Рішення № 37303306, 17.02.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19814/13-ц

пр. № 2/759/1228/14

17 лютого 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Лопатюк Н.Г.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"; третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»; третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки №К2НОАЕ01750123/2 від 12 серпня 2005 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 - припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 серпня 2005 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №К2Н0АЕ01705123. Відповідно до зазначеного договору, банк надав позичальнику кредитні кошти, шляхом надання готівки через касу банку, на строк до 11.08.2010 року включно, у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 69 294 доларів США 00 центів на купівлю автомобіля в сумі 50 000 доларів США 00 центів та на сплату страховий платежів в сумі 19 294 доларів США 00 центів, зі сплатою за користування кредитом 0,88% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитним договором і комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,34% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11 кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, між ним, як поручителем та банком 12 серпня 2005 року було укладено договір поруки №К2НОАЕ01750123/2.

Пунктом 1 договору поруки передбачено, що предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

Згідно п.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, виногород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Так, умовами кредитного договору та договору поруки чітко визначено перелік зобов'язань, за виконання яких несе відповідальність поручитель. Зокрема, до таких зобов'язань віднесено сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,88% за місяць (10,56% річних) у період сплати з 5 по 10 числа кожного місяця. Також, встановлено відсоткову ставку за користування кредитом при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 2,84% за місяць (34,08% річних).

Проте, з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що з 01.11.2008 року Банком встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштами у період сплати з 5 по 10 число кожного місяця на рівні 12,60% річних, крім того, встановлено відсоткову ставку за користування кредитом при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 38,16% річних.

Таким чином, всупереч вимог ст.559 ЦК України, відповідач не отримав його згоди, як позичальника на збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, внаслідок чого збільшився розмір його відповідальності, а тому його порука за договором поруки є припиненою.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати договір поруки №К2НОАЕ01750123/2 від 12 серпня 2005 року, укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ним - припиненим, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази справи в їх сукупності та співставленні, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 ст.61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 12 серпня 2005 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №К2Н0АЕ01705123. Відповідно до зазначеного договору, банк надав позичальнику кредитні кошти, шляхом надання готівки через касу банку, на строк до 11.08.2010 року включно, у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 69 294 доларів США 00 центів на купівлю автомобіля в сумі 50 000 доларів США 00 центів та на сплату страховий платежів в сумі 19 294 доларів США 00 центів, зі сплатою за користування кредитом 0,88% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитним договором і комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,34% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11 кредитного договору (а.с.4-7 - копія кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, 12 серпня 2005 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №К2НОАЕ01750123/2 (а.с.8-9 - копія договору поруки). Пунктом 1 договору поруки передбачено, що предметом зазначеного договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

Згідно п.2 зазначеного договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, виногород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Так, умовами кредитного договору та договору поруки чітко визначено перелік зобов'язань, за виконання яких несе відповідальність поручитель. Зокрема, до таких зобов'язань віднесено сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,88% за місяць (10,56% річних) у період сплати з 5 по 10 числа кожного місяця. Також, встановлено відсоткову ставку за користування кредитом при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 2,84% за місяць (34,08% річних).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні 17.09.2012 року при розгляді справи №2-3774/11 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що з 01.11.2008 року Банком встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштами у період сплати з 5 по 10 число кожного місяця на рівні 12,60% річних, крім того, встановлено відсоткову ставку за користування кредитом при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 38,16% річних. Отже, всупереч вимог ст.559 ЦК України, відповідач не отримав згоди позивача на збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, внаслідок чого збільшився розмір відповідальності останнього, а тому його порука за договором поруки є припиненою.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2013 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог (а.с.53-56 - рішення суду, а.с.76-78 - рішення суду).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року, касаційну скаргу ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2013 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.121-122 - ухвала суду).

Отже, відповідно до ч.1 ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Згідно ч.1 ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року встановлено, що у листопаді 2008 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в односторонньому порядку і без згоди та відома поручителя, підвищив розмір відсоткової ставки за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 до 12,60% річних, а при порушенні - 16% річних. При цьому, ОСОБА_1 як поручитель не дав згоди на збільшення його відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З аналізу вищезазначених норм матеріального права, поручитель є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг, що передбачено ч.2 ст.555 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначсається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливіть зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Вищезазначеним пунктом Постанови також роз'яснено, що якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, в ході судового розгляду достовірно встановлено, що Банк не мав жодних правових підстав покладення на ОСОБА_1 відповідальності за невиконання або неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань перед Банком, оскільки не дивлячись на чітко визначену договором поруки необхідність узгодження з поручителем змін та доповнень до кредитного договору, внаслідок яких збільшується відповідальність останнього, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в односторонньому порядку і без згоди та відома поручителя, підвищив розмір відсоткової ставки за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 При цьому, ОСОБА_1 як поручитель не дав згоди на збільшення його відповідальності.

Отже, за наведених вище обставин, проаналізувавши норми діючого законодавства та з урахуваннм роз'яснень Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність законних та беззаперечних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Крім того, суд вважає за необхідне у відповідності до ст.88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Керуючись п.22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 509, 525, 526, 553, 554, 555, 559 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 61, 88, 169, 212-215, 292-294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"; третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим - задовольнити.

Визнати договір поруки №К2НОАЕ01750123/2 від 12 серпня 2005 року, укладеного між Публічним акціонерн6им товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 - припиненим.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570 м. Київ, пр.-т Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: