Постанова № 37315490, 25.02.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2014 року Чернігів Справа № 825/336/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

представника позивача Коленченка О.О.,

представника відповідача Бисикало Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21.01.2014 Дочірнє підприємство «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013 № 0005792200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 316 469,00 грн. (за основним платежем 877 646,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 438 823,00 грн.) та № 0005802200, яким позиву зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 298,00 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що податковим органом неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачем не порушено вимоги ст.197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), так як в даному випадку законодавець встановив обмеження щодо надання пільги на перевезення пасажирів лише у таксі, а не у маршрутному таксі, яке в свою чергу є міським пасажирським транспортом (має паспорт маршруту на відміну від звичайного таксі, куди клієнт вказав туди таксі і поїхало) та тарифи на такі пасажирські перевезення (в міському пасажирському транспорті маршрутне таксі) регулюються у встановленому законодавством порядку (на відміну від звичайного таксі де плата за проїзд відбувається за домовленістю сторін). Таким чином, маршрутне таксі є міським пасажирським транспортом тарифи на перевезення пасажирів в якому регулюються у встановленому законодавством порядку та такі тарифи встановлені в межах граничного тарифу у розмірі 2,50 грн. Отже, позивач має право на звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом в режимі маршрутного таксі, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити та зазначила, що ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в податковій звітності з ПДВ за січень-серпень 2013 року, за результатами якої винесено акт та встановлено порушення позивачем вимог ПК України. В зв'язку з наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013 № 0005792200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 316 469,00 грн. (за основним платежем 877 646,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 438 823,00 грн.) та № 0005802200, яким позиву зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 298,00 грн. Позивачу необхідно було з доходу від перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі визначити податкові зобов'язання з ПДВ в загальновстановленому порядку та задекларувати їх у відповідних звітних періодах. У позивача відсутні законодавчі підстави від вартості разового квитка на приміський маршрут віднімати 1,75 грн., як тариф на міські перевезення, що звільнений від оподаткування ПДВ, а решту вартості такого квитка оподатковувати податком на додану вартість. В судовому засіданні представник відповідача підтримала вищезазначену позицію та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач (код 30504925) зареєстрований в якості юридичної особи, про що 22.07.1999 внесено запис до Єдиного державного реєстру, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 107201 (том № 1 а.с.9-10) та 20.09.1999 взятий на податковий облік в ДПІ у м. Чернігові, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 16.08.2010 № 722/10/29-017 (том № 1 а.с.11).

Згідно довідки Головного управління статистики у Чернігівській області від 10.12.2013 № 502/04-3-08 видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 49.31 пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.39 інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. (том № 1 а.с.13).

13.09.2004 позивач зареєстрований, як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 33919684 НБ № 302310 про реєстрацію платника податку на додану вартість (том № 1 а.с.12).

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серії ЧН № 121843, згідно з пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та відповідно до наказу від 24.10.2013 № 846 (том № 1 а.с.25) ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в податковій звітності з ПДВ за січень-серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 06.11.2013 № 662/22/30504925 (том № 1 а.с.28-35).

В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем порушено:

пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, пп.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, пп.197.1.8 п.197.1 ст.197, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.199.1, п.199.4, п.199.5 ст.199, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України в частині заниження ПДВ у сумі 877 646,00 грн., у тому числі за січень 2013 року у сумі 104 899,00 грн., за лютий 2013 року у сумі 103 036,00 грн., за березень 2013 року у сумі 76 207,00 грн., за квітень 2013 року у сумі 152 109,00 грн., за травень 2013 року у сумі 123 110,00 грн., за червень 2013 року у сумі 138 163,00 грн., за липень 2013 року у сумі 104 363,00 грн., за серпень 2013 року у сумі 75 759,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) в сумі 48 298,00 грн., у тому числі за липень 2013 року у сумі 33 717,00 грн. та за серпень 2013 року у сумі 14 581,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013:

№ 0005792200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 316 469,00 грн. (за основним платежем 877 646,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 438 823,00 грн.) (том № 1 а.с.39);

№ 0005802200, яким позиву зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 298,00 грн. (том № 1 а.с.38).

