Ухвала суду № 37315738, 12.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 9104/61455/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапітал Еколоджи» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У червні 2011 року позивач ТзОВ «Будкапітал Еколоджи» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області (на даний час ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області), в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача : - № 0003112341/0 від 26.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11062,80 грн. (в т.ч. за основним платежем 7902 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 3160,80 грн.); - № 0003092341/0 від 26.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 59522,15 грн. (в т.ч. за основним платежем 43104,5 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 16417,65 грн.); - № 0003102341/0 від 26.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 516,76 грн. (в т.ч. за основним платежем 6,76 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 510 грн.); - № 0000662240/0 від 01.12.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1887,9 грн. (в т.ч. за основним платежем 629,30 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1258,6 грн.).

Відповідач ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003112341/0 від 26.11.2010 року та № 0003092341/0 від 26.11.2010 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновків планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.05.2009 р. по 31.06.2010 р.. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги безпідставно не врахував висновків перевірки, що відображені в Акті перевірки № 3936/23-1/35045506 від 18.11.2010 року, про порушення позивачем вимог : пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 43104,50 грн. (в т.ч. 3-й кв. 2009 р. - 19394 грн., 1 кв. 2010 р. - 19785,50 грн., 2 кв 2010 р. - 3925 грн.); пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.4 п.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку № 88, п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 7902 грн., а саме за липень 2010 р.. Вказує апелянт, що позивачем протягом розглядуваного періоду із 12.05.2009 р. по 31.06.2010 р. неправомірно збільшено валові витрати в сумі 15700 грн. за 2 квартал 2010 року, а саме, вартість ТМЦ за відсутністю будь-яких документів щодо підтвердження факту наявності на підприємстві залишків вважаються проданими або безоплатно реалізованими. Також позивачем за вказаний період безпідставно збільшено валові витрати на загальну суму 162475 грн., а саме 83333 грн. за 3 квартал 2009 р. внаслідок включення витрат за договором про надання послуг № 09/07/01 від 01.07.2009 р. із ТзОВ «Беларій» (виконавець) щодо розробки бізнес плану, та 79142 грн. по уточнюючому розрахунку за 1 квартал 2010 року не підтверджених первинними документами. Також позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 7902 грн. за липень 2010 р..

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 27.02.2012 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідачем ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області було проведено планову виїзну перевірку позивача ТзОВ «Будкапітал Еколоджи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.05.2009 р. по 31.06.2010 р.. За наслідками перевірки складено Акт № 3936/23-1/35045506 від 18.11.2010 року. У висновках акту перевірки зазначено, що товариством порушено вимоги : - пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 43104,50 грн. (в т.ч. 3-й кв. 2009 р. - 19394 грн., 1 кв. 2010 р. - 19785,50 грн., 2 кв 2010 р. - 3925 грн.); - пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.4 п.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку № 88, п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 7902 грн., а саме за липень 2010 р.; - п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок з доходів нерезидентів з джерелом походження з України при виплаті у вересні 2009 року в сумі 629,30 грн.; - пп. 2, 4, 8, 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМ України від 01.03.1999 р. № 303 та пп. 1.4, 3.1, 5.4, 6.2, 7.1, 7.2 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати за забруднення навколишнього середовища» затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 р., пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого донараховано збору за забруднення навколишнього природного в сумі 6,76 грн. (а.с. 21-62).

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 18.11.2010 року відповідачем винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення : - № 0003092341/0 від 26.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 59522,15 грн. (в т.ч. за основним платежем 43104,5 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 16417,65 грн.); - № 0003112341/0 від 26.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11062,80 грн. (в т.ч. за основним платежем 7902 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 3160,80 грн.); - № 0000662240/0 від 01.12.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1887,9 грн. (в т.ч. за основним платежем 629,30 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1258,6 грн.); - № 0003102341/0 від 26.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 516,76 грн. (в т.ч. за основним платежем 6,76 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 510 грн.) (а.с. 84-86, 8, 215).

Суд апеляційної інстанції враховує, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень № 0000662240/0 від 01.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1887,9 грн. та № 0003102341/0 від 26.11.2010 року про визначення податкового зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 516,76 грн., в апеляційному порядку не оскаржена, а тому в цій частині не являється предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Відносно апеляційної скарги на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року в частині задоволення позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень № 0003092341/0 від 26.11.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 59522,15 грн. та № 0003112341/0 від 26.11.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11062,80 грн., то суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності вказаних податкових повідомлень-рішень, з врахуванням наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із матеріалів адміністративної справи та висновків Акту податкової перевірки від 18.11.2010 р. видно, що підставою для зменшення позивачу валових витрат та зменшення податкового кредиту слугувало те, що позивачем у перевірений період безпідставно збільшено валові витрати на загальну суму 162475 грн., а саме 83333 грн. за 3 квартал 2009 р. внаслідок включення витрат за договором про надання послуг № 09/07/01 від 01.07.2009 р. із ТзОВ «Беларій» (виконавець) щодо розробки бізнес плану, та 79142 грн. по уточнюючому розрахунку за 1 квартал 2010 року не підтверджених первинними документами.

