Постанова № 37308252, 17.02.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2014 року об 11:14 Справа №2а-9493/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1; від відповідача - Усенов Б.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000841702, №0000831702 від 20.08.2012 року. Уточнивши позовні вимоги позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000831702 від 20.08.2012 року в сумі 4711,25 грн., у тому числі за основним платежем 3769,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 942,25 грн.; №0000841702 від 20.08.2012 року в сумі 58979,06 грн., у тому числі за основним платежем 46935,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12043,51 грн., у зв'язку з визнанням та сплатою частини податкових зобов'язань (т. 5 а.с. 19).

Позов мотивовано невідповідністю викладених в акті перевірки висновків фактичним обставинам, а прийняті на підставі цього акту оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на засадах податкового законодавства України.

Ухвалами суду від 24.09.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 18.10.2012 року у справі призначена судова економічна експертиза та зупинено провадження по справі у зв'язку з призначенням експертизи до одержання її результатів.

Ухвалою суду від 09.12.2013 року провадження по справі поновлено з 23.01.2014 року.

Ухвалою суду від 23.01.2014 року відповідача - Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби замінено на правонаступника - Сімферопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у письмових запереченнях (т. 2 а.с. 138-140).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований у якості платника ПДВ, взятий на облік в органах державної податкової служби (т. 1 а.с. 10, 11, т. 2 а.с. 124-126).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.08.2012 року №1175/17-02/НОМЕР_1 (далі - Акт) (т. 1 а.с. 18-80).

За висновками акту встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97, зі змінами і доповненнями та п. 198.4 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4422,00 грн., в тому числі у квітні 2010 року в сумі 378,00 грн., у травні 2010 року в сумі 275,00 грн., в вересні 2010 року в сумі 689,00 грн., у грудні 2010 року в сумі 157,00 грн., у липні 2011 року в сумі 1629,00 грн., у листопаді 2011 року в сумі 647,00 грн., у грудні 2011 року в сумі 647,00 грн.;

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року, зі змінами і доповненнями та п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 розділу VI Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями донараховано податку з доходів фізичних осіб - СГД в загальній сумі 47424,73 грн., в тому числі за 2010 рік - 23337,72 грн., за 2011 рік - 24087,01 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000841702 від 20.08.2012 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмір 59468,24 грн. ( у тому числі 47424,73 грн. за основним платежем та 12043,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0000831702 від 20.08.2012 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5527,50 грн. ( у тому числі 4422,00 грн. за основним платежем та 1105,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 13, 15).

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

Основними документами, що регламентують порядок застосування підприємцями загальної системи оподаткування є: Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», і розроблена відповідно до п. 23 Декрету Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затверджена Наказом ГДПІ України від 21.04.1993 № 12, чинний до 2010 року, а також Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Стаття 13 Декрету визначає, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пункт 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ДПА України № 12 від 21.04.1993 року містить аналогічне положення.

У додатку № 7 до даної Інструкції зазначено, що фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» відповідно до якої можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.

Крім того, до податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються, зокрема: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті; суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону №334 не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам

Статтею 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 ПК України).

Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Склад витрат та порядок їх визнання визначено в ст.138 розділу ІІІ Податкового Кодексу України:

- ст.138.8 «...амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг...»;

- ст.138.10 «...амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення...»;

- ст.138.10.2 «...амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання...».

З урахуванням вищезазначеного, фізична особа-підприємець має право відносити до складу валових витрат амортизаційні відрахування, але лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів згідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України та лише ті амортизаційні відрахування, які відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Розділом V Податкового кодексу України визначений порядок оподаткування податком на додану вартість. Порядок оподаткування податком на додану вартість до набрання чинності ПК України було врегульовано нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені у розділі V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 далі - ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду". Починаючи з 01.01.2011 року згідно з п.199.1 ст.199 розділу V ПК України діє аналогічна норма: "У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях".