Як вбачається з акту перевірки господарська діяльність позивача пов'язана з перевезенням пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах, квитки на які реалізуються через каси ПАТ «ЧОПАС 17499» (код ЄДРПОУ 03119552), міських маршрутах по м. Чернігову, приміських маршрутах, квитки на які реалізуються безпосередньо позивачем та почасових перевезеннях.

Перевіркою повноти оподаткування податком на додану вартість пасажирських перевезень в межах міста Чернігова та приміських маршрутах, квитки на які реалізуються безпосередньо позивачем встановлено наступне.

За період з 01.01.2013 по 31.08.2013 проїзд на автобусах позивача в межах міста Чернігова коштував 0,75 грн., 1,75 грн. та 2,50 грн. на маршрутному таксі.

Так, згідно зі ст. 28 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги (починаючи з 22.07.2010 відповідно до змін, внесених до вищезазначеної статті, погодження тарифів щодо оплати послуг не належить до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 29.08.2011 № 235 встановлено для суб'єктів господарювання (незалежно від форми власності, відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми господарювання), які здійснюють перевезення пасажирів на міських маршрутах за загального користування та введено в дію з 28.05.2011:

вартість разового квитка на проїзд в автобусі, що працює у звичайному режимі руху -1,75 грн.;

граничну вартість разового квитка на проїзд у автобусі, що працює у режимі маршрутного таксі - 2,5 грн. Суб'єктам господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі, встановити конкретну вартість разового квитка у межах граничної вартості.

Відповідно до вимог пп.197.1.8. п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Відповідно до Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 27.05.1996 № 150, міські перевезення - це перевезення пасажирів і багажу в міському сполученні за міським тарифом.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 № 1175, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.11.2009 за № 1146/17162 визначено:

тариф регульований - тариф на послуги, який відповідно до законодавства встановлюється (затверджується або погоджується) органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

тариф на автобусних маршрутах загального користування - вартість разового проїзду одного пасажира у міському сполученні чи вартість перевезення пасажира па один кілометр у приміському, міжміському, міжнародному сполученні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1993 № 1094 «Про затвердження Правил дорожнього руху» визначено, що маршрутні транспортні засоби - це автобуси, тролейбуси, трамваї та таксі, що рухаються за встановленими маршрутами і мають визначені зупинки.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автобус може працювати у трьох режимах руху: звичайному, експресному або в режимі маршрутного таксі.

Перевезення пасажирів у звичайному режимі руху - перевезення пасажирів автобусами на маршруті загального користування з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху.

Перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху.

Отже, згідно Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі відрізняється від перевезення пасажирів у звичайному режимі руху.

Відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176:

місця зупинки автобуса, який здійснює перевезення у звичайному режимі руху на міському маршруті, встановлюються на відстані 400 - 600 метрів одна від одної у межах розташування багатоповерхової забудови і на відстані 600 - 800 метрів - у межах розташування одно - та двоповерхової забудови;

посадка та висадка пасажирів з автобуса, що здійснює перевезення в експресному режимі руху, проводиться на зупинках громадського транспорту;

місцями зупинки автобуса, який здійснює перевезення у режимі маршрутного таксі, визначаються кінцеві пункти маршруту.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та вимоги пп.197.1.8. п.197.1 ст.197 Податкового кодексу, згідно якого пільга з податку на додану вартість не розповсюджується на послуги з перевезення пасажирів на таксі, позивачу необхідно було з доходу від перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальновстановленому порядку та задекларувати їх у відповідних звітних періодах.

Дохід від приміських пасажирських перевезень в сумі 1 314 773,25 грн. ДП «Пассервіс» не оподаткований ПДВ внаслідок того, що оподаткуванню підлягала різниця між повною вартістю разового квитка на приміський маршрут та 1,75 грн.

Вартість проїзду на приміських маршрутах, квитки на які реалізуються безпосередньо позивачем за вказаний період становила: 1,00 грн., 1,25 грн., 1,50 грн., 1,75 грн., 2,00 грн., 2,75 грн., 3,25 грн., 3,50 грн., 3,75 грн., 4,00 грн., 4,25 грн. та 5,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, згідно відомостей наданих підприємством зазначено суми, які оподатковувалися ПДВ та не оподатковувалися ПДВ. Згідно усних пояснень головного бухгалтера позивача ОСОБА_3 такий метод розрахунку проводився зважаючи на Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 29.08.2011 № 235.

