2013 року № 026713 на суму 7 482 грн. 56 коп., товарно-транспортна накладна від 20 листопада 2013 року № 026733 на суму 6 120 грн. 45 коп., товарно-транспортна накладна від 20 листопада 2013 року № 026737 на суму 5 752 грн. 12 коп. (а.с. 39-42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 71, 73).

Обґрунтовуючи даний позов, Підприємство посилалося на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, поставленого за вищезазначеними накладними, які, на думку позивача, були підписані в рамках укладених між сторонами спірних договорів.

Зі змісту вказаних угод вбачається, що їх загальна сума становить 195 000 грн. 00 коп. Проте судом встановлено, що вартість спірного товару, поставленого Товариству за вищенаведеними накладними, складає 311 141 грн. 42 коп., що значно перевищує передбачену спірними договорами граничну суму поставки товару.

Крім того, всупереч положенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" у даних накладних відсутнє посилання на відповідний договір, що виключає можливість поставки Товариству лісоматеріалів на виконання спірних угод.

Слід також зазначити, що товарно-транспортна накладна № 002334 на суму 4 836 грн. 75 коп. була складена сторонами, підписана їх повноважними представниками та скріплена печатками даних юридичних осіб 5 липня 2013 року, тобто у період, коли не був чинним жоден зі спірних правочинів (договір від 20 травня 2013 року № 2013-106 припинив свою дію 30 червня 2013 року, а договір від 12 липня 2013 року на момент підписання наведеної накладної ще не був укладений сторонами).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що спірна поставка лісоматеріалів була здійснена не в рамках вищезазначених договорів, а на підставі договорів, укладених між сторонами у спрощений спосіб шляхом підписання вказаних видаткових та товарно-транспортних накладних.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки спірного товару також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про неналежне виконання продавцем умов таких поставок.

Проте відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості товару, переданого йому за вищезазначеними накладними, виконав не в повному обсязі, заборгувавши таким чином позивачу 13 152 грн. 10 коп., що підтверджується наданими Підприємством спірними накладними та специфікаціями до них, а також додатково підкріплюється довідкою позивача про суму заборгованості Товариства (а.с. 70) та підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 75).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правововідносини, пов'язані з поставкою круглих лісоматеріалів.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У частині 1 статті 692 ЦК України закріплено загальне правило, за яким покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відтак судом встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті спірного товару настав після підписання останнім відповідних накладних.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлений йому товар за вищезазначеними накладними, яка складає 13 152 грн. 10 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд, враховуючи подану Підприємством заяву про зменшення розміру позовних вимог від 18 лютого 2014 року, дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Підприємство, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18 лютого 2014 року, просило суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 102 грн. 86 коп., нараховані з 24 грудня 2013 року по 21 січня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 43 152 грн. 10 коп., а також 86 грн. 30 коп. інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу в грудні 2013 року.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за поставлений йому товар в сумі 43 152 грн. 10 коп. існувала перед позивачем у період з 24 грудня 2013 року до 5 лютого 2014 року. Даний факт підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 18 лютого 2014 року (а.с. 75).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як було зазначено вище, до початку судового засідання 18 лютого 2013 року через канцелярію суду надійшла заява Підприємства від 18 лютого 2014 року, згідно якої останнє, зокрема, відмовилося від позову в частині стягнення з Товариства 222 грн. 85 коп. пені.

Частиною 4 статті 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За частиною 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін (частина 2 статті 78 ГПК України).

Згідно з частиною 6 статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Крім того, суд, керуючись частиною 2 статті 78 ГПК України, додатково роз'яснює позивачу правові наслідки відмови від позову, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За пунктом 4.6 Постанови у випадках відмови позивача від позову господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що відмова позивача від позовних вимог у даній справі в частині стягнення з Товариства 222 грн. 85 коп. пені підписана уповноваженою на це особою, не суперечить чинному законодавству та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення даної заяви Підприємства та припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача нарахованої до стягнення суми пені на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України.

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

За змістом частини 3 статті 80 ГПК України в разі припинення провадження у справі суд має вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат та про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

У той же час пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що статтею 7 вищезазначеного Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Однак закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини 1 цієї статті Закону, є поняттям цивільного й адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судом у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність пропорційного розподілу суми сплаченого позивачем судового збору за подання до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви та покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 817 грн. 65 коп. У той же час судовий збір у розмірі 9 грн. 35 коп. не підлягає поверненню Підприємству та залишається за позивачем.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Інвестгроуп" (33028, місто Рівне, вулиця Міцкевича, будинок 32, офіс 45, ідентифікаційний код: 38116679) на користь державного підприємства "Костопільське лісове господарство" (35000, Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Дубки, будинок 2, ідентифікаційний код: 00992800) 13 152 (тринадцять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 10 коп. основного боргу, 86 (вісімдесят шість) грн. 30 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 102 (сто дві) грн. 86 коп., а також 1 817 (одну тисячу вісімсот сімнадцять) грн. 65 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині позовних вимог державного підприємства "Костопільське лісове господарство" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Інвестгроуп" про стягнення 222 грн. 85 коп. пені припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 лютого 2014 року

Суддя Є.В. Павленко