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що донарахування податку з доходів фізичних осіб - СГД в загальній сумі 47424,73 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 23337,72 грн., за 2011 рік у сумі 24087,01 грн. здійснено внаслідок висновку відповідача про завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу на загальну суму 297273,00 грн., в тому числі у 2010 року на суму 155584,82 грн. та у 2011 року на суму 141688,18 грн., а саме:

- 180786,95 грн. - віднесена сума амортизації основних засобів, в тому числі за 2010 рік в сумі 51253,02 грн. та за 2011 рік в сумі 12533,93 грн.;

- 96840,00 грн. - віднесена сума ПДВ, яка сплачена в бюджет у 2010 році;

- 3261,20 грн. - віднесена сума за послуги мобільного зв'язку від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» до складу валових витрат у 2010 році;

- 6468,00 грн. - віднесена сума, яка сплачена за придбання програми «1С: Підприємництво 8. Комплект на 5 користувачів Бухгалтерії для України» у ТОВ «Ай Ті Про» до складу валових витрат у 2011 році;

- 6471,85 грн. - віднесена сума, яка сплачена за маркетингові послуги від ВАТ «Кременчукм'ясо» до складу валових витрат у 2010 році на суму 785,60 грн. та у 2011 році на суму 5686,25 грн.;

- 3445,00 грн. - віднесена сума, яка сплачена за послуги по проектуванню зовнішніх мереж водопроводу КП «Альянс» до складу валових витрат у 2010 році.

Донарахування податку на додану вартість у загальній сумі 4422,00 грн., в тому числі у квітні 2010 року в сумі 378,00 грн., у травні 2010 року в сумі 275,00 грн., в вересні 2010 року в сумі 689,00 грн., у грудні 2010 року в сумі 157,00 грн., у липні 2011 року в сумі 1629,00 грн., у листопаді 2011 року в сумі 647,00 грн., у грудні 2011 року в сумі 647,00 грн. здійснено внаслідок висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у загальній сумі 4422,00 грн., у тому числі:

- на суму 653 грн. за отримані послуги мобільного зв'язку від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» (у тому числі у квітні 2010 року на суму 378 грн., у травні 2010 року на суму 275 грн.);

- на суму 1294 грн. по операції з придбання у ТОВ «Ай Ті Про» двох програм «1С: Підприємництво 8. Комплект на 5 користувачів Бухгалтерії для України»;

- на суму 1294 грн. по операціям з надання ВАТ «Кременчукм'ясо» маркетингових послуг;

- на суму 689 грн. у вересні 2010 року по операції з виконання КП «Альянс» проектних робіт зовнішніх мереж водопроводу;

- на суму 492 грн. у липні 2011 року, яка виникла за рахунок різниці залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, рядок 21 Декларації між даними платника та даними акту перевірки (-1137+1629).

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат суми амортизації у розмірі 180786,95 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 51253,02 грн. та 2011 рік в сумі 129533,93 грн., суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, фізична особа-підприємець має право відносити до складу валових витрат амортизаційні відрахування, але лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів згідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України та лише ті амортизаційні відрахування, які відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Висновками експертизи, а також наявними в матеріалах справи: відомостями нарахування амортизації за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, актами вводу в експлуатацію основних засобів за формою НА-1, актами прийому-передачі основних засобів за формою ОЗ-1, підтверджується ведення позивачем бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів.

Відтак, позивач мав право додатково зменшити валовий дохід на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на загальну суму 180786,95 грн.

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат суми ПДВ у розмірі 96840,00 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334, а також згідно з додатком № 7 Інструкції №12 до складу валових витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), зокрема суми ПДВ, внесені до бюджету.

