Ухвала суду № 37315825, 11.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/9939/13-а

11.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/9939/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 22.11.13

за позовом Приватного підприємства "Сімко" (вул. Глінки, буд.61-А,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними дія, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.13 адміністративний позов Приватного підприємства "Сімко" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення, винесені 26.09.2013 року Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим: №0010302280 від 26.09.2013, яким ПП «Сімко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9302,50 грн., з яких 7442 грн. - основний платіж та 1860,50 грн. - штрафні санкції; №0010312280 від 26.09.2013, яким ПП «Сімко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8860 грн., з яких 7088 грн. - основний платіж та 1772 грн. - штрафні санкції, стягнуто на користь Приватного підприємства "Сімко" судові витрати у сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок) з Державного бюджету України.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2013, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 11.02.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 26.09.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0010302280, яким ПП «Сімко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9302,50 грн., з яких 7442 грн. - основний платіж та 1860,50 грн. - штрафні санкції (т.с.1, а.с.7в); №0010312280, яким ПП «Сімко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8860 грн., з яких 7088 грн. - основний платіж та 1772 грн. - штрафні санкції (т.с.1, а.с.7г).

Підставою прийняття спірних повідомлень-рішень став акт від 19.09.2013 №855/22.8/31675559 документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Сімко» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Атлантида-2007», ТОВ «ДНС Траст», ТОВ «МС Імперія», ТОВ «Агро Сильвер», ТОВ «Дагита», ТОВ «Гиг Строй», ТОВ «Сатк», ТОВ «Тат Инвест», ТОВ «Будспецтехнологія-2009», ТОВ «Легал-Світ», ТОВ «ПТК Донбас», ТОВ «Арктика», ТОВ «ІГ Каспий Дон» та ТОВ «Фарт ПР» за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 рік.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.14.1.191 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 7442 грн., у тому числі 3 кв.2012 року на 7442 грн.; п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 7088 грн., у тому числі за серпень 2012 року на суму 3300 грн., за вересень 2012 року на суму 3788 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2012 року між ПП «Сімко» (покупець) та ТОВ «ДНС Траст» (продавець) укладено договір купівлі-продажу господарського товару на суму 19800 грн.

На виконання умов договору ТОВ «ДНС Траст» було поставлено позивачу товар на загальну суму 19800 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3300 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0080102 від 03.08.2012 року (т.с.1, а.с.33).

За фактом поставки товару по вищевказаному договору ТОВ «ДНС Траст» виписало позивачу податкову накладну №102 від 03.08.2012 на загальну суму 19800 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3300 грн. (т.с.1, а.с.32).

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем у повному обсязі, на суму 19800 грн.(т.с.1, а.с.190, 191).

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ «ДНС Траст» товар у подальшому був реалізований покупцям - ТОВ «Інвестрегіон», Оздоровчо-навчальний центр «Алушта» Московського Авіаційного Інституту, ТОВ «Професіонал», ТОВ «ХИТ-ЮНИТ», ТОВ «Тєфія», ПАТ «Завод Фіолент», СХП «Борис-Агро» та інші, з отриманням матеріальної вигоди від цієї реалізації, що підтверджується документами бухгалтерського обліку, а саме видатковими та податковими накладними, виписаними позивачем на ім'я покупців та виписками з особового рахунку позивача, з яких вбачається перерахунок грошових коштів на його рахунок (т.с.1, а.с.32-148, 210-218).

Судом встановлено, що у вересні 2012 року між ПП «Сімко» (покупець) та ТОВ «ДНС Траст» (продавець) укладено договір купівлі-продажу дошки полової на суму 22728,60 грн.

На виконання умов договору ТОВ «ДНС Траст» було поставлено позивачу товар на загальну суму 22728,60 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3788,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0092617 від 26.09.2012 року (т.с.1, а.с.36).

За фактом поставки товару по вищевказаному договору ТОВ «ДНС Траст» виписало позивачу податкову накладну №1018 від 26.09.2012 на загальну суму 22728,60 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3788,10 грн. (т.с.1, а.с.35).

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем у повному обсязі, на суму 22728,60 грн.(т.с.1, а.с.131).

Товар на адресу складу ПП «Сімко» - АР Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки 61 «А», поставлявся постачальниками, найманими продавцем - ТОВ «ДНС Траст».

04.11.2012 позивачем до ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року, в якій задекларовані витрати, понесені в наслідок укладених з ТОВ «ДНС Траст» угод (т.с.1, а.с.165-168).

19.09.2012 позивачем до ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року разом з Додатком №5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 3300 гривень, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «ДНС Траст» (т.с.1, а.с.175-180).

16.10.2012 позивачем до ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року разом з Додатком №5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 3788 гривень, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «ДНС Траст» (т.с.1, а.с.181-184).

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст.135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Наведені документи розцінюються судовою колегією як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з придбання у ТОВ «ДНС Траст» товару, його оприбуткування та використання в господарській діяльності підприємства та, відповідно, правомірність віднесення витрат по придбанню цього товару до валових.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентом та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно з п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наведені документи розцінюються судовою колегією як належне документальне підтвердження фактичного здійснення позивачем операцій з придбання товарів у ТОВ «ДНС Траст» та не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведеної операції або висновку про її нездійснення.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентами через наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.13 у справі № 801/9939/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.13 у справі № 801/9939/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко