Рішення № 37308673, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12989/13 10.02.14

За позовом: Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

позивача-1: Київської міської ради

позивача-2: Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

позивача-3: Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС»

до: товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ПАРК-СЕРВІС»

про: розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків

Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

прокурор: Вакулик Д.С. (посвідчення від 16.10.2012 № 009906);

позивач-1: не з'явилися;

позивач-2: не з'явилися;

позивач-3: не з'явилися;

відповідач: Мошенська І.А. - за довіреністю від 25.07.2013 № б/н.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ПАРК-СЕРВІС» про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків.

Суть спору: прокурор позовні вимоги мотивує тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ПАРК-СЕРВІС» допущено порушення істотних умов договору від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57 укладеного між останнім та комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС». За умовами вказаного договору позивач-3 надає відповідачеві послугу, яка полягає у наданні останньому права на експлуатацію фіксованих місць паркування, а саме 151 місцем, проте, за наслідками перевірок було виявлено експлуатування відповідачем 334 місяцями для паркування транспортних засобів, що є прямим та грубим порушенням договору від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57. У зв'язку із наведеним, прокурором заявлено такі позовні вимоги: розірвати договір від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57 у зв'язку з істотним порушенням вказаного договору; зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку, яка використовується відповідачем як майданчик для паркування транспортних засобів; стягнути з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих користуванням останнім більшою кількістю місць для паркування транспортних засобів в сумі 110.623,50 грн.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю, з урахуванням такого:

- доказ, на який прокурор посилається, як на підставу позову, а саме рапорт працівника ВДСБЕЗ Деснянського РУ ГУ МВС, не є належним, оскільки огляд земельної ділянки, яка використовується відповідачем як майданчик для паркування транспортних засобів, здійснено неналежним суб'єктом та не у передбачений законодавством спосіб, відтак, результати перевірки є нікчемними;

- прокурором не доведено належними і допустимими доказами факт допущення відповідачем порушення умов договору від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57;

- доказів, які підтверджують те, що на земельній ділянці можливо додатково розташувати ще 183 місць і вони фактично експлуатуються відповідачем з 01.01.2013, позивачами суду не надано;

- підстави для розірвання договору від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57 відсутні, оскільки відповідачем належним чином і без жодних порушень виконуються умови вказаного договору, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (наданих послуг), які складені позивачем-3;

- вимога прокурора про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача у правовідносинах сторін договору;

- працівник ВДСБЕЗ Деснянського РУ ГУ МВС дійшов помилкового висновку про експлуатування відповідачем більшою кількістю місць для паркування транспортних засобів, ніж встановлено у договорі від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57, відповідач дійшов до даного умовиводу з тих підстав, що працівник міліції у своєму рапорті від 20.03.2013 посилається на договір № ДНП-2012-12/58, який також укладений між сторонами договору від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57, і за яким відповідачеві передано майданчик для паркування транспортних засобів розрахованого на 133 місць. Таким чином, як вважає відповідач, працівник ВДСБЕЗ Деснянського РУ ГУ МВС фактично оглядав дві земельні ділянки, які є предметами різних договорів, і внаслідок чого дійшов помилкового висновку про експлуатацію відповідачем більшою кількістю місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено договором від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57. Наведена обставина призвела до її відображення у довідці Державної фінансової інспекції в місті Києві від 17.04.2013, і що стало наслідком звернення прокурора до господарського суду із позовом у даній справі. Отже, з урахуванням наведеного, позов прокурора є безпідставним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2013 прийнято позов прокурора до розгляду та порушено провадження по справі № 910/12989/13 (суддя Станік С.Р.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013, за клопотанням прокурора від 30.07.2013 № 05/1/3-13455-13, призначено комплексну судову експертизу у справі № 910/12989/13, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Відповідач проти клопотання прокурора про призначення судової експертизи у справі заперечив, оскільки останнє є передчасним, безпідставним та не обґрунтованим.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 № 04-1/1076 призначено повторний автоматичний розподіл даної справи у зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

В результаті зазначеного вище повторного автоматичного розподілу справу № 910/12989/13 передано на розгляд судді Балаца С.В.

Листом від 11.10.2013 № 8622/8623/13-45/8624/8625/13-42/8797/8798/13-45 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12989/13 із висновком проведеної будівельно-технічної експертизи від 11.10.2013 № 8622/8623/13-45/8624/8625/13-42/8797/8798/13-41.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 21.10.2013 справу № 910/12989/13 прийнято до провадження судді Балаца С.В. та поновлено провадження. Розгляд справи призначено на 27.11.2013.