Судом першої інстанції вірно враховано, що в процесі здійснення господарської діяльності позивач уклав договір про надання послуг № 09/07/01 від 01 липня 2009 року з ТОВ «Беларій» про надання послуг з розробки бізнес плану ТОВ «Будкапітал Еколоджи». Реальний характер вказаного договору та факт надання послуг підтверджується необхідними первинними документами : - актом виконаних робіт по наданню послуг від 31.07.2009 р. на суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.; - виготовленим бізнес планом ТОВ «Будкапітал Еколоджи», - податковою накладною № 17 від 31.07.2009 р. (а.с. 116-121, 133-162). Сума податкового кредиту в розмірі 16666,67 грн. сплачена позивачем в ціні вартості послуг по розробці бізнес плану.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Таким чином, податковим органом протиправно зменшено позивачу валові витрати на суму 83333,33 грн. та зменшено податковий кредит на суму 16667 грн., сформовані за результатами здійснення господарської операції з ТОВ «Беларій».

Судом також встановлено, що валові витрати позивача у розмірі 79142 грн., згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 кв. 2010 р. (а.с. 128), належним чином підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: ВР Замовлення; Контрагенти; Валові доходи/витрати: продаж (придбання) товарів (робіт, послуг) за 1 кв. 2010 р. (а.с. 235), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: ВР Замовлення; Контрагенти; Валові доходи/витрати: собівартість іноземної валюти при продажу за гривні (витрати) за 1 кв. 2010 р. (а.с. 236), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 633 Контрагенти за 1 кв. 2010 р. (а.с. 237), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: ВР Валові доходи/витрати; Контрагенти за 1 кв. 2010 р. (а.с. 238), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 631 Контрагенти за 1 кв. 2010 р. (а.с. 239), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: ВР Валові доходи/витрати; Контрагенти за 1 кв. 2010 р. (а.с. 240), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: ВР Валові доходи/витрати; Контрагенти за 1 півріччя 2010 р. (а.с. 241).

Необхідні документи надавались відповідачу при проведенні перевірки та при наданні заперечення на акт перевірки. Тому, висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат в розмірі 79142 грн. за наслідками 1 кв. 2010 року не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо висновків ДПІ про безпідставне збільшення позивачем валових витрат в сумі 15700 грн. за 2 квартал 2010 року у зв'язку із тим, що у залишках товарів, які обліковуються на підприємстві, відсутні ТМЦ на відповідну суму, що на думку податкового органу є підставою вважати такі ТМЦ проданими або безоплатно реалізованими, то суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно п. 4.1 ст. 4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. за № 87, визначено доходи як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Наявний в матеріалах справи акт перевірки від 18.11.2010 р. жодних відомостей стосовно збільшення власного капіталу позивача у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань не містить, як і не містить посилання на первинні документи, які підтверджують факт відвантаження відповідних ТМЦ покупцеві чи факт зарахування коштів від покупця на банківський рахунок позивача.

Відносно зменшення позивачеві податкового кредиту на суму 7253,26 грн. у зв'язку з відсутністю у товариства оригіналів податкових накладних, які підтверджують відповідні суми податкового кредиту, то судом вірно враховано, що в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії податкових накладних: № 416 від 20.11.2009 р. на суму 12183 грн., в т.ч. ПДВ 2030,50 грн. видана ТОВ «Закарпатський завод МАФ»; № 57 від 22.09.2009 р. на суму 3256,26 грн., в т.ч. ПДВ 542,71 грн. видана ТОВ СП «Фем-Інвест»; № 77 від 01.10.2009 р. на суму 14880,10 грн., в т.ч. ПДВ 2480,02 грн. видана ТОВ «Монтажобудспецсервіс»; № 89 від 14.12.2009 р. на суму 7059,42 грн., в т.ч. ПДВ 1176,57 грн. видана ТОВ СП «Фем-Інвест»; № 526 від 13.10.2009 р. на суму 10140 грн., в т.ч. ПДВ 150,00 грн. видана ТОВ «УЛЕП»; № 78 від 04.11.2009 р. на сум 5387,35 грн., в т.ч. ПДВ 897,89 грн. видана ТОВ СП «Фем-Інвест» (а.с. 120-127).

Вказані податкові накладні оформлені у відповідності із вимогами чинного законодавства, а суду було надано для огляду оригінали відповідних податкових накладних.

Відносно збільшення позивачеві податкового зобов'язання по ПДВ на суму 3113,92 грн. за червень 2010 р. у зв'язку із використанням ТМЦ на суму 15569,59 грн. не в господарській діяльності, то судом вірно зазначено, що у відповідному податковому періоді (згідно стор. 27-28 акту перевірки від 18.11.2010 р.) у червні 2010 році на кінець періоду за даними перевірки мало місце від'ємне значення ПДВ в розмірі 81934,3 грн., яке є значно більшим за донараховану відповідачем суму податкового зобов'язання по ПДВ у даному періоді в розмірі - 3131,2 грн., то сума ПДВ, яка підлягає сплаті за податковий період червень 2010 року не виникає. Наявність вказаного порушення вплинуло виключно на зменшення залишку від'ємного значення податку на додану вартість.

З врахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення відповідача від 26 листопада 2010 року № 0003112341/0 та № 0003092341/0 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапітал Еколоджи» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17.02.2014 року.