Ухвала суду № 37315118, 23.01.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 602/828/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В. Провадження № 22-ц/789/75/14 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 55

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Демковича Ю. Й., Хоми М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

за участі представників - апелянта ОСОБА_1, та товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий Альянс" - Пекліна Олександра Анатолійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду від 12 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий Альянс", треті особи на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, застосування двосторонньої реституції і стягнення грошових коштів, та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий Альянс" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

20.08.2012 року ОСОБА_3 звернувся з вищенаведеним позовом в якому просив визнати недійсним договір про надання послуг № 017100 від 19.06.2008 року, укладений між ним та ТзОВ «Житловий Альянс» /в подальшому - Товариство/, визнати недійсним договір позики № 1518 від 03.09.2010 року, укладений між ним та Товариством, застосувати двосторонню реституцію та зобов'язати Товариство виплатити йому переплату - 23422,90 грн.. Визнати недійсним договір поруки від 08.09.2010 року, укладений між Товариством та поручителями ОСОБА_4, ОСОБА_5

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.06.2008 року він уклав з представником відповідача договір № 017100 про надання учаснику системи послуг на придбання товару, або надання позики на придбання товару. При виконанні договору йому стало відомо, що Товариство ввело його в оману, оскільки не мало права укладати такі угоди без наявності дозволу (ліцензії) на надання фінансових послуг. Що Товариство фактично утворило «пірамідальну схему» і позика надається за рахунок щомісячних платежів учасників групи, право на отримання позики виникає коли фонд стає достатнім.

Відповідач ТзОВ «Житловий Альянс» звернувся із зустрічним позовом про розірвання Договору № 017100 від 19.06.2008 року, укладеним між Товариством та ОСОБА_3, та стягнення солідарно з ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5 боргу - 34177,11 грн. і штраф - 14708,04 грн., судові витрати по справі.

Вимоги аргументує тим, що сторони приступили до виконання умов договору і на момент пред"явлення зустрічного позову ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті визначених договром платежів. Товариство відповідно до умов договору має право вимагати дострокової сплати платежів та штрафних санкцій.

Справа розглядалася судами неодноразово і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 року касаційну скаргу ТзОВ «Житловий Альянс» задоволено частково. Рішення Лановецького районного суду від 23.10.2012 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 22.01.2013 року скасовано, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Лановецького районного суду від 12.11.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТзОВ «Житловий Альянс», треті особи на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, застосування двосторонньої реституції та стягнення грошових коштів - відмовлено.

Зустрічний позов Товариства до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення заборгованості - задоволено. Розірвано договір №017100 від 19.06.2008 року, укладений між ТзОВ «Житловий Альянс» та ОСОБА_3 і стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Товариства - 48885,15 грн боргу ( з яких: 34177,11 грн. - сума боргу; 14708,04 грн. - штраф за порушення виконання зобов'язань), та судові витрати - 503,85 грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким визнати недійсним договір про надання послуг укладений між Товариством та ОСОБА_3 і застосувати двосторонню реституцію та повернути сторони у попереднє становище, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі виконав вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 року щодо з'ясування обставин застосування з боку Товариства нечесної підприємницької практики та обману.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав і навів доводи аналогічні викладеним в скарзі.

Представник Товариства апеляційну скаргу заперечив, вказав, що рішення суду є законним і обгрунтованим в підтвердження чого навів доводи аналогічні викладеним в запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач не довів обставин, зазначених в позовній заяві про ведення Товариством нечесної підприємницької діяльності чи про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності службових осіб Товариства з цього приводу.

Позивач діяв вільно, на власний розсуд, умови договору його влаштовували, він мав можливість відмовитися від укладення договору позики. При укладенні договорів сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, умови ними погоджені, позивач отримав від Товаристваі кошти і зобов'язаний їх повернути.

Відмовляючи у визнанні недійсним договору поруки, суд виходив і з того, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем. Позов про визнання недійсним договору поруки може заявлятися тільки кредитором або поручителем, а дійсні поручителі, вступивши у справу на правах третіх осіб, самостійних вимог з цього приводу не заявляли.

З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він підтверджений матеріалами справи та достатньо мотивований.

Судом встановлено, що 19.06.2008 року між позивачем ОСОБА_3 та ТОВ «Житловий Альянс» укладений договір № 017100 та підписані додатки №№ 1, 2 до нього. Згідно п.1.1. ст.1 Договору предметом договору є надання Учаснику Системи послуг, спрямованих на придбання Товару, зазначеного в Додатку № 1 до договору через систему «Альянс» організовану Фірмою. Опис діяльності Системи «Альянс» (Додаток № 2 до договору).

Відповідно до пп. «в» п. 2.1. ст. 2 договору Фірма зобов'язується надати послуги, спрямовані на покупку товару, зазначеному у Додатку № 1 до договору, на Умовах діяльності системи «Альянс», здійснити оплату Товару на користь учасника Системи чи надати відповідну суму у позику, для придбання Товару самим Учасником Системи.

Згідно ст. 3 договору Учасник зобов'язується одноразово сплатити реєстраційний та адміністративний платіж. Для отримання Товару підписати додаток №3 до Договору, в якому має бути зафіксована заборгованість по платежам, що передбачені Договором та Додатком №1. Щомісячно сплачувати чисті платежі та адміністративні витрати.

Відповідно до додатку №1 до договору № 017100 від 19.06. 2008 року ціна товару - 200 000 грн., реєстраційний платіж - 7200 грн., адміністративний платіж - 7200 грн., адміністративні витрати - 6000 грн. та чистий платіж 1111,11 грн. (Т-1 а.с. 11-14).

ОСОБА_3 заявою від 03.09.2010 року просить Товариство у відповідності до п.5.2 ст. 5 Додатку №2 до Договору №017100 відрахувати суму запропонованих в Декларації Чистих платежів від ціни Товару, зазначеного в Додатку №1 до Договору №017100 та надати йому позику на оплату товару - 100 000 грн. для купівлі нерухомості (Т-1 а.с. 152).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 03.09.2010 року він просить Товариство зарахувати Адміністративний платіж -7200 грн. за отримане ним право на купівлю товару шляхом відрахування його від суми позики (а.с. 153).

На виконання умов основного договору 03.09.2010 року між Товариством та ОСОБА_3 укладено договір позики №1518 - позикодавець зобов'язується надати Позичальнику безпроцентну цільову позику - 100000 грн., а останній зобов'язується прийняти її, використати за цільовим призначенням і повернути позику у визначений Договором строк (Т-1 а.с. 16).

Судом встановлено, що ТзОВ «Житловий Альянс» виконало свої зобов'язання - надало ОСОБА_3 безпроцентну цільову позику - 100000 грн., а останній зобов'язався повернути її до 15.03.2014 року - п.3.1 ст.3 Договору.

Для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника укладено договір поруки від 08.09.2010 року між Товариством, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно умов якого поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язуються відповідати перед Позичальником в повному обсязі за виконання Боржником зобов'язань по Договору № 017100 (Т-1 а.с. 17).

Відповідно до положень ч. 1 п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак. Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що діяльність ТзОВ «Житловий Альянс» за договором сторін не є функціонуванням "Пірамідальної схеми", оскільки такий висновок грунтується на матеріалах справи, аналізі норм матеріального права, враховано зауваження викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 року постановленій у цій же справі, та що такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим позиціям Верховного Суду України викладеним в постанові від 11.09.2013 року у справі 6-40цс13.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поруки (ст. 553 ЦК України) поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разу порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно п.7.1 ст. 7 договору №017100 від 19.06.2008 року у разі невиконання зобов'язань, що випливають з цього Договору та Додатків до нього, сторони несуть відповідальність згідно з умовами діяльності Системи «Альянс» (додаток №2 до Договору) (Т-1 а.с. 11).

Відповідно до пп. "б" п.9.2 ст. 9 додатку №2 до договору №017100 Фірма має право вимагати від учасника системи, який отримав товар, та який не вніс вчасно двох Повних платежів, дострокової та негайної сплати усіх Повних платежів та сплати штрафу 20% від суми боргового зобов'язання, зафіксованого в Додатку №3 договору (Т-1 а.с. 14).

Згідно п.9.3 ст. 9 додатку №2 до договору №017100 від 19.06.2008 року, якщо учасник системи не сплачує штрафні санкції в 14-денний термін з дня нарахування та письмового повідомлення про це учасника системи, фірма має право достроково розірвати Договір та звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) або звернутися до поручителів з вимогою погашення боргових зобов'язань учасника системи (Т-1 а.с. 14).

Згідно п. 5.1, 5.3 ст.5 Договору позики № 1518 у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання У разі невиконання боржником зобов'язань по сплаті 2-х Повних платежів позикодавець має право на дострокове стягнення усіх неоплачених Повних платежів, неустойки, а також відшкодування збитків пов'язаних зі стягненням заборгованості (Т-1 а.с. 16).

Платіжними вимогами від 09.04.2012 року №№ 461, 462, 463 Товариство попереджало ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про одноразову сплату всієї заборгованості та штрафних санкцій (Т-1 а.с. 154-156.)