22.11.2013 до господарського суду надійшли такі клопотання відповідача: про виклик у судове засідання спеціалістів позивача-3 та Головного управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради КМДА з метою надання пояснень по суті спору; про здійснення огляду та дослідження матеріалів господарської справі № 910/12996/13.

Вказані вище клопотання відповідача від 22.11.2013 судом відхилені як безпідставні.

У зв`язку із перебуванням судді Балац С.В. на лікарняному, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 справу № 910/12989/13 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 справу № 910/12989/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г.П. Розгляд справи призначено на 11.12.2013.

Беручи до уваги вихід судді Балаца С.В. з лікарняного, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 справу № 910/12989/13 передано на розгляд судді Балаца С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 справу № 910/12989/13 прийнято до провадження судді Балаца С.В. Розгляд справи призначено на 11.12.2013. Водночас, вказаною. ухвалою суд, за клопотанням відповідача від 22.11.2013, викликав у судове засідання, призначене на 11.12.2013, провідних судових експертів для надання роз'яснень щодо висновку судової експертизи від 11.10.2013 № 8622/8623/13-45/8624/8625/13-42/8797/8798/13-41.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 11.12.2013 відклав розгляд даної справи на 08.01.2014.

У судовому засіданні 08.01.2014 були присутні судові експерти, які надали роз'яснення по суті проведеної у справі № 910/12989/13 судової експертизи в частині будівельно-технічних та економічних досліджень.

Від відповідача 08.01.2014 надійшло до господарського суду клопотання, згідно з яким відповідач заперечив проти висновку судових експертів КНДІСЕ від 11.10.2013 з тих підстав, що вказаний висновок не відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу», оскільки складений із порушеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

В судовому засіданні 08.01.2014 судом оголошено перерву до 29.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 розгляд справи відкладено на 10.02.2014.

У судове засідання, призначене судом на 10.02.2014, повноважні представники позивачів не з'явилися, в той час як позивачі повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать наявні у справі повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженим особам позивачів поштових відправлень суду.

Представником відповідача заявлено клопотання про фіксацію судового процесу у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора, повноважних представників позивача-3 і відповідача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (далі - позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ПАРК-СЕРВІС» (далі - відповідач), керуючись рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва», уклали договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57 (далі - Договір) та Додаткову угоду від 30.12.2013 № 1 до нього (далі - Додаткова угода № 1).

Згідно предмету Договору позивач надає за плату відповідачеві право на організацію та експлуатацію 136 (ста тридцяти шести) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 (п'ятнадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Бальзака, 73 в межах III територіальної зони паркування м. Києва (далі - об'єкт), також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхньої автотранспорту (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 1.2 Договору під «об'єктом» у Договорі визначено 136 (сто тридцять шість) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 (п'ятнадцять) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Бальзака, 73, що розташовані в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

У пункті 2.2.5 Договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркувань транспортних засобів, ніж передбачено умовами Договору.

Як передбачено у п. 3.1 Договору вартість послуг позивача складає 6,50 (шість) грн 50 коп. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що вказаний правочин вважається вчиненим і набирає чинності з 01.01.2013 і діє до 31.12.2013. Додатковою угодою № 1 чинність Договору продовжено до 28.02.2014 (п. 2 Додаткової угоди).

Зміна та розірвання Договору сторонами в односторонньому порядку допускається лише у випадках, передбачених п. 6.4, 6.6 Договору (п. 6.3 Договору).

Спір між учасниками судового процесу виник внаслідок істотного порушення Договору з боку відповідача, останнім порушено умови Договору, які встановлені пунктами 1.1, 2.2.5, відтак, прокурором заявлено позовну вимогу, зокрема, про застосування до правочину правил, визначених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, тобто про розірвання договору від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57 в судовому порядку, і як наслідок, прокурором заявлено позовну вимогу про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, на якій розташований паркувальний майданчик.

Так, згідно рапорту оперативного уповноваженого відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві від 20.03.2013, останнім, під час обстеження об'єкту, встановлено, що на паркувальному майданчику (м. Київ, Деснянський р-н, вул. Бальзака, 73) розміщено 334 місць для паркування транспортних засобів, тобто на 183 місць більше, ніж передбачено Договором.

На виконання листа Прокуратури міста Києва від 14.03.2013 № 07/1/1-169 вих-13, Державною фінансовою інспекцією в місті Києві (далі - Інспекція) здійснено перевірку повноти надходження платежів за паркування та дотримання бюджетного законодавства при використанні коштів на виконання робіт та закупку товарів комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС». Внаслідок вказаної перевірки Державною фінансовою інспекцією в місті Києві складено довідку від 17.04.2013. Згідно вказаної довідки Інспекції, факт, який зафіксований у вказаному вище рапорті працівника ВДСБЕЗ Дарницького РУ ГУ МВС України від 20.03.2013 порушення відповідачем умов Договору, підтверджується.

При цьому, як свідчать наявні у матеріалах справи виписки з банківського рахунку позивача, відповідач оплачує послуги позивача, які полягають у наданні останнім відповідачеві права експлуатації об'єкту, згідно Графіку платежів, угодженого сторонами до Договору, і який є його Додатком № 2, тобто відповідачем не оплачені експлуатуючі ним додатково 183 місця для паркування транспортних засобів.

Виходячи з розрахунку, здійсненого Інспекцією у її довідці від 17.04.2013, позивачем у період часу з 01.01.2013 по 03.04.2013 не отримано від відповідача грошових коштів за додатково експлуатуючі останнім 183 місцями для паркування транспортних засобів в сумі 110.623,50 грн (183 місць * 93 днів * 6,5 грн).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача упущеної позивачем вигоди в сумі 110.623,50 грн.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, тому права та обов'язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до приписів ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Загальні норми, якими регулюються відносини суб'єктів господарювання щодо розірвання договорів визначені главою 53 Цивільного кодексу України. Якщо сторони не можуть дійти згоди щодо розірвання договору, вони мають право передати спір на вирішення суду. Під час розірвання або зміни Договору у такий спосіб, потрібно обов'язково дотримуватися вимог передбачених у статтях 651, 652 ЦК України, статті 188 ГК України.

Статтею 651 ЦК України визначені підстави для зміни або розірвання договору, а саме: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положенням ст. 907 ЦК України унормовано, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

У відповідності до п. 6.4 Договору позивач має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у будь-якому з таких випадків: у разі несплати відповідачем послуг позивачеві в розмірі щомісячного платежу протягом одного місяця з дня закінчення строку відповідного платежу; у разі грубого або систематичного порушення умов Договору; у разі використання об'єкту не за цільовим призначенням або всупереч умовам Договору; у разі недотримання відповідачем вимог п.2.2.4. або п.2.2.9. Договору.

Стосовно обов'язку позивача надіслати повідомлення відповідачеві про розірвання Договору суд відзначає таке.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що про дострокове розірвання Договору позивач надсилає відповідачеві письмове повідомлення не менш ніж за 30 календарних днів до дати розірвання Договору. Повідомлені про розірвання Договору вважається таким, що направлене належним чином, якщо воно направлене позивачем відповідачеві за адресою, зазначеною у Договорі. Договір вважається розірваним після спливу 30 календарних днів з дати надсилання відповідачеві повідомлення про розірвання Договору.

Передбачене ст. 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка використовує його добровільно, виходячи з власних інтересів, та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі N 3-74гс11).

Таким чином, як вже встановлено судом вище, відповідач експлуатуванням більшою кількістю місць для паркування транспортних засобів, ніж встановлено Договором, прямо порушив його істотні умови, тому, вимога прокурора про застосування до правочину правил, визначених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, визнається судом правомірною, а відтак, договір від 21.12.2012 № ДНП-2012-12/57 підлягає розірванню.

Частиною 2 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Пунктом 6.7 Договору визначено, що після припинення або розірвання Договору (окрім випадку оформлення прав власності / права користування земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку) відповідач втрачає право на експлуатацію об'єкту. Відповідач зобов'язаний не пізніше дати припинення / розірвання Договору звільнити ділянку, на якій розташований об'єкт.

Отже, з урахуванням встановлення судом наявності підстав для розірвання Договору, вимога прокурора у справі про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 73, та повернути її позивачеві є правомірною та обґрунтованою, тому, підлягає задоволенню.

Щодо заявленої прокурором позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 110.623,50 грн суд зазначає таке.

