Рішення № 37308577, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25052/13 10.02.14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ, код НОМЕР_1

до відповідача: Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 26199708

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 34926981

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883414

про визнання дій незаконними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - за пасп., ОСОБА_2 - по дов.

від відповідача: Сахацький С.О. - по дов.

від третьої особи 1: Сахацький С.О. - по дов.

від третьої особи 2: Ходорич О.М. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ про:

- визнання незаконними дій Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу 18.09.2012р. кіоску з продажу друкованої продукції, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1;

- стягнення з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12 000 грн. упущеної вигоди;

- стягнення з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 000 грн. матеріальної шкоди;

- стягнення з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на неправомірне знесення посадовими особами Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кіоску, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок чого позивачу було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Відповідач у відзиві б/н від 10.02.2014р. проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив про правомірність дій посадових осіб Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Крім того, відповідач просив суд припинити провадження у справі, оскільки розглядуваний спір виник з публічно-правових відносин, а тому не є підвідомчим господарському суду.

Треті особи 1, 2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили з огляду на їх необґрунтованість, письмових пояснень по суті спору не надали.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.02.2014р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та третіх осіб 1, 2, господарський суд встановив:

12.08.2010р. Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано припис №0033800, за змістом якого позивачу було запропоновано усунути виявлені порушення правил благоустрою м.Києва, а саме надати у триденний термін дозвільні документи на малу архітектурну форму, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Закревського, буд.87, або, у разі відсутності таких документів, демонтувати малу архітектурну форму власними силами. При цьому, позивача попереджено, що у разі невиконання даного припису мала архітектурна форма підлягає демонтажу.

Згодом, позивачу було видано припис №5-218/12 від 17.01.2012р. відділу контролю за благоустроєм району Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, яким також запропоновано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 усунути виявлене порушення шляхом самостійного знесення тимчасової споруди.

18.09.2012р. на підставі доручення №202/09-12 від 18.09.2012р. Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посадовими особами Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у зв'язку з невиконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 припису №0033800 від 12.08.2010р. було проведено демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1, про що складено акт б/н від 18.09.2012р. про проведення демонтажу.

Позивач, в свою чергу, посилаючись на правомірність розміщення тимчасової споруди, яку було знесено, а також наявність прав на земельну ділянку під нею, звернувся до суду з даним позовом про визнання незаконними дій Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу 18.09.2012р. кіоску з продажу друкованої продукції, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнення з відповідача упущеної вигоди, матеріальної та моральної шкоди.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вказувалось вище, позивачем було заявлено, зокрема, вимогу про визнання незаконними дій Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу 18.09.2012р. кіоску з продажу друкованої продукції, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, за змістом ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, спосіб захисту у вигляді визнання незаконними дій юридичної особи є таким, що не відповідає можливим способам захисту, які передбачені ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

При цьому, пунктом 10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачений спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності виключно органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, проте не дій юридичної особи.

Одночасно, до відома господарського суду позивачем не було доведено наявності іншого закону або договору, якими б було передбачено обраний спосіб захисту.

За змістом постанови Верховного Суду України від 13.07.2004р. у справі №10/732, п.4.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та позицію Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу 18.09.2012р. кіоску з продажу друкованої продукції, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.

Розглянувши позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, у тому числі, упущеної вигоди, господарський суд виходить з наступного:

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною. При цьому, загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 вказаної статті Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Отже, у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) винної поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з аналізу вказаних норм закону, належністю доказів є міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, при зверненні до суду з вимогами про стягнення з відповідача заподіяної майнової шкоди Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повинно бути доведено як сам факт заподіяння шкоди, так і наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Разом з цим, всупереч викладеним вище вимогам закону позивачем не було представлено суду належних та допустимих доказів обґрунтованості свої позовних вимог. Зокрема, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було доведено порушення його прав внаслідок неправомірної поведінки відповідача.

Як свідчать матеріали справи та що сторонами не заперечується, 18.09.2012р. Комунальним підприємством «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дійсно було проведено демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 При цьому, такі дії були здійснені відповідачем на виконання доручення №202/09-12 від 18.09.2012р. Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі припису №0033800 від 12.08.2010р.

За ознаками, наведеними у ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», торговий павільйон є тимчасовою спорудою для зайняття підприємницькою діяльністю, і його розміщення має засвідчуватися відповідними документами, що визначені Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджено Наказом №244 від 21.10.2011р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, або іншими документами у випадку, якщо розміщення павільйону мало місце до набрання чинності зазначеними нормативними актами (паспорт прив'язки, дозвіл на розміщення тощо).

Згідно з п.13.3.2 рішення №1051/1051 від 25.12.2008р. Київської міської ради «Про Правила благоустрою міста Києва», у разі виявлення самовільно розміщеної тимчасової споруди (малої архітектурної форми) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, або з частково оформленою дозвільною документацією, Головним управлінням контролю за благоустроєм вноситься припис його власнику з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу цієї споруди протягом трьох робочих днів. Протягом зазначеного терміну власник зобов'язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самочинно розміщеної тимчасової споруди (малої архітектурної форми) та провести відновлення порушеного благоустрою на місці розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми). У разі невиконання власником вимог припису Головне управління контролю за благоустроєм здійснює демонтаж самовільно розміщеної тимчасової споруди (малої архітектурної форми) за рахунок коштів міського бюджету з подальшим відшкодуванням усіх витрат власником, винним у порушенні благоустрою.

