Постанова № 37305690, 12.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року о 16 год. 30 хв.Справа № 808/9666/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мінаєвої К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»

до реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) до реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати рішення №7925709 від 14.11.2013 р. відповідача нечинним;

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 27.07.2002 р., ідентифікаційний код №2195714266), яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №11014 від 28.10.2003 р.;

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо видачі позивачу витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області звернуто стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 Позивач для реалізації своїх прав, а саме продажу предмета іпотеки - двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, звернувся до державного реєстратора проте позивачу безпідставно було відмовлено в проведенні реєстрації права власності та видачі витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що власником нерухомого майна є ОСОБА_1, а тому відповідно до вимог чинного законодавства з заявою про реєстрацію права власності на квартиру повинна звертатися самостійно ОСОБА_1 або уповноважена нею особа. Зазначає, що враховуючи те, що до державного реєстратора звернулося ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» з заявою про реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, відповідачем правомірно відмовлено в державній реєстрації. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин та керуючись приписами ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570) є юридичною особою та зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19.03.1992 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 054809 та Довідка АА № 827714 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.10.2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір № ZPMWGI0000000822 (далі-іпотечний договір). Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов'язується повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 131300,00 грн. у строки та на умовах, зазначених у договорі про іпотечний кредит та сплатити іпотеко держателю відсотки за користування кредитом в розмірі 15,00 % річних, у строки та на умовах, визначених у договорі про іпотечний кредит. Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: 2-кімнатна квартира зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 49,80 кв.м., житловою площею 27,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі-предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 від 28.10.2003 року за реєстровим номером 11014. Зазначене підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за номером 15552514, виданим Комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічною інвентаризації» від 11.08.2007 р.

26.03.2012 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області прийнято заочне рішення по справі №815/869/2012 (рішення набрало законної сили 26.09.2012 р.), яким позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки задоволено повністю, звернуто стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру загальною площею 48,50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом її продажу Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, а/с 1800 код ЕДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО № 305299) від власного імені за договором купівлі-продажу в порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» права отримати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно, отримати матеріали технічної інвентаризації, технічний паспорт, дублікат правовстановлюючого документу, витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, витяги з Державного реєстру іпотек, витяги з Державного реєстру правочинів та інших прав, необхідних для здійснення продажу.

28.10.2013 р. позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції з письмовою заявою для реєстрації прав на предмет іпотеки за ОСОБА_1 для подальшого продажу предмета іпотеки.

14.11.2013 р. рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції відмовлено позивачу в державній реєстрації прав власності на предмет іпотеки. Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся із позовом до суду.

При розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно стало недодержання позивачем п.7, 11 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме те, що із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень повинен був звернутися власник квартири - ОСОБА_1 або особа, яка діє від її імені.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

За змістом ч.7, 11 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи також - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред'являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку.

Згідно з п.12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 р. (далі-Порядок), під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа (п.3 ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV).

Отже, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в разі звернення з заявою про державну реєстрацію неналежною особою державний реєстратор приймає рішення про відмову в задоволенні заяви про державну реєстрацію. За змістом ч.7, 11 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належною особою при реєстрації права власності на нерухоме майно є власник майна.

Водночас, відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 2 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розділом 4 Іпотечного договору № ZPMWGI0000000822 від 18.10.2007 передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а саме:

4.1. Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані Іпотекодавцем при укладені цього Договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, а також у випадках передбачених п. 5.2.4. Довору про іпотечний кредит.

4.2. Звернення стягнення за цим Договором здійснюється на підставі цього Договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

4.3. Даний пункт цього Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього Договору, шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Цим Договором Іпотекодавець уповноважує іпотекодержателя подавати та отримувати від імені Іпотекодавця довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу, (витяги з реєстру обтяжень, довідку з Бюро технічної інвентаризації інше), сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі- продажу предмету іпотеки, а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з продажем предмету іпотеки. У разі продажу Предмета іпотеки, Іпотекодавець доручає Іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат Іпотекодержателя та заборгованості за Договором про іпотечний кредит. Якщо предмет іпотеки буде продано за суму більшу, ніж сума заборгованості та витрат Іпотекодержателя, залишок грошових коштів від його продажу Іпотекодержатель повертає Іпотекодавцю. Прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Отже, умовами іпотечного договору № ZPMWGI0000000822 від 18.10.2007 передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

При розгляді справи судом встановлено, що заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.03.2012 р. по справі №815/869/2012, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом її продажу позивачем від власного імені та надано позивачу право отримати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно, отримувати матеріали технічної інвентаризації, технічний паспорт, дублікат правовстановлюючого документу, витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, витяги з Державного реєстру іпотек, витяги з Державного реєстру правочинів та інших прав, необхідних для здійснення продажу.

Отже, вказаним судовим рішенням було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем від власного імені, для чого було надано права, пов'язані з реалізацією права продажу предмета іпотеки, зокрема право отримати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Разом з тим, Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 № 4152-VI) передбачено, що з 01.01.2013 державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється в порядку, визначеному цим Законом. Абзацом третім частини першої статті 2 Закону встановлено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну реєстраційну службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у сфері реєстрації релігійних організацій, а також функції Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації.

Відповідно до порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 28.01.2003 №7/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2010 № 2480/5) у разі припинення БТІ діяльності або зміни території обслуговування БТІ права на ведення відповідних розділів Реєстру прав передаються адміністратором Реєстру прав до правонаступника цих прав, створеного до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеного до Реєстру прав. Передача права на ведення відповідних розділів Реєстру прав новоствореному БТІ здійснюється адміністратором Реєстру прав за умови, якщо таке БТІ відповідно до установчих документів є правонаступником БТІ, що припинило свою діяльність з державної реєстрації прав на відповідній території.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що при утворенні Державної реєстраційної служби нормативно не закріплено порядок перенесення відомостей з реєстрів БТІ до новостворених реєстрів Державної реєстраційної служби, а відомості щодо права власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, оскільки ОСОБА_1 не зверталась до Державної реєстраційної служби для внесення відомостей про право власності та отримання відповідного витягу з реєстру. Для отримання відповідного витягу необхідною є реєстрація права власності на вказане майно у новому реєстрі.

При розгляді справи судом встановлено, що сторонами не заперечується факт права власності ОСОБА_1 на двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, вказане право власності на квартиру ОСОБА_1 було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом №15552514, виданим КП «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 11.08.2007 р.

Суд зазначає, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у справі №815/869/2012 прийнято 26.03.2012 р., тобто до введення в дію нового Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та суд, задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк", не міг передбачити необхідності здійснення державної реєстрації вже зареєстрованого права на нерухоме майно в новому реєстрі та надати судовим рішенням повноваження на вчинення таких дій.

У зв'язку з викладеним суд зазначає, що оскільки рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.03.2012 р. по справі №815/869/2012 надано позивачу право отримати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно, отримати матеріали технічної інвентаризації, технічний паспорт, дублікат правовстановлюючого документу, витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, витяги з Державного реєстру іпотек, витяги з Державного реєстру правочинів та інших прав, необхідних для здійснення продажу, то суд дійшов висновку про те, що право на отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та на продаж предмету іпотеки на час звернення з заявою до відповідача не може бути реалізовано без попередньої реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем - ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та фактично його охоплює.

Суд зазначає, що відмова відповідача зареєструвати право власності на нерухоме майно на предмет іпотеки порушує права позивача, що надані йому положеннями ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, у зв'язку з чим у подальшому позивач не має змоги реалізувати своє право звернення стягнення на предмет іпотеки таким способом, як продаж майна (предмета іпотеки) від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу та у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відсутність правового врегулювання у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 р. питання видачі іпотекодержателю витягів з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо майна, яке було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, не може бути визнано законною підставою відмови, оскільки є перешкодою для здійснення іпотекодержателем прав, наданих ст. 38 Закону України «Про іпотеку», тому суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення державного реєстратора.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 27.07.2002 р., ідентифікаційний код №2195714266), яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №11014 від 28.10.2003 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Отже, виходячи із викладених приписів чинного законодавства рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації є дискреційним правом державного реєстратора.

Разом з тим, суд зазначає, що дискреція передбачає у суб'єкта владних повноважень можливість вибору дій в межах наданих повноважень. В даному ж випадку, виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державного реєстратора відсутня можливість вибору, оскільки Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає можливості проведення державної реєстрації за зверненням позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне для захисту прав та законних інтересів позивача зобов'язати реєстраційну службу Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області вчинити дії щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 27.07.2002 р., ідентифікаційний код №2195714266), яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №11014 від 28.10.2003 р. та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо видачі позивачу витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області №7925709 від 14.11.2013 р.;

Зобов'язати реєстраційну службу Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області вчинити дії щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 27.07.2002 р., ідентифікаційний код №2195714266), яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №11014 від 28.10.2003 р.;

Зобов'язати реєстраційну службу Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області вчинити дії щодо видачі публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень 82 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Мінаєва