ОСОБА_3 порушував умови договору №017100 від 19.06.2008 року та договору позики № 1518 від 03.09.2010 року і згідно розрахунку платежів за Договором № 017100 його заборгованість по сплаті боргу - 34177,11 грн., сума штрафних санкцій - 14708,04 грн..

ОСОБА_3 почав порушувати свої зобов'язання з січня 2012 року внаслідок не повної сплати Повного платежу - 1711,11 грн., (чистий платіж - 1111,11 грн. + адміністративні витрати 600 грн.), а з вересня 2012 року взагалі перестав виконувати свої зобов'язання.

Як вбачається з пояснень представника Товариства, наданих ним в судовому засіданні, договір позики №1518 від 03.09.2010 року є похідним від основного договору №017100 від 19.06.2008 року, оскільки передбачений його умовами, і був підписаний сторонами з метою підтвердження одержання ОСОБА_3 грошових коштів, а тому він є взаємопов'язаним з основним договором і окремого скасування не потребує.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову, оскільки ОСОБА_3 порушив свої зобов'язання згідно Договору.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не в повній мірі виконано вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 26.06.2013 року колегією суддів оцінюються критично, оскільки такі доводи спростовуються змістом рішення суду, аналізом матеріалів справи та норм матеріального права.

Критично оцінюються і доводи апеляційної скарги, що стосуються рекламної компанії Товариства, оскільки апелянтом не доведено що вона проводилася на момент укладення договору, що стосується саме договору укладеного з апелянтом. Не доведено доказами і те, що апелянт був введений в оману рекламою, оскільки апелянт підписував договір самостійно, ознайомлювався з його умовами і поставив підпис про те, що умови договору йому доступні і зрозумілі.

Не логічними є посилання апелянта, що він вважав що отримає кредит з низьким відсотком, а натомість будучи повідомленим про всі умови договору, погодившись з ними і підписавши його, отримав безвідсотковий кредит і такі дії Товариства можуть завдати шкоди особам, суспільсьву, державі.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що про нечесну підприємницьку діяльність Товариства свідчить кількість звернень громадян до органів МВС України, оскільки такі доводи не підтверджені доказами, не подано результатів розгляду звернень та не представлено доказів про притягнення Товариства чи його службових осіб до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Посилання апелянта на квитанцію №22 від 15.05.2008 року (а.с. 121 т.2) та доводи, що правовідносини між сторонами виникли до укладення спірного Договору колегією суддів оцінюються критично, оскільки такі доводи не є підставою для визнання договору недійсним. Не є виключеним і те, що вказаний платіж був реєстраційним, передбаченим додатком 2 до Договору і вноситься в момент підписання договору. Чинним на момент підписання договором законодавством не заборонялося вносити сторонами кошти до підписання Договору. Спірний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання - ст. 8-9 Договору (а.с. 11 т.1).

Як вказано у ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги, що договір містить умови які порушують принцип добросовісності та такі, що завдають шкоди споживачеві колегією суддів оцінюються критично, оскільки згідно ч.2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Апелянтом в скарзі наводиться перелік на його думку недоліків договору, однак не вказано, яким чином наявність чи відсутність у Договорі певних умов створює наслідки передбачені ч.2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зазначаються припущення апелянта, що Фірма отримували прибутки за користування коштами, що надійшли від учасників, однак не наводиться доказів в підтвердження отримання таких прибутків.

Твердження апелянта, що він був не ознайомлений з внутрішніми правилами та умовами Договору прямо протиречать матеріалам справи - підписам Апелянта у Договорі які засвідчують те, що йому зрозумілі правила діяльності та умови договору про адміністрування.

Критично оцінюються і доводи апелянта, що Фірма не надавала можливості ознайомитися йому з аспектами своєї діяльності, оскільки відсутні докази того, що апелянт під час дії договору звертався з вимогою до Фірми про роз'яснення йому аспектів діяльності Фірми і йому було відмовлено.

Посилання апелянта на п. 3 ч.1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" - права споживача вважаються порушеними якщо, при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки підписання Договору було волевиявленням апелянта та не дотримані умови передбачені вищенаведеною нормою для того, щоб вважати права споживача порушеними.

Ст. 8 додатку №2 до договору передбачено можливість розірвання договору на всіх стадіях його виконання до отримання товару. Апелянт не вимагав розірвання договору, а здійснював дії по його виконанню, про що і свідчать його заяви датовані 2010 роком та договір позики укладений того ж року по сплину більше ніж двох років з дня укладення спірного Договору. Вимоги про розірвання договору апелянт почав пред'являти після пред'явлення вимог Товариства про погашення заборгованості (Т-1 а.с. 154-156).

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.

Рішення суду постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Лановецького районного суду від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.О. Загорський