Рішення № 37301459, 10.02.2014, Кіндратівський районний суд міста Горлівки (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Горлівки)

справа № 2/251/65/14

(251/10043/13-ц)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2014 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого - судді Шиповича В.В.

при секретарі Гордус О.В., Калфакчиян М.С., Говшиєвич А.М.

за участі представників позивача Груцинової І.О., Танких Д.В.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ „ПриватБанк" (далі Банк) 3 вересня 2013 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, вказавши, що 28.03.2006 року між Банком та відповідачем було укладено договір на підставі якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 3500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 36% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого станом на 31.07.2013 року існує заборгованість за кредитним договором у сумі 39760,92 гривень, з яких заборгованість за кредитом 9999,86 гривень, заборгованість за процентами по користуванню кредитом 27391,49 гривень, штраф у сумі 500 гривень та 1869,57 гривень, які позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_3.

У судовому засіданні представник позивача підтримала у повному обсязі позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні. Вважала, що Банк не пропустив строк звернення до суду, виходячи з того, що строк дії платіжної картки виданої ОСОБА_3 сплив лише у березні 2013 року.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вважав, що позивач пропустив строк звернення до суду (строк позовної давності), виходячи з того, що він останній платіж на погашення заборгованості за кредитом вніс 13.01.2010 року, а Банк звернувся з позовом до суду 03.09.2013 року. При цьому ОСОБА_3 просив суд врахувати правову позицію Верховного Суду України висловлену у справі №6-116 цс13.

Суд вислухавши пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_3, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

28 березня 2006 року ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про отримання кредитної картки «Універсальна» із кредитним лімітом 3500 гривень, зазначивши при цьому, що ознайомлений і згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, крім того висловлює згоду, на те, що ця заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Заява підписана ОСОБА_3 та представником АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 49).

14 квітня 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки. На підставі вказаного договору ОСОБА_3 відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 (а.с. 48).

2 червня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про перевипуск картки «Універсальна» НОМЕР_2 у зв'язку із втратою пін-коду та на підставі вказаної заяви 25.07.2008 року ОСОБА_3 отримав кредитну картку НОМЕР_3 зі строком дії по березень 2013 року (а.с. 100-102).

Згідно виписок по картковому рахунку НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ОСОБА_3 у період з 14.04.2006 року по 13.01.2010 року здійснював операції по зняттю готівки та поповненню карткового рахунку. Остання операція ОСОБА_3 здійснена 13.01.2010 року у вигляді погашення заборгованості на суму 865,48 гривень (а.с. 67-95).

Відповідно до п.1.1. Договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 14.04.2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, кредитний ліміт встановлюється на рівні 3500 гривень, базова процентна ставка по кредитному ліміту - 3 % в місяць. Погашення заборгованості по кредитному ліміту і процентах здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від залишку заборгованості по кредитному ліміту на кінець звітного місяця, період вчинення платежу - місяць наступний за звітним (а.с. 48).

За таких обставин суд приходить до висновку, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 28.03.2006 року було укладено Договір про надання банківських послуг, згідно з яким відповідач отримав можливість користуватися кредитними коштами за допомогою платіжної картки, за умови сплати процентів за користування кредитом у розмірі 3% на місяць та щомісячного погашення заборгованості за кредитом та процентами у розмірі 7% від суми залишку заборгованості по кредитному ліміту.

Оскільки Умовами та Правилами надання банківських послуг, які діяли в АТ КБ «ПриватБанк» у березні 2006 року на час укладення договору із ОСОБА_3 не були передбачені штрафи за порушення своїх зобов'язань клієнтом, зокрема в цих Умовах та Правилах відсутній пункт 8.6., на який посилався позивач (а.с. 109-111) , позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення штрафів у сумі 500 гривень та 1869,57 гривень задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, - рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

6 листопада 2013 року Верховним Судом України винесено постанову у справі № 6-116 цс13 у справі за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором та сформульовано правову позицію, яка є обов'язковою для застосування, при вирішенні розглядуваної справи, -

«Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення».

За таких обставин, оскільки згідно умов договору про надання банківських послуг між ПАТ КБ «ПриваБанк» та ОСОБА_3 передбачено погашення боргу частинами (щомісячними платежами) то перебіг позовної давності за вимогами банку необхідно обчислювати по кожному простроченому платежу, оскільки саме після несплати ОСОБА_3 чергового щомісячного платежу, Банк повинен був довідатися про порушення своїх прав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Оскільки Банк до суду із розглядуваним позовом звернувся 03.09.2013 року та просив стягнути заборгованість, яка виникла станом на 31.07.2013 року, то з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути заборгованість за кредитом та процентами, яка виникла за період з 01.08.2010 року по 31.07.2013 року, тобто в межах позовних вимог за три роки, що передували зверненню до суду.

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по кредиту та процентах за період з 14.04.2006 року по 31.07.2010 року необхідно відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.

Виходячи із розрахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 5-7) розмір заборгованості за кредитом за період з 01.08.2010 року по 31.07.2013 року становить 3986,55 гривень.

Оскільки договором від 28.03.2006 року про надання банківських послуг між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 встановлена процентна ставка на рівні 3% на місяць, то розмір заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 01.08.2010 року по 31.07.2013 року становить 4305, 47 гривень із розрахунку: 3986,55 грн. х (3% х 36 міс.).

При цьому суд вважає неможливим застосування поряд із базовою процентною ставкою (3% на місяць) ще й підвищеної процентної ставки (6% на місяць), оскільки ні у Договорі про відкриття карткового рахунку і обслуговування платіжної картки від 14.04.2006 року (а.с. 48), ні у Памятці клієнта (а.с. 108) не передбачено застосування вказаної підвищеної процентної ставки.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 256-257, 261, 267, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 10-11, 60-61, 88, 209, 212, 214-215, 218, 360-7 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 28.03.2006 року, а саме заборгованість за кредитом за період з 01.08.2010 року по 31.07.2013 року у сумі 3986 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 55 копійок та заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 01.08.2010 року по 31.07.2013 року у сумі 4305 (чотири тисячі триста п'ять) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд міста Горлівки шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Шипович В.В.