Постанова № 37306116, 17.02.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. Справа № 914/2784/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції за № 23245 від 28.10.2013р. (вх. № 05-05/2461/13 від 12.11.2013р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2013р.

у справі № 914/2784/13

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (надалі ДТГО "Львівська залізниця")

до відповідача-1: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області

до відповідача-2: Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області

про стягнення 5193,78 грн.,

за участю:

від позивача: Бухеник І.Б. - представник (довіреність № НЮ-55 від 01.01.2014р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Білий А.М. - представник (довіреність б/н від 12.02.2014р.);

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2013р. у справі №914/2784/13 (суддя Запотічняк О.Д.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь ДТГО "Львівська залізниця" 5193,78 грн. Стягнуто з Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції користь ДТГО "Львівська залізниця" 1720,50грн. судового збору.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 07.09.2012р. державним виконавцем було накладено арешт на кошти ДТГО "Львівська залізниця" в межах суми 5193,78 грн. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області, визнано неправомірними дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти позивача та скасовано постанову про накладення арешту. Таким чином, списання коштів в сумі 5193,78грн. згідно платіжної вимоги від 13.09.2012р. №В-152/11, проведене Галицьким відділом Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції є безпідставним та неправомірним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Галицький відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що списання коштів з арештованих рахунків боржника було проведене Галицьким ВДВС ЛМУЮ на підставі платіжної вимоги №В-152/11 від 13.09.2012 року, а не на підставі постанови про арешт коштів боржника від 07.09.2012 року, яка визнана незаконною та скасована Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області. Отже, на думку апелянта, постанова про арешт коштів боржника не могла завдати матеріальних збитків позивачу. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013р. у справі № 914/2784/13, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДТГО "Львівська залізниця" відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу за № Т-2/1794 від 25.11.2013р. (вх. №05-04/7227/13 від 27.11.2013р.), в якому просить залишити апеляційну скаргу Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013р. у справі №914/2784/13 - без змін.

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу за № 09.1-45/ВЗ від 24.01.2014р. (вх.№ 01-04/786/14 від 10.02.2014р.), в якому просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013р. у справі № 914/2784/13, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДТГО "Львівська залізниця" відмовити повністю.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2014р. до складу колегії для розгляду даної справи введено суддю Гриців В.М. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Хабіб М.І. та розгляд апеляційної скарги розпочато заново.

В судовому засіданні представник відповідача-2 просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013р. у справі № 914/2784/13, прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ДТГО "Львівська залізниця".

Представник позивача заперечив проти вимог і доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 та третя особа не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 22.01.2014р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013р. у справі №914/2784/13 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2011 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було видано виконавчий лист на виконання рішення від 04.01.2011р. у справі №2-305/11, яке набрало законної сили 31.03.2011р., про стягнення з ДТГО "Львівська залізниця" на користь ОСОБА_4 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 4635,22 грн. (а.с.28).

30.05.2011р. державним виконавцем Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №26801061 з виконання виконавчого листа №2-305/11 від 18.04.2011 р. (а.с.30).

06.09.2012р. відповідач скеровував до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області запит №15247, в якому просив повідомити, чи були перераховані кошти стягувачам згідно виконавчих документів №2-305/11 від 18.04.2011 р. та №8-23/10 від 05.05.2011 р., оскільки згідно заяви боржника ДТГО "Львівська залізниця" від 06.04.2012р. Головним управлінням юстиції у Львівській області було стягнуто кошти в розмірі 10230,05грн. на підставі вищезазначених виконавчих документів відповідно до платіжної вимоги №337 від 26.11.2007р. (а.с.32).

У відповіді на даний запит Підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області №09.01-45/ВЗ-11878 від 07.09.2012 р. зазначив, що кошти, списані з рахунків ДТГО "Львівська залізниця" платіжною вимогою №337 від 16.11.2007р., на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перераховувались та вказувалось, яким чином було розподілено дані кошти (а.с.33-34).

Постановою про арешт коштів боржника ВП№26801061 від 07.09.2012р. державним виконавцем Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білим А.М. накладено арешт на кошти ДТГО "Львівська залізниця" в межах суми 5193,78 грн. (а.с.13).

25.09.2012р. державним виконавцем Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білим А.М. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №26801061 з виконання виконавчого листа №2-305/11 від 18.04.2011 р. про стягнення з ДТГО "Львівська залізниця" на користь ОСОБА_4 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 4635,22грн., оскільки боржником сума заборгованості, виконавчий збір і витрати на проведення виконавчих дій сплачені у повному обсязі згідно платіжної вимоги №В-152/11 від 13.09.2012р. (а.с. 14).

Разом з тим, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.10.2012 р. у справі №1915/15238/2012, задоволено скаргу ДТГО "Львівська залізниця" на дії Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, визнано неправомірними дії державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білого А.М. щодо арешту коштів боржника ДТГО "Львівська залізниця", скасовано постанову Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 07.09.2012р. про арешт коштів боржника ДТГО "Львівська залізниця" згідно виконавчого листа №2-305/11 від 18.04.2011 р. (а.с. 15).

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 15.01.2013 р. у справі №1915/15238/2012 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.04.2013р. залишено без змін ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.10.2012 р. (а.с. 16-17,18-19).

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом є неправомірні дії державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білого А.М., щодо арешту коштів боржника згідно постанови від 07.09.2012р. по виконавчому провадженню ВП№26801061 та неправомірне стягнення в примусовому порядку з ДТГО "Львівська залізниця" 5193,78 грн., що призвело до виникнення шкоди в даній сумі.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до вимог ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

В силу ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»(№ 606 -IV від 21.04.1999р.) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 07.09.2012р. державним виконавцем Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білим А.М. було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП№26801061, якою було накладено арешт на кошти ДТГО "Львівська залізниця" в межах суми 5193,78грн.

Однак, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.10.2012 р. у справі №1915/15238/2012, визнано неправомірними дії державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білого А.М. щодо арешту коштів боржника ДТГО "Львівська залізниця", скасовано постанову Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 07.09.2012р. про арешт коштів боржника ДТГО "Львівська залізниця" згідно виконавчого листа №2-305/11 від 18.04.2011 р. Вищевказана ухвала була залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

В ухвалі апеляційного суду Тернопільської області від 15.01.2013 р. вказано, що « 18.10.2007 р. Тернопільським міськрайонним судом було видано виконавчий лист (судове рішення від 12.06.2007р.) про стягнення з Залізниці на користь ОСОБА_4 5692,40 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відкрито Підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виконавче провадження №5148891. З метою виконання судового рішення, 29.11.2007 р Залізниця перевела на рахунок Головного управління юстиції у Львівській області(платіжна вимога №337 від 16.11.2007р.) 10230,05грн., із зазначенням, що в тому числі сума 5692,40 грн. - на виконання провадження №5148891. Вказане свідчить про повне виконання боржником вимог ДВС і дані обставини фактично Галицький ВДВС не заперечував, однак посилався на те, що одержані від Залізниці за платіжною вимогою ДВС №337 від 16.11.2007р. 10230,05 грн. були перераховані державним виконавцем іншим стягувачам, за іншими виконавчими провадженнями, а не ОСОБА_4 Суд обґрунтовано не взяв до уваги зазначені доводи, оскільки вони свідчать про неналежне виконання обов'язків державним виконавцем, який займався розподіленням одержаних від боржника коштів, а не про невиконання боржником вимог ДВС.»

Згідно ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що списання коштів в сумі 5193,78 грн. згідно платіжної вимоги від 13.09.2012р. №В-152/11, проведене Галицьким відділом Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, є безпідставним та неправомірним, внаслідок чого позивачу заподіяно шкоду в сумі 5193,78 грн.

Крім того, апелянт вказує що згідно платіжної вимоги №337 від 26.11.2007р. кошти були списані з рахунку боржника, але не були перераховані ОСОБА_4, оскільки виконавче провадження на момент списання коштів було зупинено. Однак, тільки 12.01.2008р. державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про зупинення вищевказаного виконавчого провадження, у зв'язку з отриманням ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №2-995/2007 від 27.12.2007р. про відстрочення виконання рішення суду від 12.06.2007р. Таким чином, на момент списання коштів згідно платіжної вимоги №337 від 26.11.2007р. у державного виконавця були відсутні правові підстави для їх розподілу згідно інших виконавчих проваджень.

В силу вимог ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України апелянтом не надано доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013р. у справі №914/2784/13 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

Якімець Г.Г.