Рішення № 37308579, 13.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа № 911/4858/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів», смт. Пісківка

про стягнення грошових коштів в сумі 502 139,34 грн.

Суддя Кошик А.Ю.

Представники:

від позивача: Попов В.В. - представник за довіреністю від 30.07.2013 року

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київська будівельна компанія «Київбудком» (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (відповідач) про стягнення 502 139,34 грн., з яких 470 830,48 грн. основного боргу; 25 504,70 грн. пені; 5 804,76,21 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору генерального підряду на капітальне будівництво № 150 від 24.11.2011 року, прийнято на себе зобов'язання та виконано комплекс будівельно-монтажних робіт по будівництву -розширенню Пісківського заводу скловиробів - цеху склотари № 2 в смт. Пісківка, Бородянського району Київської області, які не були оплачені відповідачем в повному обсязі, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 470 830,48 грн. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті робіт за Договором, позивачем нараховано пеню та три відсотки річних.

Провадження у справі №911/4858/13 порушено відповідно до ухвали суду від 27.12.2013 року та призначено справу до розгляду на 16.01.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засіданні 16.01.2014 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався на 30.01.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засіданні 30.01.2014 року повторно не з'явився та надіслав суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд припинити провадження у справі на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України, оскільки 08.08.2013 року на підприємстві відповідача сталася пожежа, яку він вважає як форс-мажорні обставини. Розгляд справи відкладався до 13.02.2014 року.

У судовому засіданні 13.02.2014 року представник позивача позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання 13.02.2014 року не з'явився, хоча про час і місце розгляду спору був належним чином повідомлений. Позивач явку уповноваженого представника забезпечив та надав суду свої письмові пояснення з приводу заперечень відповідача.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007 р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 27.12.2013 року, від 16.01.2014 року та від 30.01.2014 року надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

24.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (Замовником, відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Київська будівельна компанія «Київбудком» (Підрядником, позивач) укладено Договір генерального підряду на капітальне будівництво № 150 про виконання робіт по капітальному будівництву - розширенню Пісківського заводу скловиробів - цеху склотари № 2 (далі - Договір).

Як вбачається з п. 1.1. Статуту Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком», затвердженого Загальними зборами акціонерів (Протокол № 2 від 10.05.2011р.), Приватне акціонерне товариство «Київська будівельна компанія «Київбудком» є правонаступником усіх прав і зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком».

Пунктом 2.1. Договору сторони встановили, що підрядник зобов'язався виконати роботи по капітальному будівництву Об'єкту (капітальне будівництво - розширення цеху склотари № 2 Пісківського заводу скловиробів.

Відповідно до п. 4.2. Договору, остаточна вартість робіт по Договору визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно з п. 20.1. Договору, договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, що з нього випливають, в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання Договору, виконано комплекс будівельно-монтажних робіт по капітальному будівництву Об'єкту, які прийняті в повному обсязі Замовником (відповідачем) на підставі підписаних обома сторонами Актів виконаних робіт, складених по формі № КБ-2в, та Довідок про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3). Відповідні обставини підтверджуються наданими позивачем Актами виконаних робіт форми КБ-2 та Довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за період з листопада 2011 року по квітень 2013 року (доданими до матеріалів справи). З наданих позивачем доказів вбачається виконання позивачем робіт за Договором підряду на загальну суму 23 695 830,56 грн., що відповідачем по суті не заперечено та не спростовано.

Будь-яких зауважень щодо якості та термінів виконання Робіт на Об'єкті зі сторони відповідача на час підписання актів прийому-передачі робіт не було.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи і неоплачена сума становить 470 830,48 грн., що також визнано підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 року по 28.11.2013 року.

Пунктом 13.2. Договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюються Замовником на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт проміжними етапами. Генпідрядник готує Акт приймання виконаних будівельних робіт та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт і подає їх для підписання Замовнику не пізніше 28 числа звітного місяця. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання документів зобов'язаний підписати подані Генпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж за Договором було проведено 15.07.2013 року, після чого оплата робіт відповідачем припинилась.

Крім актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, сума боргу підтверджується й актом звіряння взаємних розрахунків, що підписаний позивачем і відповідачем станом на 28.11.2013 року.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просив припинити провадження у справі у зв'язку з форс-мажорними обставинами. Зокрема, в обґрунтування звільнення його від сплати заборгованості в порядку п. 17.1 Договору в якості форс-мажорної обставини відповідач посилається на пожежу у серпні 2013 року на його території, яка призвела до скрутного матеріального становища.

Однак, відповідач не обґрунтував пов'язаність пожежі зі спірними правовідносинами, фактично відповідач обґрунтовує скрутне фінансове становище, в якому підприємство опинилось після пожежі, що жодним чином не пов'язано з виконанням зобов'язань за Договором.

Таким чином суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а саме припинення відповідачем здійснення розрахунку за виконання робіт капітального будівництва, в визначеному вище обсязі, є істотним порушенням умов Договору та є підставою для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплати боргу з урахуванням трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати від боржника за користування

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що річні нараховані в сумі 5 804,76 грн.на фактичну суму заборгованості 470 830,48 грн. за період прострочення з 15.07.2013 року по 12.12.2013 року, що відповідає фактичним обставинам справи та ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимога про стягнення 5 804,76 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 25 504,70 грн., розраховану позивачем з суми боргу за період з 15.07.2013 року по 12.12.2013 року.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сплата пені в розмірі подвійної обліком ставки НБУ за прострочення платежів передбачена сторонами п. 16.3 Договору.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована на суми фактичного прострочення за відповідні періоди прострочення в межах визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, таким чином, вимога про стягнення пені в сумі 25 504,70 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем спростовані в частині стягнення 4500 грн. основного богу, тому підлягають частковому задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі, оскільки сума судового збору, яка підлягає сплаті з даного позову, є мінімальною.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (07820, Київська обл., Бородянський район, смт. Пісківка, вул. Жовтнева, буд. 1, код ЄДРПОУ 33894121) на користь Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд. 10, код ЄДРПОУ 24934463) 470 830,48 (чотириста сімдесят тисяч вісімсот тридцять гривень сорок вісім копійок) грн. основного боргу; 25 504,70 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот чотири гривні сімдесят копійок) грн. пені; 5 804,76 (п'ять тисяч вісімсот чотири гривні сімдесят шість копійок) грн. 3% річних та 10 042,78 грн. (десять тисяч сорок дві гривні сімдесят вісім копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 21.02.2014 р.