Положенням ч. 5 ст. 653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Аналогічні положення містяться і в п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За приписами ч. 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Однак, при цьому, положеннями ч.ч. 1, 2 статті 226 ГК України унормовано таке: учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, з урахуванням наведених вище норм матеріального права, суд зазначає, що, по-перше, протиправна поведінка відповідача, у правовідносинах сторін Договору, полягає у користуванні останнім більшої кількості місць для паркування транспортних засобів, ніж відведено відповідачеві позивачем за Договором; по-друге, вказана поведінка призвела до завдання позивачеві збитків, у вигляді упущеної вигоди, а відтак, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача у даному спору має місце; по-третє, відповідачем не доведено відсутності його вини у зобов'язанні, останнім не вжито жодного заходу, щодо запобігання виникненню збитків у вигляді упущеної позивачем вигоди, також відповідачем не було повідомлено позивача про намір займання та користування додаткових місць для паркування транспортних засобів, які перевищують кількість відведених за Договором, чим самим, відповідач позбавив позивача права на отримання ним вигоди від експлуатації відповідачем додаткових місць для паркування, відтак, відповідачем не дотримано правил, встановлених приписом ч. 2 ст. 226 ГК України.

При цьому, стосовно розміру завданих збитків (упущеної вигоди) суд відзначає таке.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Як встановлено вище, прокурор у позові зазначає, що відповідачем експлуатується додатково 183 місця для паркування транспортних засобів, чим завдано позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 110.623,50 грн.

Однак, згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 11.10.2013 № 8622/8623/13-45/8624/8625/13-42/8797/8798/13-41 встановлено, що відповідачем експлуатується 244 місць для паркування транспортних засобів, тобто на 93 місця більше, ніж обумовлено сторонами у Договорі, що призвело до недоотримання позивачем грошових коштів (упущена вигода) у період часу з 01.01.2013 по 03.04.2013 у сумі 68.028,77 грн.

Таким чином, виходячи з зазначеного вище, факт завдання відповідачем позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 68.028,77 грн є доведеним, матеріалами справи підтвердженим, і в той же час відповідачем не спростований.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, позовні вимоги прокурора визнані судом правомірними, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 44 ГПК України).

Відповідно до положень встановлених п. 11 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 названого Закону).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1.147,00 грн.

Отже, виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ПАРК-СЕРВІС», який складається з судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру в сумі 1.720,50 грн, а також за дві вимоги немайнового характеру в сумі 2.294,00 грн.

Крім того, згідно акту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.10.2013 № 8622/8623/13-45/8624/8625/13-42/8797/8798/13-41 вартість проведеної судової експертизи, призначеної господарським судом у даній справі, складає 6.292,80 грн. Таким чином, оплата проведеної судової експертизи у даній справі покладається на відповідача в сумі 6.292,80 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 21 грудня 2012 року № ДНП-2012-12/57, який укладений між комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; ідентифікаційний код 35210739) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ПАРК-СЕРВІС" (37052, Полтавська область, Пирятинський район, с. Велика Круча, вул. Молодіжна, буд. 53; ідентифікаційний код 37673399) , розірвати.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ПАРК-СЕРВІС" (37052, Полтавська область, Пирятинський район, с. Велика Круча, вул. Молодіжна, буд. 53; ідентифікаційний код 37673399) звільнити земельну ділянку, на якій розташований паркувальний майданчик, а саме за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 73, і яка розташована в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, та повернути її комунальному підприємству "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; ідентифікаційний код 35210739).

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ПАРК-СЕРВІС" (37052, Полтавська область, Пирятинський район, с. Велика Круча, вул. Молодіжна, буд. 53; ідентифікаційний код 37673399) на користь комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; ідентифікаційний код 35210739) упущену вигоду в сумі 68.028,77 (шістдесят вісім тисяч двадцять вісім) грн 77 коп.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ПАРК-СЕРВІС" (37052, Полтавська область, Пирятинський район, с. Велика Круча, вул. Молодіжна, буд. 53; ідентифікаційний код 37673399) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в сумі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.; судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру в сумі 2.294,00 (одна тисяча сто сорок сім) грн 00 коп.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ПАРК-СЕРВІС" (37052, Полтавська область, Пирятинський район, с. Велика Круча, вул. Молодіжна, буд. 53; ідентифікаційний код 37673399, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6; ідентифікаційний код 02883096, на будь який її рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) суму за проведення судової експертизи в розмірі 6.292,80 (шість тисяч двісті дев'яносто дві) грн 80 коп.

7. В іншій частині позову відмовити повністю.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Балац