Наданими позивачем платіжними дорученнями та банківськими виписками підтверджується сплата ПДВ до бюджету за 2010 рік: №1869 від 26.04.2010 року на суму 6906,00 грн. - ПДВ за березень 2010 року; №1876 від 28.04.2010 року на суму 1000,00 грн. - ПДВ за березень 2010 року; №1938 від 26.05.2010 року на суму 7012,00 грн. - ПДВ за квітень 2010 року; №2006 від 18.06.2010 року на суму 6439,00 грн. - ПДВ за травень 2010 року; №2103 від 26.07.2010 року на суму 38696,00 грн. - ПДВ за червень 2010 року; №2159 від 25.08.2010 року н суму 1606,00 грн.; №2187 від 27.09.2010 року на суму 2616,00 грн. - ПДВ за серпень 2010 року; №185 від 27.10.2010 року на суму 2903,00 грн. - ПДВ за вересень 2010 року; №282 від 24.11.2010 року на суму 1106,00 грн. - ПДВ за жовтень 2010 року; №385 від 17.12.2010 року на суму 28556,00 грн. - ПДВ за листопад 2010 року (т. 1 а.с. 96-105).

Відтак, позивачем правомірно було віднесено до валових витрат сплачених до бюджету сум ПДВ на загальну суму 96840,00 грн.

По взаємовідносинам позивача з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» судом встановлено наступне.

Позивач, у 2010 році, до складу валових витрат відніс 3261,20 грн. за послуги мобільного зв'язку, отримані від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», а суму сплаченого ПДВ у розмірі 653 грн. включено до складу податкового кредиту позивача (у тому числі за квітень 2010 року - 378 грн., за травень 2010 року - 275 грн.).

Правомірність донарахування позивачу за зазначеною операцією за результатами перевірки грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, згідно з податковим повідомленням рішенням №0000841702 від 20.08.2012 року, в розмірі 489,19 грн.; а також грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в податковому повідомленні рішенні №0000831702 від 20.08.2012 року, в розмірі 816,25 грн. (653 грн. за основним платежем та 163,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) позивачем не оскаржується та не є предметом позову.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ай Ті Про» судом встановлено наступне.

В листопаді та грудні 2011 року позивачем було придбано у ТОВ «Ай Ті Про» 2 програми «1С:Підприємство 8. Комплект на 5 користувачів» на загальну суму 7761,60 грн., у тому числі вартість без ПДВ 6468,00 грн. та ПДВ у розмірі 1293,60 грн. згідно з рахунками-фактурами: №42592 від 23.12.2011 року на суму 3880,80 грн., у тому числі ПДВ 646,80 грн.; №41984 від 21.11.2011 року на суму 3880,80 грн., у тому числі ПДВ 646,80 грн. (т. 3 а.с. 93 97)

Зазначені програми були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується випискою банку: платіжними дорученнями №661 від 18.11.2011 року на суму 3880,80 грн., у тому числі ПДВ 646,80 грн., №732 від 22.12.2011 року на суму 3880,80 грн., у тому числі ПДВ 646,80 грн. (т. 3 а.с. 92, 96).

Отримання програм позивачем підтверджується актами здачі-приймання робіт №ОУ-0000563 від 22.11.2011 року на суму 3880,80 грн., у тому числі ПДВ 646,80 грн., №ОУ-000557 від 30.12.2011 року на суму 3880,80 грн., у тому числі ПДВ 646,80 грн. (т. 3 а.с. 90, 94).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Ай Ті Про» склало податкові накладні №222 від 21.11.2011 року на суму 3880,80 грн., у тому числі ПДВ 646,80 грн., №276 від 23.12.2011 року на суму 3880,80 грн., у тому числі ПДВ 646,80 грн. (т. 3 а.с. 91, 95).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру податкових накладних та віднесені до податкового кредиту за датою отримання податкових накладних.

Придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності:

- одна програма була реалізована ФОП ОСОБА_5 згідно з актом здачі-приймання робіт №ОУ-0000001 від 28.11.2011 року на загальну суму 5544,00 грн., у тому числі ПДВ 924,00 грн. (т. 3 а.с. 106), сплачена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою: платіжним дорученням №668 від 25.11.2011 року на суму 5544,00 грн., у тому числі ПДВ 924,00 грн. (т. 3 а.с. 108), у зв'язку з чим позивач виписав податкову накладну №62 від 25.11.2011 року на суму 5544,00 грн., у тому числі ПДВ 924,00 грн. (т. 3 а.с. 107), яка була відображена позивачем в реєстрі виданих податкових накладних (т. 3 а.с. 109), у зв'язку з чим, на виконання вимог п. 177.4 ст. 177 ПК України, позивачем віднесена сума собівартості програми без ПДВ у розмірі 3234,00 грн. до суми валових витрат;