Відповідно до п.19.2.1 рішення №1051/1051 від 25.12.2008р. Київської міської ради «Про Правила благоустрою міста Києва» уповноважені працівники Головного управління контролю за благоустроєм мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, як вбачається з п.2 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації), яке затверджене Розпорядженням №94 від 27.01.2011р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано відповідно до рішення №198/7535 від 15.03.2012р. Київської міської ради «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» у Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В свою чергу, згідно з п.2.2 статуту Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідач підпорядкований Головному управлінню контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з питань, визначених законодавством та цим статутом.

За змістом п.3.2.6 статуту відповідача, предметом діяльності Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є, зокрема, демонтаж, перевезення та зберігання безхазяйного майна (кіосків, павільйонів, гаражів, рекламо носіїв, залишків будівельних матеріалів, автомобілів та ін.) та самовільно розміщених об'єктів, що порушують правила благоустрою міста.

За таких обставин, господарський суд приймає до уваги обґрунтовані твердження відповідача про те, що Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не приймає рішень про демонтаж тимчасових споруд, а лише виконує доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу київської міської ради (київської міської державної адміністрації), якому відповідач підпорядкований.

Фактично, відповідач є лише виконавцем рішень суб'єкта владних повноважень в межах своєї статутної діяльності. До повноважень Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не відноситься здійснення оцінки правомірності чи неправомірності винесеного третьою особою 1 припису та прийнятого нею рішення. При цьому, матеріали справи не містять доказів скасування чи оскарження в судовому порядку припису №0033800 від 12.08.2010р. та дій Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, за висновками суду, твердження позивача про порушення його права з боку відповідача є безпідставними, оскільки в діях Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не вбачається неправомірної поведінки при виконанні доручення суб'єкта владних повноважень.

Наразі, доводи позивача щодо правомірності розміщення знесеної тимчасової споруди та наявності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою під такою спорудою господарським судом не досліджуються, оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування у даній справи. У тому числі, судом не приймаються до уваги посилання позивача на неправомірність припису №0033800 від 12.08.2010р. Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приймаючи до уваги, що розглядуваний спір виник з приводу заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди з боку відповідача, а не стосовно правомірності припису, який виданий третьою особою 1.

Крім того, судом не встановлено факту заподіяння позивачу матеріальної шкоди, про стягнення якої заявлено даний позов.

Так, за змістом позовної заяви, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено до відповідача вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, яку було завдано Комунальним підприємством «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при проведенні демонтажу тимчасової споруди на АДРЕСА_1 та яку позивач оцінює на суму 1000 грн.

При цьому, позивачем не було представлено суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження розміру заявленої до стягнення шкоди, а також самого факту заподіяння шкоди (акту оцінки, експертного висновку, фототаблиць тощо). За змістом пояснень, які були надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в судовому засіданні, розмір шкоди було визначено позивачем на підставі власної оцінки.

Вимога про стягнення упущеної вигоди також є безпідставною, приймаючи до уваги, що пред'явлення такої вимоги покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі перебування спірного майна у його володінні. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

Позивачем, в свою чергу, не було доведено реальності упущеної вигоди в розмірі 12 000 грн., які є неотриманою орендною платою, оскільки такі доходи залежать від різних обставин, зокрема, належного виконання договору орендарем та дійсності такого правочину.

Враховуючи висновки суду про відсутність в діях Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) неправомірної поведінки, не вбачається і такого елементу цивільного правопорушення як причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Наявність вини в діях Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також спростовується матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено наявності жодного з елементів складу цивільного правопорушення, проте саме за наявності таких елементів у їх сукупності настає майнова відповідальність.

Враховуючи викладене вище, вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12 000 грн. упущеної вигоди та 1 000 грн. матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення 1 000 грн. моральної шкоди також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п.3 ч.2 ст.23 вказаного Кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою №4 від 31.03.1995р. Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відтак, моральна шкода відшкодовується особою, яка таку шкоду завдала, зокрема, своїми неправомірними діями, за наявності її вини.

Враховуючи, що судом при розгляді даної справи не було встановлено в діях відповідача неправомірних дій та вини, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

До того ж, позивачем не було надано суду доказів заподіяння йому втрат немайнового характеру, у тому числі моральних, а також доказів, що підтверджують розмір заявленої до стягнення моральної шкоди .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ про визнання незаконними дій Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу 18.09.2012р. кіоску з продажу друкованої продукції, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнення з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12 000 грн. упущеної вигоди, 1 000 грн. матеріальної шкоди та 1 000 грн. моральної шкоди, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі, яке викладене у відзиві б/н від 10.02.2014р., залишено судом без задоволення з огляду на його безпідставність.

При цьому, господарський суд зазначає, що твердження відповідача про походження даного спору з публічно-правових відносин є помилковими. Предмет розглядуваного позову складають вимоги до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке не є суб'єктом владних повноважень та яке будь-яких рішень владного характеру не приймало.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ про визнання незаконними дій Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу 18.09.2012р. кіоску з продажу друкованої продукції, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнення з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12 000 грн. упущеної вигоди, 1 000 грн. матеріальної шкоди та 1 000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні 10.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.02.2014р.

Суддя М.О. Любченко