Відповідно до п. 19 Правил надання послуг пасажирським автомобільним транспортом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, пасажирський перевізник здійснює перевезення пасажирів за квитками, форма яких затверджується в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договір.

Особливості договору про перевезення пасажира автомобільним транспортом визначено ст. 52 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», відповідно до якої договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між перевізником та пасажиром у письмовій формі (пасажирський квиток, договір, квитанція тощо) та вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, при туристичних перевезеннях, перевезеннях на замовлення - з моменту посадки в автобус. Такий договір набирає чинності з моменту посадки пасажира в автомобільний транспортний засіб і діє до моменту його висадки у пункті призначення.

Відповідно до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

А відтак, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні законодавчі підстави від вартості разового квитка на приміський маршрут віднімати 1,75 грн., як тариф на міські перевезення, що звільнений від оподаткування ПДВ, а решту вартості такого квитка оподатковувати податком на додану вартість.

Відповідно до вимог Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» та на підставі п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України оподаткуванню ПДВ на загальних підставах підлягає повна вартість разового квитка на приміський маршрут, придбаний пасажиром у позивача.

Відповідно до абзацу «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Згідно з абзацом «в» пп.186.2.1. п.186.2. ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання.

Підпунктом 14.1.185. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Статтею 35 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» визначено, що перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники па автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»:

- автобусний маршрут міський - автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту;

автобусний маршрут приміський - автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км.

При цьому відповідно до пп.197.1.8 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Отже, у позивача законодавчо відсутні підстави розділяти вартість разового квитка на приміський маршрут на оподатковувану ПДВ вартість та неоподатковувану.

Пунктом 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України визначено: датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім того, необхідно зазначити, що посилання позивача на той факт, що відповідачем повторно донараховано податкові зобовязання за одне й те саме порушення, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

В податковому повідомленні-рішенні від 10.12.2013 № 0005802200 форма «В4» номер та дата декларації за липень 2013 року (№ 39051878475 від 20.08.2013) зазначені два рази, в звязку з тим, що позивачем за липень 2013 року було подано дві декларації - звітна та звітна нова (уточнююча), а тому визначена сума 48 298,00 грн.

За результатами перевірки до платника податків застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно з нормами абз.2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України - при повторному визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тобто вчиненні порушення протягом 1095 днів накладається штраф у розмірі 50 відсотків.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації з питань забезпечення єдиного підходу до застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженої наказом ДПС України від 22.1 1.2012 № 1046, при застосуванні частини другої п. 123. ст.123 ПК України слід врахувати положення статті 58 Конституції України, згідно із якою Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, повторність застосовується лише до тих відносин, що мали місце під час дії цієї норми.

Таким чином, повторним порушенням для цілей розуміння цієї статті є нарахування податкових зобов'язань за порушення податкового законодавства, які мали місце з 01.01.2011. Нарахування податкових зобов'язань при проведенні перевірок після 01.01.2011 за порушення, здійснені до 01.01.2011, не враховуються при визначенні повторності правопорушення.

Слід зауважити, що підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50 %) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь та обставин, передбачених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 Кодексу.

Враховуючи, що актом перевірки від 06.06.2013 № 1318/22/30504925 (том № 2 а.с.6-14) встановлені порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість, при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм податкового законодавства, встановлених актом від 06.11.2013 № 662/22/30504925 застосований розмір - 50%.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність винесення ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області податкових повідомлень-рішень від 10.12.2013 № 0005792200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 316 469,00 грн. (за основним платежем 877 646,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 438 823,00 грн.) та № 0005802200, яким позиву зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 298,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Докази надані позивачем не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтуванні позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (від 1 827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (до 4 872,00 грн.).

За вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4 872,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору (182,70 грн. - 487,20 грн.). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 147 від 21.01.2014 (а.с.2).

Тому згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 4 384,80 грн. стягується з позивача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» (код ЄДРПОУ 30504925) на користь Державного бюджету України (УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) судовий збір в розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тихоненко