- друга програма введена в експлуатацію у грудні 2011 року, згідно з актом № ВЭ-0000011 від 30.12.2011 року (т. 3 а.с. 99) - програма є нематеріальним активом згідно з п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, витрати з придбання якої підлягають амортизації починаючи з місяця, наступного за місяцем введення в експлуатацію НМА, тобто у січні 2012 року. Таким чином витрати по придбанню другої програми не були включені ні до складу витрат згідно з переліком ст. 138 ПК України, ні у валові витрати - у частині амортизаційних відрахувань, оскільки належать до амортизації з січня 2012 року.

По взаємовідносинам позивача з ВАТ «Кременчукм'ясо» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,між позивачем та ВАТ «Кременчукм'ясо» 01.06.2010 року укладено договір поставки № 16/06-10/993/10-снабж. (т. 2 а.с. 136-137).

Згідно з п 1.1 договору ВАТ «Кременчукм'ясо» купує харчові добавки в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках, або накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Розрахунок за поставлений товар здійснюється ВАТ «Кременчукм'ясо» шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, або внесенням готівкою в касу ФОП ОСОБА_3 не пізніше шестидесяти календарних днів із моменту отримання товару.

Згідно з п. 5.3 по закінченню кожного кварталу дії цього Договору ФОП ОСОБА_3 виплачує ВАТ «Кременчукм'ясо» винагороду згідно рахунку за: надання та аналіз інформації про попит на продукцію контрагента, аналіз ринку м'ясних продуктів в регіоні, надання інформації про потенційних споживачів товарів продавця. Проте розмір винагороди повинен складати 7 (сім) % від суми оплаченого товару за період.

Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів (винагороди) на розрахунковий рахунок ВАТ «Кременчукм'ясо» не пізніше кожного 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним після закінчення кварталу, по якому проводиться розрахунок.

Окрім цього, між позивачем та ВАТ «Кременчукм'ясо» 03.01.2011 укладено договір поставки № 290/11-снабж. (т. 1 а.с. 137-138).

Згідно з п 1.1 договору ВАТ «Кременчукм'ясо» купує харчові добавки в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках, або накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Розрахунок за поставлений товар здійснюється ВАТ «Кременчукм'ясо» шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, або внесенням готівкою в касу ФОП ОСОБА_3 не пізніше шестидесяти календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 5.3 по закінченню кожного кварталу дії цього Договору ФОП ОСОБА_3 виплачує ВАТ «Кременчукм'ясо» винагороду згідно рахунку за: надання та аналіз інформації про попит на продукцію контрагента, аналіз ринку м'ясних продуктів в регіоні. Проте розмір винагороди повинен складати 7 (сім) % від суми оплаченого товару за період.

Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів (винагороди) на розрахунковий рахунок ВАТ «Кременчукм'ясо» не пізніше кожного 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним після закінчення кварталу, по якому проводиться розрахунок.

До договорів поставки № 16/06-10/993/10-снабж від 01.06.2010 та № 290/11-снабж від 03.01.2011 надані додатки № 1 до договору, відповідно до яких п. 5.3 викладено в наступній редакції:

«По закінченню кожного кварталу дії цього Договору Продавець виплачує Покупцю винагороду (оплату) за надання маркетингових послуг згідно рахунку, які представляють собою: надання та аналіз інформації про споживчий попит на продукцію контрагента; аналіз ринку м'ясних продуктів в регіоні; надання інформації про потенційних споживачів товарів продавця; послуги з передпродажної підготовки товарів; послуги з розміщення продукції Замовника (Продавця) в місцях продажу; внесення продукції Продавця до інформаційних баз продажу; послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) (т. 4 а.с. 170, 217).

Вказані маркетингові послуги надаються Покупцем Продавцю протягом всього строку дії даних договорів поставки.

Надання маркетингових послуг оформлюється щоквартально актом здавання-приймання робіт.

Розмір оплати послуг повинен складати 7 (сім) % від суми оплаченого товару за цей період.

Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Покупця не пізніше кожного 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним після закінчення кварталу, по якому проводиться розрахунок.»

Виконання умов договорів підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт: №741 від 09.11.2010 року на суму 942,72 грн., у тому числі ПДВ 157,12 грн.; №1135 від 15.04.2011 року на суму 2720,90 грн., у тому числі ПДВ 453,48 грн.; №1150 від 20.04.2011 року на суму 4102,63 грн., у тому числі ПДВ 683,77 грн. (т. 3 а.с. 111, 114, 117).

Роботи були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками: платіжними дорученнями №228 від 08.11.2010 року на суму 942,72 грн., у тому числі ПДВ 157,12 грн.; №215 від 14.04.2011 року на суму 2720,90 грн., у тому числі ПДВ 453,48 грн.; №228 від 19.04.2011 року на суму 4102,63 грн., у тому числі ПДВ 683,77 грн. (т. 3 а.с. 112, 115, 119).

За датою виникнення податкових зобов'язань ВАТ «Кременчукм'ясо» склало податкові накладні №101103999 від 09.11.2010 року на суму 942,72 грн., у тому числі 157,12 грн.; №18362 від 15.04.2011 року на суму 2720,90 грн., у тому числі ПДВ 453,48 грн.; №24394 від 20.04.2011 року на суму 4102,63 грн., у тому числі ПДВ 683,77 грн. (т. 3 а.с. 113, 116, 118).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру податкових накладних та віднесені до податкового кредиту за датою отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отримані від ВАТ «Кременчукм'ясо» маркетингові послуги, були використані позивачем у власній господарській діяльності - для розвитку сфери діяльності позивача.

По взаємовідносинам позивача з КП «Альянс» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010 між ФОП ОСОБА_3 та КП «Альянс» укладено договір проектування зовнішніх мереж водопроводу №1033 (т. 1 а.с. 139-140).

Згідно з п 1 договору КП «Альянс» зобов'язується зробити проектування зовнішніх мереж водопроводу ФОП ОСОБА_3 по пров. Монтажників, 4 в п. ГРЕС, м. Сімферополя.

Відповідно до п. 3.1 загальна сума договору складає 4 136 грн. 00 коп. (Чотири тисячі сто тридцять шість грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 689 грн. 00 коп.

До договору також був складений Кошторис на проектні роботи № 1 на проектування зовнішніх мереж та споруд водопостачання при підземної прокладки, протягом 75 м, з облаштуванням водомірного вузла у місці врізки на суму 4 136,00 грн., у т.ч. ПДВ - 689,00 грн. за адресою пров. Монтажників, 4 в п. ГРЕС, м. Сімферополя (т. 1 а.с. 141).

Зазначені послуги були отримані позивачем, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 22.07.2010 року на суму 4136,00 грн., у тому числі ПДВ 689,00 грн. (т. 1 а.с. 142).

За датою виникнення податкових зобов'язань КП «Альянс» склало податкову накладну №2211 від 22.07.2010 року на суму 4136,00 грн., у тому числі ПДВ 689,00 грн. (т. 1 а.с. 143).

Зазначена податкова накладна включена позивачем до реєстру податкових накладних та віднесена до податкового кредиту за датою отримання податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, 1/2 частка нежитлової будівлі за адресою: м. Сімферополь, пров. Монтажників, 4 належить ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 154-156), відтак, зазначені ремонті роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності з укладенням в подальшому договору на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків у комунальну каналізацію № 5570 від 18.02.2010 між КРП ВПВКГ та ФОП ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 168-179).

Досліджені під час розгляду справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача мають всі необхідні реквізити, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

З метою визначення правомірності відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ай Ті Про», ВАТ «Кременчукм'ясо», КП «Альянс» судом також були з'ясовані обставини щодо наявності у контрагентів цивільної дієздатності.

Так, згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи названі вище контрагенти зареєстровані у якості юридичних осіб та не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Юридична особа є такою, що припинилася, лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755).

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Згідно з даними офіційного порталу Міністерства доходів і зборів України про анульовані реєстрації платника ПДВ (http://minrd.gov.ua/reestr) ТОВ «Ай Ті Про», ВАТ «Кременчукм'ясо» зареєстровані платниками податку 14.02.2002 року та 08.08.1998 року відповідно, а реєстрація КП «Альянс» як платника ПДВ анульована лише 11.04.2012 року, відтак, у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість" вищезазначені контрагенти мали право на складення податкових накладних.

Підсумовуючи зазначене вище, суд зазначає, що наданими позивачем доказами підтверджується фактичне отримання позивачем робіт та послуг від ТОВ «Ай Ті Про», ВАТ «Кременчукм'ясо», КП «Альянс», їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Відтак, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за зазначеними правочинами.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ай Ті Про», ВАТ «Кременчукм'ясо», КП «Альянс» були реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а також враховуючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми амортизації та суми ПДВ, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб - СГД в загальній сумі 47424,73 грн.

А у зв'язку з тим, що ТОВ «Ай Ті Про», ВАТ «Кременчукм'ясо», КП «Альянс» зареєстровані як юридичні особи та не перебувають у процесі припинення, то й висновки відповідача про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4422,00 грн. суд вважає необґрунтованими та помилковими.

Позиція ДПІ щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та КП «Альянс» сформована на підставі висновку Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 11.04.2012 року №36/22/32468182 в якому зазначено, що сумнівний податковий кредит, отриманий КП «Альянс» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарський діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Такий факт як несплата контрагентом відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

У позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

На підставі викладеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Неприпустимість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й рішенням Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" в пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації - заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач, при проведенні господарських операцій зі своїми контрагентами, оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Відтак, матеріалами справи, а також висновком експертизи спростовано висновки Акту перевірки в частині заниження позивачем оподаткованого доходу у розмірі 294011,80 грн. внаслідок завищення валових витрат, а також в частині заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3769,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту на цю суму.

Правомірність нарахування відповідачем податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 816,25 грн. (у тому числі 653 грн. за основним платежем та 163,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); по ПДФО в сумі 489,19 грн. - по операціям з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» позивачем не оскаржується.

Отже, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000831702 від 20.08.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4711,25 грн. (у тому числі за основним платежем 3769,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 942,25 грн.); податкове повідомлення-рішення №0000841702 від 20.08.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 58979,05 грн. (у тому числі за основним платежем 46935,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12043,51 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову майнового характеру, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору, що підтверджується квитанціями (т. 1 а.с. 2, 87), у розмірі 649,95 грн. (Шістсот сорок дев'ять гривень 95 копійок).

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу середньої складності за нормативної вартості експертогодини 61,30 грн. і витрачено на її проведення 164 годин (т. 3 а.с. 20).

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87, 92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році» №172/5 від 30.01.2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 січня 2012 року за №153/20466.

Платіжним дорученням №841 від 12.12.2012 року підтверджується перерахування позивачем вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 10053,20 грн. (т. 3 а.с. 5).

Отже, враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути компенсацію витрат позивача, пов'язаних з проведенням судової експертизи у розмірі 10053,20 грн. (Десять тисяч п'ятдесят три гривні 20 копійок).

В судовому засіданні 17.02.2014 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 24.02.2014 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АРК ДПС №0000831702 від 20.08.2012 року в частині збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4711,25 грн. (у тому числі за основним платежем 3769,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 942,25 грн.).

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АРК ДПС №0000841702 від 20.08.2012 року в частині збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 58979,05 грн. (у тому числі за основним платежем 46935,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12043,51 грн.).

4.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 649,95 грн. (Шістсот сорок дев'ять гривень 95 копійок) з Державного бюджету України.

5.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 10053,20 грн. (Десять тисяч п'ятдесят три гривні 20 копійок) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.